Маттео Брігі (, 14 лютого 1981, Ріміні) — колишній італійський футболіст, центральний півзахисник.

Володар Суперкубка та Кубка Італії у складі «Роми», за яку провів понад сто матчів в чемпіонаті. Крім того вигравав національний суперкубок у складі «Ювентуса», проте основним гравцем «старої синьйори» так і не став. Також провів чотири матчі за національну збірну Італії та ставав молодіжним чемпіоном Європи 2004 року.

Клубна кар'єра Народився 14 лютого 1981 року в місті Ріміні. Він був другим із чотирьох братів, причому всі четверо — футболісти. Юний гравець вже в 9 років привернув увагу футбольних фахівців, тоді він грав у центрі півзахисту і досить часто забивав.

У 15 років Маттео вперше потрапляє в молодіжну команду «Ріміні», а звідти і в юнацьку збірну Італії. При цьому трохи змінюється позиція на полі — з центру півзахисту Брігі переміщається на правий край.

У сезоні 1997-98 він нарешті потрапляє в головну команду «Ріміні», хоча перший матч у її складі зіграв лише через рік. У сезоні 1998-99 Маттео провів 10 матчів і забив 1 гол. Після закінчення сезону «Ювентус» кликав Брігі в Турин, в свою Прімаверу, проте Маттео відмовив найтитулованішому клубу Італії, так як ще не закінчив навчання в Ріміні. Причому вчився він не футболу, а бухгалтерській справі: для Брігі було дуже важливо не залишати Ріміні без диплома: Я ніколи не вірив, що футбол стане моїм життям. Футбол завжди був тільки пристрастю, навіть коли я вже грав у «Ріміні». І якщо добре подумати, напевно, це була моя доля..

Третій сезон в «Ріміні» був найвдалішим — в чемпіонаті 1999-00 Маттео зіграв 34 гри і забив 6 м'ячів, чим ледь не допоміг команді вийти в Серію С1 (команда лише на одне очко відстала від переможця групи, а в плей-оф команда поступилась у фіналі). Крім того Маттео потрапив у збірну Італії до 18 років, а потім отримав запрошення до збірної до 20 років. Всього молодий футболіст за два роки взяв участь у 44 матчах чемпіонату, в яких забив 7 голів.

Влітку 2000 року Маттео отримав свій диплом і відправився в Турин. Дебютував в Серії А 30 вересня 2000 року у віці 19 в грі проти «Наполі» (2:1), вийшовши на заміну на 80 хвилині замість Філіппо ІндзагіTransfermarkt.it — Napoli-Juventus 1-2. Через ранній виліт з Ліги чемпіонів (останнє місце в групі) та Кубка Італії (1/8 фіналу), Брігі виходив на поле лише 12 разів протягом сезону.

У наступному році він був відданий в оренду «Болоньї», де він відразу ж завоював місце в основі. У команді Франческо Гвідоліна Брігі зіграв 32 з 34 матчів в чемпіонаті і допоміг команді зайняти сьоме місце в чемпіонаті. У червні того ж року, він також отримав нагороду за найкращого молодого гравця в італійській Серії А.

В серпні 2002 року Маттео повернувся в «Ювентус» і виграв з командою Суперкубок Італії, вийшовши на заміну по перерві замість Мауро Каморанезі. Але 31 серпня, в останній день трансферного ринку, за 5 млн євро «Парма» викупила 50% прав на БрігіComunicato ufficiale della Juve: Di Vaio arriva in prestito con diritto di riscatto — Tuttomercatoweb.com в рамках угоди з придбання «Ювентусом» Марко Ді Вайо. Під керівництвом Чезаре Пранделлі, 31 жовтня 2002 року Брігі дебютує в Кубку УЄФА, а 1 грудня забиває свій перший гол в Серії А в матчі проти «Торіно».

В кінці сезону спільне володіння буде вирішено на користь «Ювентуса». Проте наступний сезон 2003-04 Маттео Брігі знову провів в оренді, цього разу — в «Брешії», де грав разом з Роберто Баджо. Саме гол Брігі 2 травня 2004 року у виїзному матчі проти «Сієни» врятував команду від вильоту в Серію Б. Всього за команду Маттео провів 29 матчів в чемпіонаті та один в кубку Італії.

Влітку 2004 року Маттео став частиною угоди між «Ромою» і «Ювентусом» по переїзду в Турин Емерсона. Римляни, отримавши права на півзахисника, відразу віддали його в оренду — тепер вже в «К'єво», як частина угоди по покупці «Ромою» Сімоне Перротти.

В Вероні Брігі провів три сезони, причому в останньому з них, 9 серпня 2006 року, дебютував у Лізі чемпіонів в програному в гостях матчі проти болгарського «Левскі». Сезон також став найбільш плідним для футболіста — в 25 матчах він забив 6 голів. Проте поразка від «Катанії» в останньому турі означала, що команда вилітає до Серії Б. Всього за три роки півзахисник провів за команду 94 матчі і забив 9 голів.

У 2007 році Маттео повертається в «Рому», якій все ще належить, і дебютує в червоно-жовтих кольорах в матчі проти «Емполі». У цьому матчі Брігі також забиває свій перший гол за римлян. У тому ж році Брігі виграв свій другий Суперкубок Італії і перший Кубок Італії, обігравши з командою в обох матчах «Інтернаціонале». Однак незважаючи на вдалий старт, він грав зовсім мало і думав про відхід. Проте в наступному сезоні Брігі став одним з найкращих гравців основи Лучано Спаллетті і улюбленцем уболівальників — у сезоні 2008/09 з трьома голами Брігі став найкращим бомбардиром «Роми» у Лізі чемпіонів. Всього відіграв за «вовків» чотири сезони своєї ігрової кар'єри.

7 вересня 2010 року Брігі продовжив контракт з «Ромою» до 2014 року, але вже 31 серпня 2011 року перейшов в «Аталанту» на правах річної оренди.

По завершенню оренди майже відразу, 11 серпня 2012 року, знову був відданий в оренду, цього разу на сезон в «Торіно». В кінці сезону туринці викупили контракт гравця.

До складу клубу «Сассуоло» приєднався у січні 2014 рокуPassaggio definitivo al Sassuolo sassuolocalcio.it. Згодом захищав кольори «Болоньї» і «Перуджі», а протягом 2018–2019 років грав за «Емполі».

Виступи за збірні 2000 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь у 3 іграх на юнацькому рівні.

Протягом 2000–2004 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. Разом з нею був учасником молодіжного Євро-2002 досягнувши півфіналу, та Євро-2004, де з командою став переможцем турніру. Всього на молодіжному рівні зіграв у 40 офіційних матчах, забив 2 голи і в ряді матчів був її капітаном.

2002 року Брігі навіть отримує запрошення від Джованні Трапаттоні до національної збірної Італії, в якій дебютує 21 серпня 2002 року в товариській грі проти збірної Словенії (0:1), проте після цього довгий час до збірної більше не викликався.

28 березня 2009 року Маттео після шестирічної перерви зіграв за збірну у гостьовому матчі відбіркового турніру до чемпіонату світу 2010 року проти збірної Чорногорії, вийшовши на заміну замість Андреа Пірло на 81 хвилині, матч закінчився перемогою Італії з рахунком 2:0. 1 квітня 2009 року в наступному календарному матчі збірної (також відбіркового турніру до ЧС-2010) проти збірної Ірландії, Брігі вийшов уже в стартовому складі.

Після цього Маттео також зіграв 6 червня в товариському матчі проти збірної Північної Ірландії в Пізі (3:0), який став для нього останнім в футболці «скуадри адзурри». Всього провів у формі головної команди країни 4 матчі.

Статистика виступів Статистика клубних виступів Станом на 19 травня 2019 року СезонКомандаЧемпіонатКубок ІталіїКонтинентальні кубкиІнші змаганняУсьогоЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівІгорГолів 1998-99 «Ріміні» C2 10 1 КІ-C 0 0 — — — — — — 10 1 1999-00 C2 34 6 КІ-C ? ? — — — — — — 34 6Усього за «Ріміні» 44 7 ? ? — — — — 44 7 2000-01 «Ювентус» A 11 0 КІ 1 0 ЛЧ 0 0 — — — 12 0 2001-02 «Болонья» A 32 0 КІ 1 0 — — — — — — 33 0 2002-03 «Ювентус» A — — КІ — — ЛЧ 0 0 СІ 1 0 1 0Усього за «Ювентус» 11 0 1 0 0 0 1 0 13 0 2002-03 «Парма» A 22 1 КІ 0 0 КУЄФА 3 0 СІ — — 25 1 2003-04 «Брешія» A 29 1 КІ 2 0 — — — — — — 31 1 2004-05 «К'єво» A 35 1 КІ 1 0 — — — — — — 36 1 2005-06 A 26 2 КІ 0 0 — — — — — — 26 2 2006-07 A 28 6 КІ 1 0 ЛЧ+КУЄФА 1+2 0 — — — 32 6Усього за «К'єво» 89 9 2 0 3 0 — — 94 9 2007-08 «Рома» A 24 1 КІ 5 0 ЛЧ 2 0 СІ 1 0 32 1 2008-09 A 35 3 КІ 2 0 ЛЧ 7 3 СІ 0 0 44 6 2009-10 A 24 4 КІ 2 1 ЛЄ 4 0 — — — 30 5 2010-11 A 25 1 КІ 2 0 ЛЧ 3 0 СІ 0 0 30 1 2011-12 A — — КІ — — ЛЄ 1 0 — — — 1 0Усього за «Рому» 108 9 11 1 17 3 1 0 137 132011-12 «Аталанта» A 11 0 КІ — — — — — — — — 11 02012-13 «Торіно» A 23 2 КІ 2 0 — — — — — — 25 2 2013-14 A 16 2 КІ 1 0 — — — — — — 17 2Усього за «Торіно» 39 4 3 0 — — — — 42 4 2013-14 «Сассуоло» A 8 0 КІ 0 0 — — — — — — 8 0 2014–15 A 23 0 КІ 1 0 - - - - - - 24 0Усього за «Сассуоло» 31 0 1 0 - - - - 32 02015–16 «Болонья» A 23 0 КІ 1 0 - - - - - - 24 0Усього за «Болонью» 55 0 3 0 - - - - 58 0 2016–17 «Перуджа» B 36+2Плей-оф. 2 КІ 2 1 - - - - - - 40 3 2017–18 B 12 0 КІ 2 1 - - - - - - 14 1Усього за «Перуджу» 48+2 2 4 2 - - - - 54 4 січ.-черв. 2018 «Емполі» B 14 1 КІ 0 0 - - - - - - 14 1 2018–19 A 10 1 КІ 0 0 - - - - - - 10 1Усього за «Емполі» 24 2 0 0 - - - - 24 2Усього за кар'єру 502+2 35 27 3 27 3 2 0 560 41

Статистика виступів за збірну

Титули і досягнення

Командні Володар Суперкубка Італії з футболу (2): «Ювентус»: 2002 «Рома»: 2007 Володар Кубка Італії (1): «Рома»: 2007-08 Молодіжний чемпіон Європи (до 21 року) (1): Італія U-21: 2004

Особисті Найкращий молодий футболіст року в Італії (Оскар дель Кальчо): 2002

Примітки

Посилання