Концерт для віолончелі з оркестром мі мінор, Op. 85 — остання відома робота Едварда Елгара. На відміну від створеного раніше концерту для скрипки, який є ліричним і пристрасним, концерт для віолончелі має здебільшого споглядальний і елегійний характер.
Історія Перше виконання концерту було провальним, і твір було поховано на 40 років. Однією з причин стала нестача репетицій і як наслідок — невпевнена гра оркестру, з яким до того ж соліст взагалі кілька разів розійшовся. І тільки в 1960 році, коли його тріумфально зіграла Жаклін дю Пре, він увійшов до репертуару всіх віолончелістів світу. Музиці концерту притаманний особливий нерв, якого немає в інших творах Елгара.
Структура Концерт складається з чотирьох частин: Adagio — Moderato Lento — Allegro molto Adagio Allegro — Moderato — Allegro, ma non-troppo — Poco più lento — Adagio.
Примітки
Посилання
Запис концерту з Жаклін дю Пре