Дзюрдзів () — село в Польщі, у гміні Лісько Ліського повіту Підкарпатського воєводства, на перетині етнічних українських територій Лемківщини і Бойківщини. Населення — (2011).
Історія Ймовірно, назва походить від волоського імені Giurgiu — Юрій. Напевно, поселення існувало ще за часів Київської Русі на" русь-"кому праві.
Вперше згадується 19 грудня 1480 р., коли три брати з роду Баль поділили між собою власність після смерті батька Яна І Баля. За старшим братом Матяшом ІІ Балом записані села, серед яких і с. Дзюрдзів.
У 1919—1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства, у 1934—1939 рр. у складі гміні Гочів.
15 вересня 1944 р. село було окуповано радянськими військами. В 1945–1946 рр. частину українського населення було насильно депортовано в СРСР. Тих, які залишилися, у 1947 році вивезено в рамках Акції «Вісла», а на їх місце переселено поляківBieszczady. Przewodnik dla prawdziwego turysty, Rewasz, Pruszków 2009, s. 289—290.
У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Церква Різдва Матері Божої Попередня церква села була дерев'яна, вік будови якої невідомий, існувала вже в 1830 р.. Мурована церква збудована в 1899 р., освячена в 1900 р. Філіальна, належала до парафії в с. Гочів Балигородського деканату. В 1928 була частково перебудована. З 1945 р. стояла замкнена. З 1953 по 1956 рр. будівля церкви використовувалась, як магазин. У 1954 р. вівтар, 5 образів, 4 пари лавиць і 1 жирандоль було перевезено в церкву в с. Загочів'я. З 1966 р. будівлю церкви передали православному приходу. Біля церкви збудовано муровану дзвіницю на поч. XX ст. Церковний цвинтар використовується до цього часу. Збереглось кілька старих поховань і старі дерева.
Населення На 1785 р. село мало 37.34 км² земельних угідь і в ньому проживало 121 греко-католиків, 19 римо-католиків і 10 юдеїв.
Кількість вірних, греко-католиків:
1840 — 230 осіб, 1859 — 294 осіб, 1879 — 266 осіб, 1899 — 377 осіб, 1926 — 543 осіб, 1936 — 565 осіб.
На 01.01.1939 у селі було 680 жителів, з них 630 українців-грекокатоликів, 40 українців-римокатоликів, 5 поляків і 5 євреївКубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 . — Вісбаден, 1983. — с. 42..
Пам'ятки Мурований дворик II-ї пол. XIX ст. Церква Різдва Матері Божої (православна, до 1956 греко-католицька) 1899 р.
Демографія Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Примітки
Література
Гжесік В., Трачик Т. Низький Бескид. Від Команчі до Бортного: туристичний путівник / В.Гжесік, Т.Трачик / Пер. з пол. О.Сурмяк, У.Гусей. — Львів: СПОЛОМ, 2011. Bieszczady. Przewodnik dla prawdziwego turysty / W.Krukar, P.Swianiewicz, T.A.Olszanski, P.Lubonski . — Wyd. 13-e. — Pruszkow: Oficyna Wydawnicza «Rewasz», 2012. https://web.archive.org/web/20181002160451/http://www.carpatho-rusyn.org/ https://web.archive.org/web/20180829233641/http://boyko.info/places/dziurdziow-дзюрдзів/ Stanisław Kryciński. Cerkwie w Bieszczadach, Wydawnictwo Rewasz, Pruszków 2005; ISBN 83-89188-38-4