Єлизавета Амалія Магдалена Гессен-Дармштадтська (, 20 березня 1635 — 4 серпня 1709) — принцеса Гессен-Дармштадтська з Гессенського дому, донька ландграфа Гессен-Дармштадту Георга II та саксонської принцеси Софії Елеонори, дружина курюфюрста Пфальцу Філіпа Вільгельма.

Життєпис Єлизавета Амалія народилась 20 березня 1635 року у Новому замку Гіссена. Вона була п'ятою дитиною та третьою донькою в родині ландграфа Гессен-Дармштадтського Георга II та його дружини Софії Елеонори Саксонської. Згодом в сім'ї з'явилося ще вісім доньок та син. Дорослого віку досягло десятеро дітей.

Єлизавета Амалія виховувалася матір'ю в суворому лютеранському дусі. Дівчину описували як привабливу білявку.

У 18 років принцеса побралася із 37-річним герцогом Юліху та Бергу Філіппом Вільгельмом. Весілля пройшло 3 вересня 1653 у Лангеншвальбаху. Союз став можливим за посередництва ландграфа Ернеста Гессен-Райнфельського та переходу нареченої з лютеранства до католицтва. Конверсія була виконана таємно та без відома родини. 1 листопада 1653 молода дружина публічно та урочисто проголосила про перехід до нового віросповідання.

Оселилося подружжя в Дюссельдорфі, де вело благочесне життя, засновуючи церкви та монастирі. Шлюб був тривалим та дуже щасливим. Єлизавета Амалія народила 17 дітей.

Пізніше родина оселилася в Нойбурзі. У травні 1685 Філіп Вільгельм успадкував Пфальц і став курфюрстом. Помер він у вересні 1690 року.

Єлизавета Амалія зберегла красу до поважних літ, передавши її донькам. Вона пережила чоловіка на 20 років, померши 4 серпня 1709 року. Поховали курфюрстіну в церкві Нойбурзького палацу.

Родина Чоловік — Філіпп Вільгельм, герцог Юліхський та Берзький

Діти: Елеонора Магдалена (1655—1720) — дружина імператора Священної Римської імперії Леопольда I, мала десятеро дітей; Марія Адельгейда Анна (6 січня—22 грудня 1656) померла в ранньому віці; Софія Єлизавета (1657—1658) померла в ранньому віці; Йоганн Вільгельм (1658—1716) — курфюрст Пфальца у 1690—1716, герцог Юліху та Берга у 1679—1716 роках, був одруженим з Марією Анною Йозефою Австрійською, згодом — з Анною Марією Луїзою де Медічі, від першого шлюбу мав двох синів, що померли при народженні; Вольфганг Георг (1659—1683) — ауксіліарій єпископа Кельну, був бездітним та неодруженим; Людвиг Антон (1660—1694) — принц-єпископ Вормсу у 1691—1694, великий магістр Тевтонського ордену у 1685—1694 роках, був бездітним та неодруженим; Карл Філіп (1661—1742) — курфюрст Пфальца, герцог Юліху та Берга у 1716—1742 роках, був одружений з Людовікою Кароліною Радзивілл, після її смерті — з Терезою Любомирською, згодом — з Віолантою Турн-унд-Таксіс, мав п'ятеро дітей; Александр Сигізмунд (1663—1737) — принц-єпископ Аугсбургу у 1690—1737 роках, був бездітним та неодруженим; Франц Людвиг (1664—1732) — принц-єпископ Бреслау, Вормса, архієпископ Майнца, великий магістр Тевтонського ордену у 1694—1732 роках, був бездітним та неодруженим; Фрідріх Вільгельм (1665—1689) — генерал імперської армії, загинув у віці 24 років при облозі Майнца, був бездітним та неодруженим; Марія Софія (1666—1699) — дружина короля Португалії Педру II, мала семеро дітей; Марія Анна (1667—1740) — дружина короля Іспанії Карла II, згодом — одружилася із Жаном де Ларетег'ю, дітей не мала; Філіп Вільгельм Август (1668—1693) — принц Пфальца, був одруженим із герцогинею Саксен-Лауенбургу Анною Марією Францискою, мав двох доньок; Доротея Софія (1670—1748) — дружина спадкоємного принца герцогства Парми і П'яченци Одоардо Фарнезе, мала двох дітей; Ядвіга Єлизавета (1673—1722) — дружина польського принца Якуба Людвіка Собєського, мала шестеро дітей; Йоганн (1—2 лютого 1675) помер після народження; Леопольдіна Елеонора (1679—1693) була заручена з курфюрстом Баварії Максиміліаном II, померла від швидкоплинної хвороби з гарячкою до шлюбу.

Генеалогія

Література Adolph Genth: Kulturgeschichte der Stadt Schwalbach стор. 39 Mooren, Eckertz, Ennen: Annalen des historischen Vereins für den Niederrhein… стор. 237

Посилання

Профіль на Geneall.net Профіль на Thepeerage.com Генеалогія Єлизавети Амалії Гессен-Дармштадтської Генеалогія Філіпа Вільгельма Нойбурзького