Палаццо Капріні () — римський палац доби відродження. Проект створив архітектор Донато Браманте. Палаццо Капріні ретельно вивчав архітектор наступної доби Андреа Палладіо, що згодом породило низку варіантів ідеї Браманте і мало вплив на архітектуру палладіанства до початку 20 ст.
Історія палацу Донато Браманте прибув до папського Риму досвідченим архітектором.
Браманте працював в Римі близько чотирнадцяти років (1499—1514). За цей час він спроектувати низку важливих для католицької столиці споруд, що стали хрестоматійними як в сакральній, так і в світській архітектурі. Праця по замовах впливових представників папського оточення сприяла появі декількох палаців, серед котрих був і палац Капріні.
Замовником був Вітербо Адріано де Капріні, протонотарій папи римського. Проект головного фасаду палацу відносять до 1510 року або трохи ранішеA.Bruschi, Edifici privati di Bramante a Roma, in «Palladio», a.II n.4, 1989. Палац вибудували в Борго, житловому районі, що межував з базилікою Святого Петра. 1517 року, вже по смерті Браманте, палац придбав Рафаель СантіA.Bruschi, Bramante architetto, 1969. Впливовий ватиканський художник і архітектор мешкав в ньому до власної смерті. Відтоді споруду почали іменувати палацом Рафаеля. Наприкінці 16 ст. палац Рафаеля став частиною більшого палацу Конвертенді. В 17 ст. палац остаточно поруйнували.
Опис фасаду На тлі середньовічної забудови Риму з нерегулярним плануванням палац Капріні виділявся симетрією. Його фасад мав дзеркальну симетрію, що йшла повз середнє вікно і головний портал. Перший поверх був рустований і призначався під крамниці. Крамнички освітлювали самі отвори дверей та вікна другого ярусу, де створили чергування квадратних і колоподібних форм.
Споруда мала підмурки, а другий поверх віддали під житло. Фасад другого поверху мав вікна-двері (перфенетр) з балюстрадами. Міжвіконні проміжки прикрасили подвоєними напівколонами, притуленими до стін. Напівколони нібито підтримували антаблемент із тригліфами, запозиченими з античної архітектури.
Браманте стояв у витоків створення римських ансамблів в архітектрурі. Палаццо Капріні був поки що лише поодинокою спорудою на вулиці Скоссакаваллі Gianfranco Spagnesi, Roma: la Basilica di San Pietro, il borgo e la città, 2003.
Ансамбль був вже у проекті для двору відомої римської церкви Сан П'єтро ін Монторіо. Але церковна громада спромоглася вибудувати лише невеликий храм у дворі, відомий як Темп'єтто. За життя Браманте встиг розпочати новий ансамбль у дворі між ватиканським палацом папи та Бельведером. Добудовувати ансамбль випало вже творчим нащадкам його ідей і проектів.
Впливи архітектурного образу
Архітектурний образ палаццо Капріні справив на римських архітекторів потужне враження. Перші і вишукані варіанти проекту Браманте створив Рафаель Санті, міняючи деталі і декор в проектах палацу Бранконія Аквіла в Римі та в палаці Кафареллі ВідоніГращенков В. Н. «Рафаэль», М, «Искусство», 1975. Архітектурна ідея була підхоплена іншими будівничими, бо обіцяла нові замови і гроші (палаццо Пандольфо Пандольфіні та палаццо Угуччоні у Флоренції).
В Рим прибув архітектор з Віченци Андреа Палладіо. Відома його замальовка головного фасаду палац Капріні. Вона повністю була перенесена у проект фасаду палаццо Тьєне у місті Віченца, де скопійовані навіть двері для майбутніх крамниць і той же тип русту першого поверху (пізніше перебудовані в реальному палаці). У фасаді присутня та ж дзеркальна симетрія, але не на п'ять (як в палаці Капріні), а на сім осей. По іншому, солідно і на маньєристичний зразок, вирішено і декор другого поверху, звичні в архітекурній практиці випадки відступів від проекту Браманте заради демонстрації власної ерудиції нового архітектора.
Рустовані камені першого поверху були згодом замінені Палладіо та його послідовниками на цегляні мури, декоровані імітацією русту з будівельних розчинів. Ця імітація доживе в будівельних технологіях до зламу 19-20 ст. Саме ця технологія використана при побудові низки палладіанських палаців у 18 ст. (Палац Розумовського (Батурин) роботи Чарльза Камерона) та в низці міських споруд доби історичних стилів у 19 столітті.
Див. також Мистецтво Італії Темп'єтто Рафаель Санті Палладіанство
Примітки
Джерела A.Bruschi, Bramante architetto, 1969 A.Bruschi, Edifici privati di Bramante a Roma, in «Palladio», a.II n.4, 1989 Gianfranco Spagnesi, Roma: la Basilica di San Pietro, il borgo e la città, 2003 Guido Beltramini, Palladio privato, Marsilio, Venezia 2008. Corrado Buscemi, Il sigillo del Palladio, Cierre Grafica, Caselle di Sommacampagna, Verona 2008.