Лілль ( ; ; ; ) — місто та муніципалітет у Франції, адміністративний центр регіону О-де-Франс та департаменту Нор. Населення — осіб (2011). Місто і навколишні муніципалітети є одним з чотирьох найбільших міських центрів країни. Частина лілльської агломерації міститься на території Франції (Рубе, Туркуен), а частина — в Бельгії.
Муніципалітет розміщений на відстаніФізичні відстані розраховані за координатами муніципалітетів близько 210 км на північ від Парижа, біля кордону з Бельгією, на річці .
У Ліллі є метрополітен і трамвай.
Тут перетинаються п'ять автомагістралей. А діловий центр і два вокзали міста, на які щодня прибувають десятки високошвидкісних поїздів (TGV), роблять місто справжнім комерційним центром Європи. Від Лілля до Парижа дві з половиною години їзди, до Брюсселя — 38 хвилин і 1 година 40 хвилин до Лондона.
Історія Місто з'явилося в середні віки. Перша згадка — Велика Хартія — датується 1066 роком. Назва Лілль походить від Insula, а потім Isle (острів), оскільки місто було побудоване на річці Деуль.
Лілль був однією із столиць Фландрії, що утворилася в IX столітті. У середині XIV століття місто було під владою Фламандських (?), в 1369 році, разом з Діжоном і Брюсселем, став однією зі столиць Бургундських володінь. Трагічна загибель останнього герцога Бургундського Карла Сміливого в 1477 році поклала несподіваний кінець пишності двору, і Лілль був вимушений більш ніж на 150 років розділити долю Іспанських Нідерландів, ставши частиною імперії. Людовик XIV мусив застосувати всю свою силу і рішучість, щоб анексувати Лілль на користь Франції у 1667 році, в ході війни за переділ територій.
У 1792 році під час Французької революції місто було обложене австрійцями, які прямували до Парижа, щоб звільнити короля. Завдяки своїм канонірам, місто відбило атаку ворога. Статуя Богині, споруджена на п'єдесталі в центрі Головної площі, свідчить про героїчний спротив австрійцям-завойовникам.
У XIX столітті Лілль став справжньою індустріальною столицею. Місто стрімко розрослося, завдяки поглинанню 5 навколишніх містечок (Wazemmes, Esquermes, Moulins, Fives і Fbg. Saint Maurice). Територія Лілля збільшилася втроє, а число жителів подвоїлося до 120 000 чоловік.
Сторіччя опісля — в 1950-ті роки, занепад текстильної промисловості приніс місту серйозні економічні проблеми, внаслідок чого було вирішено зробити ставку на сферу послуг: банківська справа, страхування, університети, вищі школи і адміністрація. Новий район міста Euralille, відкритий в 1994 році навколо вокзалу, є живим прикладом незвичайно вдалого економічного перетворення.
Сьогодні, з 220 000 жителів Лілль є четвертим з величини містом Франції.
Культура
Палац витончених мистецтв (Лілль) Сен-Совьор (культурний центр)
Сен-Совьор — колишній залізничний вокзал, що був серед найстаріших за часом побудови (створений у 1864 році). Коли вокзал втратив свої функціональні можливості, його зачинили. За прикладом паризького вокзалу д'Орсе історичну будівлю в стилі еклектика майже одразу після закриття почали переобладнувати під культурний центр міста Лілль. Сен-Совьор — вдалий приклад культурної ревіталізації колишньої споруди з іншим функціональним призначенням. Приміщення Сен-Совьор доповнені рестораном, залою для дискотек, кінозалом, залою для проведення різних виставок. Частка приміщень використана під проведення недільних базарів з правом продажу антикварних книг, вінтажних речей, картин і гравюр тощо. Використані навіть дахи колишнього вокзалу — там змонтовані фотоелементи, що підживлюють культурний центр електрикою.
Цікаві факти
За іменем району Лілля Hauts Champs названа мережа гіпермаркетів «Auchan», перший магазин якої був відкритий у Ліллі в 1961 році.
У Ліллі народився Шарль де Ґолль (хоча батьки його жили в Парижі, мати воліла народжувати в будинку бабусі).
Демографія
Розподіл населення за віком та статтю (2006):
Економіка
У 2010 році в муніципалітеті числилось 95702 оподатковані домогосподарства, у яких проживали 196645,5 особи, медіана доходів виносила євро на одного особоспоживача Діти та онуки які проживали у двох місцях враховані як 0,5 особи в обох місцях проживання. Перша особа у домогосподарстві це один особоспоживач (ОС), інші дорослі — по 0,5 ОС, діти до 14 років — по 0,3 ОС.
Уродженці Альбер Дюбрек (*1924 — †1995) — французький футболіст, півзахисник, згодом — футбольний тренер.
Шарль де Ґолль (1890—1970) — французький державний і політичний діяч Жульєн Дювів'є (1896—1967) — французький режисер німого, пізніше — звукового кіно Філіпп Нуаре (1930—2006) — французький актор театру і кіно Ірен Тюнк (1935—1972) — французька акторка кіно, модель Стефан Норо (*1987) — французький футболіст, півзахисник Набіль Бенталеб (*1994) — відомий алжирський футболіст, півзахисник.
Сусідні муніципалітети
Галерея зображень
Див. також Герб Лілля Список муніципалітетів департаменту Нор
Примітки
Джерела Le Palais des Beaux-Arts de Lille par Alain Tapié, Marie-Françoise Bouttemy, Annie Castier, et Dominique Delgrange aux éditions Réunion des musées nationaux, ISBN 2-7118-5222-9 Les Plans en relief des places fortes du Nord: dans les collections du Palais des Beaux-Arts de Lille by Isabelle Warmoes, ISBN 2-85056-838-4 Catalogue des dessins italiens: Collection du Palais des beaux-arts de Lille, aux éditions Réunion des musées nationaux, ISBN 2-7118-3392-5
Посилання
Офіційний сайт міста Лілль Офіційний сайт туристичного бюро муніципалітету Лілль Європейська культурна столиця-2004 Пропозиції до Lille Expo 2017