Даргинські мови — гілка нахсько-дагестанських мов. Поширені серед даргинців: на традиційній території їх проживання (в північно-східній частині гірського Дагестану (Росія) — в Акушинському, Буйнакському, Сергокалинському, Левашинському, Дахадаєвському, Кайтазькому, Карабудахкентському і Агульському районах) і на рівнині, куди після 1950-х рр. переселилася значна їх частина. Загальне число мовців даргинськими мовами — 485 705 осіб (перепис 2010 р.). Окремі даргинські мови в перепису не враховуються; нижче наводяться оцінки чисельності мовців на них для традиційних територій їх поширення (в цілому становлять близько половини від загального числа). На Україні число носіїв даргинської мови — 409 осіб. Даргинською мовою видаються газети Замана, Шила гӏямру, Эркиндешличи, Сагаси гьуникад, Бархьдешла гьуни, Хайдакьла зяхІматчи, Мургукла анкъи, а також журнали — Дагъиста хьунул адам, Гьалмагъдеш, Дубурлан і Лачин.
Мови або діалекти Традиційно даргинські мови вважаються діалектами однієї мови, хоча фактично є групою мов, що досить далеко розійшлися Мови, наріччя, діалекти, говірки Російської Федерації // Огляд на запит Комітету у справах національностей Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації, 2010..
Офіційно всі даргинські ідіоми вважаються діалектами єдиної мови, відповідної єдиному народові — даргинцам. Як пише Н. Р. Сумбатова (2013): «Ця традиція склалася, вочевидь, в двадцяті роки ХХ сторіччя — період радянської політики „мовного будівництва“, коли було створено даргинську літературну мову і даргинську писемність».
Проте, ступінь відмінності між окремими «діалектами» давно впадала в очі і навіть при традиційному підході термін «мова» застосовувався до деяких периферійних «діалектів»: кубачинськогоМагометов 1963.Алексєєв 2002.Алексєєв, Перехвальська 2000.Магомедов 2010., мегебськогоХайдаков 1985. і кайтазькогоАлексєєв, Темірбулатова 2002..
Уже пробні лексикостатистичні підрахунки показали, що фактично даргинська є цілою групою мов, за глибиною (мінімальний = 68 %,) порівнянну з германською або романськоюАлексєєв 1999. Власне лінгвістичні відмінності між цими ідіомами істотні на всіх мовних рівняхСумбатова 2013: 27.. У першому досить докладному аналізі було виділено 11 мовKoryakov 2002.. У міру надходження нових даних класифікація даргинского мов уточнювалася. Спочатку число виділюваних мов було збільшено до 17 мовКоряков 2006: 33-36.Коряков, Сумбатова 2007.; потім їх число скоротилося до 12-13Коряков 2012.Koryakov 2013.. У міру подальшої польової роботи можливі нові зміни.
Взаєморозуміння відсутнє між багатьма ідіомами. Носії сусідніх ідіом часто пасивно знають мову один одного і спілкуються за принципом «кожен на своїй». Знання літературної мови серед даргинців розвинене досить слабо, і вона, «як правило, не використовується як засіб комунікації між носіями різних даргинських ідіом — в більшості випадків в цій ролі виступає російська»Сумбатова 2013: 28, тому носії не сусідніх і/або далекіших даргинських мов спілкуються між собою по-російськиСумбатова 2013: 27-28. Самі даргинці в переважно вважають своє мовлення діалектом. Частковим винятком є кубачинці, в яких склалася думка про етнічну самобутність і як наслідок — думка про те, що їх мова є окремою мовою.
Поширеність Поширений в Дагестані, Ставропольському краї, Калмикії, Астраханській області Росії, а також в окремих районах Киргизії, Узбекистана, Сирії і Туреччини. У Росії даргинською мовою володіють приблизно 485 500 осіб.
Володіння даргинською різними народами (народи з чисельністю понад 500 тис.), 2010 р. Народ Число мовцівДаргинці 474 330Аварці 2 655Кумики 2 106Росіяни 1 984Вірмени 1 608Білоруси 944Лакці 825Азербайджанці 752Лезгіни 490Українці 265Чеченці 195
Склад Склад даргинську мов до кінця не встановлений. Згідно з останніми дослідженнями:
Північно-центральна група Північнодаргинська мова Акушинсько-урахінське наріччя — найбільше наріччя (83 тис. в горах), основа літературної мови Акушинське наріччя Даргинська літературна мова Урахінський діалект (хюркилінський; 35 тис.) Верхньомулебкінське наріччя (1336 ос.) — с. Верхні Мулебкі Мугінське наріччя (бл. 3,2 тис.) — с. Мугі, Гаджіалалмахі, Шінкбалакада Мюрего-губденське наріччя (27 тис.) — 24 селища Кадарська (бл. 9 тис.) — 6 селищ Мегебська — бл. 1300 ос., з них в Мегебі (Гунібський район) — 845 чол., також Кутан Н.Мегеб в Кизлярському районі. Гапшиминська мова — с. Гапшима (+1582 ос.; Акушинський район), можливо також включає с. Мегва і Шукта (863 чол.), за якими поки немає даних. Усіша-цудахарська мова (цудахарсько-усіша-бутринська) — бл. 40 тис. в традиційних селищах цудахарське наріччя усіша-бутринське наріччя Муїринська мова — бл. 34 тис. в традиційних селищах. Південна група — мови цієї групи утворюють класичний мовний континуум, в якому між крайніми точками (Ашти і Танти) відсоток збігів = 76 %, а між сусідніми селищами відсоток збігів не опускається нижче 91 %. Танти-сірхінська мова (сірхва-тантинська, сірхінсько-тантинська) тантинське наріччя — с. Танти (Акушинський р-н), 0,8 тис. чол. сірхінське наріччя (сіргінське, сюргінське; самоназва: сірхӀва, сірхӀя; Sirhwa) — 57 селищ (близько 13 тис. чол.) в Дахадаєвському районі (верхній басейн річок Хулахерк і Кінтуракотти). Багато периферійних сел зовсім не вивчені і можуть приховувати невідомі наріччя і навіть мови. Верхньовуркунська мова (амухсько-худуцьсько-кункінська) кункінське наріччя (самоназва: кьункьіла; Qunqi) — с. Кунка (781 ос.) худуцький діалект (самоназва: худуцӀла; Khuduts) — с. Худуц (517 ос.) амухський діалект (самоназва: гӀамух'ла; Amuq) — с. Амух (238 ос.), мабуть також с. Анклух і Шарі (немає даних, усі переселилися на рівнину). Санжі-іцаринська мова (нижньовуркунська) — єдність цієї мови під великим питанням: з одного боку, відсоток збігів між санжінською й іцаринською = 90 %, з іншого — між санжінською і амузґі-ширінською відсоток збігів = 90,5 %. Тобто можливо, в одну мову слід виділяти дві: санжі-амузґі-ширінську та іцаринську. санжінське наріччя (самоназва: sanǯi-la; Sanzhi) — раніше с. Санжі, нині всі → с. Дружба (150—200 чол.) Каякентського р-ну іцаринське наріччя (самоназва: іцӀаріла; Icari, Itsari) — Іцарі (209 ос.), → села в Кизлярському р-ні (бл. 300 сімей), можливо також Санакарі, Чахріжі. Амузґі-ширінська мова — фактично відкрита московським лінгвістом О. Бєляєвим в ході польових робіт в 2012—2013 рр. амузґінське наріччя — с. Амузґі, майже всі переселилися до рівнини. ширінська наріччя — с. Ширі (112 ос.), інші переселилися до рівнини. Кубачи-аштинська мова (Кубачинська) Кубачинське наріччя (арбукське, урбукське, зірехгеранське; самоназва: гӀуг'буганла; Kubachi) — смт. Кубачи (2781 ос.), ще кілька тисяч всією Росією. аштинське наріччя (самоназва: išt'a-la ʁaj; Ashti) — с. Ашти і с. Дірбаґ Дахадаєвського району; 725 чол. в горах. сулевкайське наріччя — с. Сулевкай → Сулевкент (2129 чол.; північ Хасавюртовського р-ну). Не досліджена. Чиразька мова — Агульський р-н: Чираг (580 ос.). Кайтазька мова (хайдакська, хайтакська) — 37 селищ в Кайтазького р-ні (бл. 20 тис.).
Історія класифікації П. К. Услар (1892) ділив даргинські діалекти на 3 типи: Акушинські — акушинський, цудахарський, усішинський, сірхінський, урахінський, мугінський, муїринський, кадарський і кубачинський; Кайтазькі Вуркунські — імовірно діалекти селищ Ашти, Кунка, Худуц, Санжі, Анклух, Амух.
Пізніше Биховська (1940) і Абдуллаєв (1954) ввели поділ на діалекти акушино-урахінського (АУ) і цудахарського типів за наявністю/відсутністю гемінірованних приголосних (преруптивів); а Гапріндашвілі (1952) — на три групи (акушинську, урахінську і цудахарську). З південно-даргинської (ЮД) у Абдуллаєва згадуються лише сургінська (сірхінська, іноді вкл. Худуц), тантинська, кубачинське (вкл. Сулеркі і Амузґі), кункинська, амухська. Пізніше Гасанова додала санжінську, іцаринську, чиразьку.
Фактично діалекти акушино-урахінського типу — це північнодаргинська мова (за винятком мугинської і верхньомулебкинської), а цудахарського типу — всі інші мови. Ситуація аналогічна, наприклад, аварської і китайської.
Нарешті 3. Гасанова (1971) відмовилася від примітивної бінарної схеми і розділила даргинські діалекти на 13 груп.
Писемність і алфавіт
Окремі написи даргинськими мовами в арабській графіці з'являються з кінця XV сторіччя. З 1928 використовується писемність на основі латинської, а з 1938 — на основі російської графіки. Літературна даргинська мова викладається в більшості шкіл в традиційних районах проживання даргинців, однак лише обмежено використовується для спілкування між носіями різних даргинських мов, в основному північно-центральних.
Кирилична абетка була прийнята 1938 рокуДагестанська правда. 14 лютого 1938. У 1960-і роки була додана буква ПІ пІ. А а Б б В в Г г Гъ гъ Гь гь ГӀ гӀ Д д Е е Ё ё Ж ж З з И и Й й К к Къ къ Кь кь КӀ кӀ Л л М м Н н О о П п ПӀ пӀ Р р С с Т т ТӀ тӀ У у Ф ф Х х Хъ хъ Хь хь ХӀ хӀ Ц ц ЦӀ цӀ Ч ч ЧӀ чӀ Ш ш Щ щ Ъ ъ Ы ы Ь ь Э э Ю ю Я я
Лінгвістична характеристика
Фонологія У порівнянні з іншими нахсько-дагестанськими мовами фонетична система даргинських мов проста.
У них немає гучних латеральних приголосних, а в багатьох мовах і губних. Для частини даргинських мов (Кубачинської, Кайтазької та ін.) Характерні гемінаційні приголосні, за наявністю/відсутністю яких даргинські мови традиційно ділилися на мови акушинського і цудахарського типу.
Система голосних, що включає, як правилой, 4 основні одиниці (i, e, u, a), ускладнюється за рахунок фарінгалізованих фонем. У ряді мов є протиставлення за наявністю/відсутністю фарінгалізації, наприклад, в іцаринській (де є пари a — aI, u — uI), кубачинській (в якій ця опозиція охоплює всю систему). Довгі голосні виникають, зазвичай, в результаті стяжіння; в деяких мовах протиставлення за довготою стало фонематичним. Наголос і просодія вивчені слабко. Фарінгалізація — важлива просодична ознака. У ряді мов для вираження граматичних значень може використовуватися словесний наголос.
Морфологія Іменники мають категорії числа, відмінка і іменного класу. В більшості даргинських мов представлені 3 іменних класів (чоловічий, жіночий, неособистий); в мегебській мові іменних класів чотири (2 жіночих класів — «матері» і «доньки»). Маркер узгодження представлений зазвичай в дієслові, а також в деяких прикметниках, займенниках, прислівниках і післяйменниках. Зазвичай він входить до складу приставки, рідше — суфікса. Крім граматичних відмінків, в даргинських мовах представлені від двох (есив-латив та елатів) до чотирьох (латив, есив, елятив і директив) місцевих відмінків і, як правило, 4-6 локативних серій. У більшості даргинських мов морфологічно розрізняються локалізації «знаходження всередині порожнього предмета» і «перебування в суцільному середовищі», в деяких представлена типологічно рідкісна локалізація «знаходження перед орієнтиром», що може поєднуватися з напрямком руху; пор. кубач. хъалта-гьа-тталла ‘спереду-будинку-вгору’ — хъалта-би-тталла ‘спереду-будинку-туди’. 2 форми латива (суперлатив й ілатив), формально відносяться до локативних відмінків, часто мають властивості граматичних відмінків, виконуючи ряд функцій, типових для давального відмінка. Множина виражається суфіксально, спостерігається також аблаут і омонімія числових форм.
Система числення десяткова.
Особисті займенники 1-ї особи в ряді мов (чиразькій, кайтазькій) розрізняють форми інклюзива і ексклюзива, в іцаринській спостерігається формальний збіг займенників 1-ї і 2-ї особи множини.