26-та винищувальна ескадра «Шлагетер» () — винищувальна ескадра Люфтваффе за часів Другої світової війни. Отримала свою назву на честь відомого німецького ветерана Першої світової війни і члена Фрайкора Альберта Лео Шлагетера, що був страчений французами в 1923 році за саботажTop Guns, р.6. JG 26 була однією з двох винищувальних ескадр Люфтваффе, що практично постійно билася на Західному фронтові Другої світової війни.

Упродовж двох років JG26, маючи не більше 124 винищувачів у своєму складі одночасно, беззаперечно панувала в небі над північною Францією і західною Бельгією. Ескадра билася з літаками західних союзників протягом усієї війни й останній виліт проти англійців здійснила за день до капітуляції Німеччини.

Історія 26-та винищувальна ескадра заснована 1 травня 1939 року на аеродромах в Одендорфі та Беннінгардті на Нижньому Рейні шляхом формування на основі I й II винищувальних груп 132-ї ескадри відповідно I та II авіагруп нової ескадри. Реструктуризація формувань проводилася в контексті загального реформування авіаційних частин Люфтваффе й переведення їх на нові організаційно-штатні структури.

25 серпня 1939 року I/JG26 передислокувалася на протилежний берег Рейну, в Айфелів ліс. О 10.00 того же дня II/JG26 отримала наказ «не привертаючи уваги» перелетіти з Дюссельдорфа до Беннінгардта, на західний берег Рейну, недалеко від кордону з Нідерландами. Таким чином, початок світової війни застиг частину на польових аеродромах із завданням протиповітряного захисту західних кордонів Рейху.

23 вересня 1939 року у Верлі з окремих підрозділів I та II авіагруп сформована III винищувальна авіаційна група 26-ї ескадри. Спочатку в кожній винищувальній групі було по 3 ескадрильї, проте з 1943 року їхня чисельність збільшилася до чотирьох. 25 лютого 1945 року у Варрельбуші сформована IV група ескадри на базі III групи 54-ї винищувальної ескадри ().

На озброєнні ескадра мала найновіші Мессершмітт Bf109E-1, що щойно надійшли на озброєння військово-повітряних сил. Bf109E-1 оснащувався V-подібним двигуном водяного охолодження фірми «Даймлер-Бенц» потужністю 1100 к.с. Новий двигун, на відміну від попередньої версії Daimler Benz 600, істотно поліпшив характеристики винищувача — максимальна швидкість збільшилася до 550 км/год, а практична стеля до 10 500 м. Єдиним винищувачем, здатним зрівнятися з ним за цими характеристиками на той час, був «Супермарин Спітфайр», який тільки-но був прийнятий на службу в Королівських ВПС. Озброєння Е-1 складалося з чотирьох 7,9-мм кулеметів.

1939 1 вересня 1939 року, у перший день Другої світової війни, пілоти JG 26 виконували патрульні завдання та тренувальні вильоти на західних кордонах Рейху. Того ж дня ескадра зазнала першу втрату: унтерофіцер Йозеф Шубауер з 2-ї ескадрильї розбився в ході бойового патрульного вильоту, коли двигун його машини заклинило, і пілот намагався дотягнути до бази в Кельн-Остгеймі.

28 вересня 1939 року ескадра здобула першу перемогу в повітрі та зазнала першу бойову втрату. Лейтенант Йозеф Бюршгенс і його ведений, з 2./JG 26, вилетіли на ескорт розвідника Hs-126 над Саарською областю. У повітряній сутичці з французами офіцер збив один ворожий літак Hawk-75, проте сам був збитий і здійснив вимушену посадку на поле, яке виявилося замінованим.

7 листопада 1939 року на рахунок ескадри записали другу перемогу в період Дивної війни: знаменитий (згодом) лейтенант Й.Мюнхеберг збив над Рейном англійський «Бленхейм», що впав у річку неподалік від Опладена. Усього за час Дивної війни записав на свій рахунок 8 збитих ворожих літаків, серед яких було 6 середніх бомбардувальників «Веллінгтон», що були збиті під час нальоту на Вільгельмсгафен. Усі літаки противника були збиті льотчиками JG 26 у вересні-грудні 1939 року.

1940

З 10 травня 1940 року, із самого початку Французької кампанії, 26-та винищувальна ескадра брала найактивнішу участь у повітряних боях. Основним літаком ескадри на той час був винищувач Messerschmitt Bf109E-3, нижню носову частину якого у формуванні фарбували в жовтий колір. Для підтримки групи армій «B» виділявся 2-й повітряний флот генерал-полковника А.Кессельрінга. До складу 2-го флоту входили чотири гешвадера — JG3, JG26, JG51 і ZG26. Jagdgeschwader 26 зі своїми власними другою і третьою групою та третьою групою JG3 в підпорядкуванні, діяли в небі Голландії в перебігу декількох перших днів кампанії разом з I/JG26, яка була додана JG51Top Guns, р.11. Протягом усієї кампанії льотчики ескадри билися спочатку над Голландією, здійснюючи авіаційне прикриття повітряного десанту генерала К. Штудента, а згодом билися у повітрі над Бельгією, Дюнкерком, Парижем. II./JG26 удостоїлася честі прикривати з повітря місце переговорів про капітуляцію в Комп'єніTop Guns, р.18.

За весь час ведення кампанії німці записали на свій рахунок 160 французьких та британських літаків, втративши у повітряних сутичках 17 пілотів, загиблими в боях, двох у авіакатастрофах, три потрапили у британський полон і близько десятка отримали поранення. I/JG26 здобула 24 перемоги, II/JG26 — 66, і III/JG26 — 69. Загальний рахунок винищувальної ескадри на той час не був найкращим у порівнянні з JG53, яка здобула 275 перемог, проте JG26 мав один із найкращих показників за всю шеститижневу кампанію. Наступний місяць гешвадер провів у прийомі нових машин і тренуванні нових пілотів..

Після завершення військової кампанії на Заході ескадра повернулася до пунктів постійної дислокації, де з 26 червня по 20 липня підрозділи Jagdgeschwader 26 виконували завдання із захисту від епізодичних атак, які влаштовувало Бомбардувальне командування Королівських ВПС на окремі об'єкти на території континенту. Одночасно проводилося переозброєння винищувачів ескадри на модифікацію Bf109E-4 з авіаційною гарматою та Bf109E-4/N, оснащений удосконаленим двигуном DB601N, потужністю до 1175 к. с. JG26 стала одним з небагатьох формувань військово-повітряних сил, що отримали ці машини, які споживали високооктанове паливо.

21 липня 1940 року, з початком битви за Британію, JG26 отримала наказ перебазуватися на узбережжя Ла-Маншу. Гешвадер прибув у повному складі (121 літак) на французьке узбережжя, де ескадру ввели до штату 2-го повітряного флоту А. Кессельрінга. Три групи зайняли аеродроми на узбережжі Кале; перша в Одамбері, друга — в Маркіз-Ост, і третя — у Кафф'є та з аеродромів цих французьких містечок німецькі пілоти злітали на супровід повітряних армад бомбардувальників, що вирушали на бомбардування БританіїTop Guns, р.19.

24 липня 40 винищувачів III/JG26 під командуванням А. Галланда вперше здійснили супроводження своїх бомбардувальників «Дорньє» для атаки британського конвою, що йшов поздовж англійського узбережжя. Раптовий наліт німецької авіації не дав суттєвого результату, британська авіація вилетіла на перехоплення ворога, тому німці відбомбилися по транспортному конвою практично неприцільно. А між винищувачами протиборчих сторін зав'язався запеклий і тривалий бій, й лише через брак палива німецькі льотчики змушені були повернути назад. Бій завершився втратою по 2 винищувачі з кожної сторониTop Guns, р.20.

Поки у Північній Франції йшли приготування сил вторгнення, авіаційні формування Люфтваффе продовжували атакувати британські судна та об'єкти на південно-західному краю острова. З 26 липня до 7 серпня JG26 виконував визначені завдання й втрат у цей час не мав. 1 серпня А. Галланду, командиру 3-ї авіагрупи гешвадера, що здобув на той час 17 перемог у повітрі та значний досвід проведення штурмовок наземних цілій під час боїв в Іспанії та Польщі, вручили Лицарський хрест Залізного хреста; він став першим нагородженим цією вищою відзнакою Третього Рейху в ескадріTop Guns, р.21.

Після провалу задуму Герінга повітряними бомбардуваннями поставити Англію на коліна розлючений рейхсмаршал познімав із посад багатьох командувачів та командирів Люфтваффе, а на їхні місця призначив більш агресивних та ретельних на його думку молодих офіцерів. Так, командиром 26-ї ескадри став майор А. Галланд, котрий 22 серпня 1940 року був призначений на посаду командира Jagdgeschwader 26.

За час битви над Британськими островами на рахунку авіаційного формування нараховувалось 285 повітряних перемог, із втратою власних 76 винищувачів, 45 пілотів та 29 таких, що потрапили у полон.

1941 У 1941 році, коли основна маса бойових формувань Люфтваффе була перенацілена на Східний фронт та Середземномор'я, 26-та винищувальна ескадра разом із 2-ю «Ріхтгофен» залишалися єдиними формуваннями ВПС Третього Рейху, що дислокувалися на Заході . Протягом двох наступних років ці ескадри були основними противниками Королівських ВПС Великої Британії у небі над окупованою Європою. У своєму розпорядженні обидва формування мали приблизно по 120 бойових одномоторних винищувачів Messerschmitt Bf 109 марки «E» і «F», що протистояли чимраз більшим хвилям британських, а згодом й американських літаків, котрі намагалися зруйнувати економічний та військовий потенціал нацистської Німеччини та послабити напруженість битв на Сході. Зоною відповідальності обох винищувальних ескадр було усе західне узбережжя й простір над Європою від французько-іспанського кордону до Нідерландів. З наростанням інтенсивності нальотів бомбардувальної авіації союзників на німецькі міста наприкінці 1942 року Люфтваффе збільшило кількість формувань, на які покладалися задачі захисту повітряного простору Третього Рейху.

Протягом 1940–1941 років, під керівництвом А.Галланда, який дуже прискіпливо ставився до підготовки та ведення боїв у повітрі, ескадра ефективно діяла проти противника, маючи мінімальні втрати й завдаючи максимальних втрат британським «Спітфайерам». Наприкінці 1941 року з прийняттям на озброєння авіаційного формування перших найновіших винищувачів Fw190A стала очевидною значна їх суттєва перевага над британськими літаками. Поступово новими літаками насичувались I-а й II-а групи ескадри, однак, у силу різних обставин, до кінця війни підрозділ використовував обидва типи винищувачів.

На кінець 1941 року JG 26 нараховувала понад 900 перемог над ворогом, із початку світової війни, у тому числі близько 400 з травня 1941 року. Водночас 26-та винищувальна ескадра втратила в боях 95 своїх асів (серед яких 34 потрапили у полон). Лідерами в ескадрі були її командир Адольф Галланд (97 перемог), Йоахім Мюнхеберг (62 перемоги) та Йозеф Пріллер (58 перемог).

Наполегливість, відвага, рішучість німецьких асів-винищувачів та їх намагання битися до кінця в повітрі над Європою поступово створили серед екіпажів британської та американської бомбардувальної авіації певне до них ставлення та обережність при проведенні нальотів. Щоразу при вильоті на завдання союзники уважно дивилися в пошуках гостроносих винищувачів із жовтим забарвленням. Через те, що частина підрозділів дислокувалася на аеродромах Аббевіля й при зустрічі з ними, американці надали ним прізвисько «Аббевільські хлопці» та вважали, що вони входять до складу найелітнішої повітряної частини Люфтваффе.

У лютому 1941 року на Середземноморський театрі дій для посилення італійської винищувальної авіації в битві за Мальту зі складу 26-ї ескадри була відправлена 7-ма ескадрилья (7./JG 26) під командуванням гауптмана Й.Мюнхеберга. Підрозділ дислокувався на італійських аеродромах Сицилії, й попри невеликий розмір формування швидко завоював собі їм'я в боях із британськими льотчиками в небі обложеного острова. Незабаром німецькі пілоти вже мали на рахунку 52 збитих літаки противника, не втративши жодного свого Bf-109E. Половину з цих літаків заніс на власний рахунок командир ескадрильї. У квітні 1941 року з початком операції «Ауфмарш 25» німецьких льотчиків 7./JG 26 почали залучати до ведення боїв у небі над Югославією, на підтримку сухопутних військ Вермахту. У червні ескадрилья прикривала з повітря німецький корпус «Африка» генерала Е. Роммеля, що активно бився в Лівії, й незабаром повернулася до Франції.

7 травня 1941 гауптман Й.Мюнхеберг за 43 збитих літаки противника був нагороджений Дубовим листям до Лицарського хреста й італійською медаллю «За військову доблесть».

1942