Ма́кс А́манн (; 24 листопада 1891, Мюнхен — 30 березня 1957, там само) — партійний діяч НСДАП, імперський керівник друку, рейхсляйтер (2 червня 1933 — 8 травня 1945), обергруппенфюрер СС (30 січня 1936).
Життєпис Отримав торгову освіту. 24 жовтня 1912 року поступив на службу в 1-й Баварський піхотний полк. Під час Першої світової війни служив в 1-й роті Баварського піхотного полку фельдфебелем, в котрій тоді ж єфрейтором служив Адольф Гітлер. Після війни працював в банку. 1 жовтня 1921 року вступив в НСДАП (білет № 3). В тому ж році призначений керівником справами НСДАП і керівником фінансовими справами партійної газети «Völkischer Beobachter» (, «Народний оглядач»). В 1922 році став директором Центрального видавництва НСДАП «Ехер ферлаг» і на цьому посту керував всієї видавничою діяльністю партії. 9 листопада 1923 року, за участь в «Пивному путчі» був арештований і провів 4,5 місяця в тюрмі. Саме він поради змінити Гітлеру назву його книжки «Чотири з половиною роки боротьби з брехнею, дурістю і боягузтвом» на «Моя боротьба» («Mein Kampf»).
9 листопада 1924 року став членом міської ради Мюнхена, 12 червня 1928 року — членом ландтагу Верхньої Баварії (до 12 червня 1930 року). У вересні 1931 року, внаслідок нещасного випадку на полюванні, втратив ліву руку. 15 березня 1932 року вступив у СС (посвідчення № 53 143). В 1933 році став депутатом Рейхстагу від Верхньої Баварії — Швабії.
Після приходу до вдали Гітлера зосередив у свої руках керівництво всією німецькою пресою і перетворив «Ехер Ферлаг» в найбільше видавництво у світі, а сам став мільйонером: в 1942 році його особистий дохід склав 3 800 000 рейхсмарок. У власність «Ехер Ферлаг» перейшли видавництва, що раніше належали євреям, включаючи найпотужніше об'єднання Ульштайна. 14 листопада 1933 року став головою Німецького об'єднання видавців газет, а на наступний день — президентом Імперської палати друку (до 1938). З 1935 року — член Імперського сенату культури. Перебуваючи на цих посадах до кінця Другої світової війни, Аманн мав право заборонити на свій розсуд будь-друкований орган, що і робив, купуючи потім заборонену газету за безцінь. У процесі роботи у Аманна постійно виникали конфлікти з Імперським міністерством народної освіти і пропаганди Йозефа Геббельса і прес-службою Отто Дітріха, оскільки ці відомства теж боролися за контроль над німецькою пресою
4 травня 1945 року заарештований американцями. На процесі денацифікації 8 вересня 1948 року засуджений до 10 років колоній. Після звільнення в 1953 році жив у Мюнхені.
Сім'я Мав 5 синів (його дружина — Анна Фукс — була нагороджена Золотим Німецьким хрестом матері). Один із синів — Рудольф (нар. 28 квітня 1921 року), — лейтенант танкових військ, загинув 29 червня 1941 року в боях під Львовом.Залесский К. А.:СС. Охранные отряды НСДАП
Нагороди Медаль принца-регента Луїтпольда в бронзі Залізний хрест 2-го класу Військовий хрест «За заслуги» (Баварія) 3-го класу з мечами Нагрудний знак «За поранення» в чорному Золотий партійний знак НСДАП (1 грудня 1933) Почесний хрест ветерана війни з мечами Орден крові Почесний знак Кобург Золотий почесний знак Гітлер'югенду з дубовим листям Почесний кут старих бійців Кільце «Мертва голова» Німецький Олімпійський знак 1-го класу Спортивний знак СА в бронзі Пам'ятна військова медаль (Австрія) (1937) Орден Корони Італії командорський хрест (1937) великий офіцерський хрест Почесна плакета члена Імперського культурного сенату (1937) Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» (1939) Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938 року» (1939) Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року» (1940) Почесна шпага рейхсфюрера СС (24 листопада 1940) Почесний знак «Піонер праці» (1 травня 1941) Почесний щит Столиці друку (24 листопада 1941) Медаль «За вислугу років у СС» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі, сріблі та золоті (25 років) Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу
Примітки
Література
Männer im Dritten Reich, Orientalische Tabak- und Zigarettenfabrik «Rosma», Bremen 1934 Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934, S. 31
Посилання Макс Аманн в базі даних депутатів рейхстагу на сайті Баварської державної бібліотеки Біографія Макса Аманна. Нагороди Аманна.