Митрополи́т Філаре́т (; — Кири́ло Варфоломійович Вахромєєв, ; 21 березня 1935, Москва — 12 січня 2021, Мінськ) — єпископ Російської православної церкви на покої, почесний Патріарший екзарх всієї Білорусі. Герой Білорусі.
31 січня 1990 — 25 грудня 2013 — предстоятель Білоруської православної церкви.
Життєпис Вахромєєви — купецький рід Ярославля.
Прадід — Іван Олександрович (1843—1908) — заснував у 1909 році міську біржу, першим головою якої став його родич Микола Миколайович Вахромєєв. Дід — Олександр Іванович (1875—1921) — був міським головою.
До 300-річчя дому Романових купцям Вахромєєвим у 1913 році було надано дворянство, після чого вони переїхали в Москву.
Батько — Варфоломій Олександрович Вахромєєв (1904—1984), викладач Академічного музичного училища при Московській консерваторії, давав приватні уроки. У числі його учнів були діти з родин радянської номенклатури. До 80-річчя за складання ''Підручника церковного співу для духовних шкіл'' Варфоломія Вахромєєва було нагороджено орденом святого рівноапостольного князя Володимира II ступеня. Мати Олександра Федорівна Вахромєєва (до шлюбу Смирнова) (1902—1981) і старша сестра Ольга (1925—1997) теж були педагогами московських музичних шкіл.
1953 — закінчив середню школу і паралельно хорове відділення дитячої музичної школи, де директором був його батько.
1953—1957 — вихованець Московської духовної семінарії (Загорськ).
1954—1961 — послух іподиякона.
1957—1961 — навчався у Московській духовній академії.
3 квітня 1959 — пострижений в чернецтво з іменем Філарет (на честь Філарета Милостивого).
26 квітня 1959 — у Москві був рукопокладений в ієродиякони.
1961 — після закінчення духовної академії зі ступенем кандидата богослов'я, залишений при Академії як професорський стипендіат із дорученням читання лекцій з історії і аналізу західних сповідувань на ІІІ курсі Академії, пізніше було доручене викладання гомілетики в Академії та Семінарії.
14 грудня 1961 — рукопокладений в ієромонаха.
1962 вересень — старший помічник інспектора Московської духовної академії.
1963 червень — інспектор Московської духовної академії.
4 серпня 1963 — зведений в сан ігумена із покладанням палиці та хреста з прикрасами.
Вересень 1963 — завідувач аспірантурою Московської духовної академії.
8 жовтня 1963 — зведений в сан архімандрита.
17 жовтня 1963 — секретар Комісії Священного синоду у питаннях християнської єдності.
1 жовтня 1964 — доцент.
Архієрейство 8 жовтня 1965 — єпископ Тихвінський, вікарій Лєнінградської єпархії.
24 жовтня 1965 — хіротонія в єпископа.
14 травня 1966 — 18 квітня 1973 — єпископ Дмитрівський, вікарій Московської єпархії та ректор Московської духовної академії.
28 листопада 1968 — 19 жовтня 1971 — другий заступник голови відділу зовнішніх церковних відносин Московського патріархату.
20 березня 1969 — член Комісії священного синоду РПЦ у питаннях християнської єдності.
6 січня 1971 — 25 серпня 1972 — тимчасово керував Калінінською єпархією.
9 вересня 1971 — зведений в сан архієпископа.
18 квітня 1973 — 10 жовтня 1978 — архієпископ Берлінський та Середньоєвропейський, Патріарший екзарх Середньої Європи.
15 квітня 1975 — зведений в сан митрополита.
10 жовтня 1978 — митрополит Мінський та Білоруський.
12 жовтня 1978 — 28 березня 1984 — Патріарший Екзарх Західної Європи.
16 листопада 1979 — 28 березня 1984 — Тимчасово керував Корсунською єпархією.
14 квітня 1981 — 13 листопада 1989 — Голова відділу зовнішніх церковних відносин Московського патріархату.
14 квітня 1981 — як постійний член Священного Синоду Російської церкви.
22 липня 1981 — заступник голови постійної робочої президії по підготовці і проведенню ювілею 1000-ліття Хрещення Русі.
26 серпня 1981 — член Центрального комітету Всесвітньої ради церков.
1985 — правлячий архієрей Воскресенського приходу в м. Рабаті (Марокко).
26 червня 1985 — доручена архіпастирська проповідь Патріарших приходів у Фінляндії.
10 вересня 1987 — доручена архіпастирська проповідь Свято-Покровської общини в Сіднеї (Австралія).
16 жовтня 1989 — у зв'язку з утворенням нових єпархій на території Білорусі, титул змінений на «Мінський та Гродненський», призначений Патріаршим Екзархом всієї Білорусі.
1990 — голова Синоду Білоруської православної церкви.
8 травня 1990 — член Синодальної біблійної комісії.
19 липня 1990 — голова Комісії священного Синоду РПЦ по сприянню зусиль для подолання наслідків Чорнобильської АС.
18 лютого 1992 — Митрополит Мінський та Слуцький, Патріарший Екзарх всієї Білорусі.
28 грудня 1993 — голова Синодальної Богословської комісії Священного Синоду.
1993—1994— голова Комісії по христологічному діалогу нехалкідонськими церквами («Давні східні церкви»).
3 лютого 1994 — священноархімандрит Свято-Благовіщенського Ляданського монастиря (Мінська єпархія).
28 грудня 1996 — 17 липня 1997 — тимчасово управляючий Полоцької та Глубокської єпархією.
25 січня 2009 — у Москві обраний одним із трьох кандидатів на Московський патріарший престол.
27 січня 2009 взяв самовідвід, і закликав своїх прибічників віддати голоси на користь Кирилу.
червень 2009 — увійшов до першого складу Міжсоборної присутності Російської православної церкви.
5 жовтня 2011 — звільнений від посади голови Синодальної біблійно-богословської комісіїЗавершился первый день работы зимней сессии Священного Синода Русской Православной Церкви.
25 грудня 2013 — пішов на покій, призначений почесним Патріаршим екзархом всієї Білорусі.Журналы заседания Священного Синода от 25 декабря 2013. Журнал № 126.
Громадська та політична діяльність
19 грудня 1983 — обраний Головою громадської комісії радянського комітету захисту миру по зв'язках з релігійними колами, що виступають за мир.
11 жовтня 1984 — віце-президент спілки «СССР—Австрія» та заступник голови Центрального правління спілки.
23 січня 1985 — член Ради комітету захисту світу.
4 червня 1985 — віце-президент Громади «СССР—Кіпр» та член Центрального правління.
5 червня 1985— член радянського комітету за європейську безпеку та співробітництво.
30 листопада 1987 — віце-президент спілки «СССР—Греція».
28 грудня 1988— віце-президент міжнародної асоціації творчої інтелігенції «Світ культури».
8 лютого 1990 — член ради білоруського відділення Міжнародного Фонду слов'янської писемності та слов'янських культур.
17 березня 1990 — 1995 — народний депутат Верховної ради Білорусі.
25 липня 1990 — голова Комісії Верховної Ради Білорусі з питань депутатської етики.
14 лютого 1991 — Народний депутат СССР.
27 березня 2009 — на зустрічі Президента Білорусі Олександра Лукашенка з членами Синоду БПЦ заявив: «У зв'язку з виключною важливістю даної проблеми ми закликаємо ввести дієве регулювання змісту Інтернету на законодавчому рівні»Митрополит Минский предлагает регулировать доступ в интернет РИА «Новости» 27 марта 2009.В Белорусской православной церкви считают, что доступ к интернет-ресурсам должен регулироваться законом NEWSru 27 марта 2009..
Нагороди
Нагороди Білорусі Звання «Герой Білорусі» (1 березня 2006) — за багаторічний особистий внесок у духовне відродження білоруського народу, зміцнення дружби та братських зв'язків між народами, розвиток між конфесіонального діалогу Орден Вітчизни III ступеня (23 вересня 1998) — за великий особистий внесок у духовне відродження Білоруського народуУказ Президента Республики Беларусь от 23 сентября 1998 г. № 461 «О награждении Митрополита Филарета (К. В. Вахромеева) орденом Отечества III степени» Орден Дружби народів (Білорусь) (18 березня 2005) — за великий внесок у зміцнення дружби братських зв'язків між народами, розвиток міжконфесіонального діалогу Почесний Орден (жовтень 2008)Президент Белоруссии Александр Лукашенко наградил Святейшего Патриарха Алексия и митрополита Филарета высшими государственными наградами Орден Франциска Скорини (22 жовтня 2003) — за великий внесок у духовне відродження, зміцнення дружби між народами (у зв'язку із 25-річчям архіпастирського служіння на Білій Русі) Награда белорусского государства Медаль Франциска Скорини (14 березня 1995) — за багаторічну плідну працю по відродженню, збереженню, розвитку духовної та культурної спадщини білоруського народу Грамота Верховної Ради Республіки Білорусь (14 березня 1995) — за плідну державну та громадську діяльність по відродженню, збереженню та розвитку духовної та культурної спадщини білоруського народу і у зв'язку з 60-річчям з дня народження Почесна грамота Ради Міністрів Республіки Білорусь (21 березня 2000) — за великі заслуги у зміцненні дружби між народами, на честь святкування 2000-річчя християнства і у зв'язку з 65-річчям від дня народження
Російські нагороди Орден «За заслуги перед вітчизною» IV ступеня (29 липня 2003). Орден Олександра Невського (11 липня 2013). Орден Дружби (8 грудня 2009).
Нагороди України Орден «За заслуги» III ступеня (27 липня 2013) — за вагомий особистий внесок у розвиток духовності, багаторічну плідну церковну працю і з приводу святкування в Україні 1025-річчя хрещення Київської Русі
Нагороди СССР Орден Дружби народів (20 березня 1985) Почесна грамота президії верховної ради РСФСР (3 червня 1988) '
Нагороди Польщі Командор ордену Заслуги (5 жовтня 1987).
Нагороди РПЦ Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира І ступеня (1971). Орден преподобного Сергія Радонезького І ступеня (7 вересня 1981). Орден святого преподобного Серафима Саровського І ступеня (21 березня 2005) Орден святителя Інокентія, митрополита Московського та Коломенського І ступеня (2009) Орден преподобного Андрія Рубльова І ступеня (24 жовтня 2003). Орден святого благовірного Данила Московського І ступеня (23 листопада 1990). Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира ІІ ступеня (1969) Орден святого Нестора Літописця І ступеня (2003). Право носіння панагії (2 вересня 1977) Пам'ятна панагія із зображенням Жировичської ікони Божої Матері (24 березня 1985) Іменна панагія (4 липня 1988). Право служіння з передносним хрестом в межах Білоруського екзархату 2010.
Нагороди Помісних православних церков Орден Гробу Господнього з часткою Животворного Древа ІІ ступеня (Єрусалимська православна церква), 31 травня 1968) Орден святої рівноапостольної Марії Магдалини І ступеня (Польська православна церква) 1985. Орден святих рівноапостольних Кирила та Мефодія І ступеня (Чехословацька православна церква), 1985.
Почесні вчені ступені Почесний член Лєнінградської духовної академії. Почесний член Московської духовної академії (7 травня 1974) Почесний доктор богослов'я Прешовського богословського православного факультету (Чехія), 16 березня 1982) Почесний доктор богослов'я Богословського факультету університету ім.. Мартіна Лютера (Галле, Німеччина, 15 листопада 1983) Почесний доктор богослов'я та золотий докторський ланцюг Словацького євангелічного богословського факультету (Братислава, 14 червня 1985) Почесний доктор богослов'я Богословського факультету ім.. Яна Амоса Коменського (Прага, 25 листопада 1986) Почесний доктор Білоруського державного університету (1993) Почесний доктор Гродненського державного медичного університету (31 травня 2001) Почесний доктор богослов'я Свято-Володимирської духовної семінарії та докторських хрест (Крествуд, Нью-Йорк, США, 5 жовтня 2002) Почесний професор Вітебського державного університету]] (14 жовтня 2002) Почесний доктор богослов'я Свято-Сергієвського православного богословського інституту (Париж, Франція, 11 квітня 2003) Почесний доктор Християнської Богословської Академії у Варшаві (28 вересня 2007)
Звання Почесного громадянина Почесний громадянин міста Мінськ (2003) Почесний громадянин Полоцька (2004)Древний Полоцк молод душой Почесний громадянин міста Коломна
Примітки
Джерела Помер почесний Патріарший Екзарх всієї Білорусі Філарет (Вахромеєв) /РІСУ, 12.1.2021/
Посилання (рос.)Филарет взял самоотвод (рос.) Филарет, бывший митрополит Минский и Слуцкий, Почетный Патриарший экзарх всея Беларуси (Вахромеев Кирилл Варфоломеевич) (рос.) Биография на сайте Белорусского Экзарахата