Петро́ Сергі́йович Біли́нник ( , Охтирка — 14 жовтня 1998, Київ) — український оперний і камерний співак (ліричний тенор).
Біографія Народився 1 (14 жовтня 1906) року у місті Охтирці (тепер Сумської області). З дитинства мав виняткові музичні здібності. Спочатку співав у шкільному хорі, у 18 років організував гурток домашнього музикування, який мав у своєму репертуарі українські та російські народні пісні, твори М. Лисенка, К. Стеценка, М. Леонтовича. У 1933—1936 роках навчався в Харківській консерваторії по класу сольного співу, одночасно був артистом комсомольсько-молодіжної опери.
У 1936—1940 роках — соліст Большого театру, 1941—1942 роках — соліст Харківського театру опери та балету. У 1942—1965 роках — соліст Київського театру опери та балету, Державної академічної хорової капели УРСР «Думка», Державної заслуженої капели бандуристів УРСР.
Жив у Києві. Помер 14 жовтня 1998 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 9).
Творчість Головні партії: Петро («Наталка Полтавка» М. Лисенка); Левко («Утоплена» М. Лисенка); Еол («Енеїда» М. Лисенка); Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського); Тюленін («Молода гвардія» Ю. Мейтуса); Ленський («Євгеній Онєгін» П. Чайковського); Самозванець («Борис Годунов» М. Мусоргського); Дід Щукар («Піднята цілина» І. Дзержинського); Йонтек («Галька» С. Монюшка); Лоенгрін («Лоенгрін» Р. Вагнера) та інші.
Нагороди орден Леніна і орден Трудового Червоного Прапора. Народний артист СРСР (1954). Народний артист Української РСР (1951).
Література Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр: [монографія]: Ч.ІІ. — Івано-Франківськ, «Плай» 2012. — С.228
Посилання Галерея портретів «Петро Білинник». Частина перша. Охтирське міське радіо Галерея портретів «Петро Білинник». Частина друга. Охтирське міське радіо