Китайська нумерологія (Вчення про символи і числа; 象 数 之 学) - в стародавньому Китаї універсальна теоретична система, представлена символами і числами, що широко використовувалася у філософії, астрономії, гадальних практиках, теорії музики.
Основою китайській нумерології є чотири групи об'єктів: Символи - триграми, гексаграмми, інь і ян, У-сін, тайцзи. Ієрогліфи десяткової групи: 1 - 一; 2 - 二; 3 - 三; 4 - 四; 5 - 五; 6 - 六; 7 - 七; 8 - 八; 9 - 九; 10 - 十. Ієрогліфи дванадцятизначної групи - земні гілки: 子, 丑, 寅, 卯, 辰, 巳, 午, 未, 申, 酉, 戌, 亥. Ієрогліфи десятизначної групи - небесні стовбури: 甲, 乙, 丙, 丁, 戊, 己, 庚, 辛, 壬, 癸.
У свою чергу земні гілки і небесні стовбури можуть утворювати 60 пар циклічних знаків, а числівники класифікуватися за ознакою інь-ян: непарні числа - чоловічі, янські; парні числа - жіночі, іньські.
Основи китайській нумерології були викладені в стародавніх працях «Цзо чжуань», «Го юй», «Хун фань», «Сі ци чжуань».
Література Кобзєв А. І. Нумерологическая методологія класичної китайської філософії. // Чотирнадцята наукова конференція «Суспільство і держава в Китаї». Ч.I. М., 1983. Кобзєв А. І. Вчення про символи і числах в китайської класичної філософії. М., 1994 Спірін В. С. «Дао», «жень» і «чжи» в аспекті нумерології (сян шу) // Суспільство і держава в Китаї XV. М., 1984. Ч. I. Калінін О. М., Черевко К. Є. Древнекитайская нумерологія, протошахмати (ци) і генетичний код // Дев'ятнадцята наукова конференція «Суспільство і держава в Китаї». Ч.I. М., 1988. С.46-50.