Willys (Вілліс) — з 1908 року американський виробник автомобілів. Штаб-квартира розташована в Толідо, штат Огайо. 1953 року компанію купує фірма Kaiser Motors. 1955 року компанія припинила виробництво автомобілів.
Компанія Overland Клод Кокс побудував свій перший 3-колісний автомобіль ще в 1902 році, це була його дипломна робота в Росському політехнічному інституті. Після отримання диплома Кокс знайомиться з Чарльзом Міншеллом, господарем фірми Standart Wheels Co, Міншелл хоче зайнятися виробництвом автомобілів, але нічого в цьому не розуміє, тому наймає Кокса. Всередині фірми «Стандарт Уїлс Ко» вони створюють автомобільний підрозділ — Overland.
Перший «Оверленд» з'явився в лютому 1903 року. Як не дивно, але компанія для першої своєї моделі вибрала цифру 13.
«Оверленд 13» був одноциліндровим автомобілем, потужністю в 5 к.с., фірма побудувала всього 2 таких автомобіля, коли у світ виходить 2-циліндрова модель, її потужність була 7 к.с.. Автомобіль мав 2-ступінчасту коробку передач, шасі автомобіля було збільшено на 165 мм в порівнянні з 1-циліндровою моделлю.
Їх випустили близько 10 екземплярів за 1903–1904 роки. 1905 року з'являється модель 16, яка при тому ж об'ємі розвиває потужність у 8 сил, також з'являється збільшена на 16 см модель 17 з 9-сильним мотором і 4-циліндрова модель 18, потужністю 15 сил, вона була крупнішою в базі на 30 см, ніж модель 17.
4-циліндрова модель отримує рульове управління, до цього машини управлялися застарілими важелями.
Проте в цьому ж році Чарльз Міншелл заявляє, що хоче позбутися автомобільного підрозділу, що не вигідний підприємству, Кокс починає шукати покупців на його дітище, і знаходить такого в особі господаря фірми Parry Mfg. Co — Девіда Перрі, фірма якого випускає 2-колісні вози, і була клієнтом «Стандарт Уїлс».
Перрі бере позику в банку і разом з Коксом у серпні 1906 року організовують фірму Overland Auto Company, в якій 51 % компанії належать Перрі, і 49 % — Коксу. Починаючи з 1906 року у виробничій програмі залишаються тільки 4-циліндрові моделі — це модель 18 і нова 22 з 18-сильним мотором, об'ємом 2.5 л.
Джон Норт Вілліс
Джон Вілліс народився в 1873 році в містечку Канандейгуа, штат Нью-Йорк.
З дитинства в Джоні була жилка комерсанта, так він перепродував свої іграшки, в 15 років він умовив своїх батьків дати йому грошей на покупку пральні спільно з другом, який там і працював. Батьки погодилися, вирішивши, що брудна робота напоумить їх сина, і через тиждень він продовжить свою освіту в школі, але Джон разом з другом продають компанію тільки через рік, отримавши з продажу кожен по 100 доларів, в ті роки рудокоп отримував близько 30 доларів на місяць, а простий робітник — близько 22 доларів.
Після продажу свого бізнесу він йде вчитися, і вчиться досить успішно на юриста, однак після смерті батька йому доводиться кинути навчальний заклад і почати заробляти гроші. Він купує велосипеди фірми «New Mail» як виставковий зразок і починає продавати велосипеди цієї марки як дилер, на той момент йому було 19. Однак він вирішив не обмежитися лише продажем велосипедів, а відкрив ще підприємство по ремонту велосипедів. Незабаром він купив велике приміщення на головній вулиці його міста, продажі йшли добре, але в 1896 році трапилась фінансова криза, і бізнес довелося згорнути.
Вілліс йде працювати комівояжером у фірму Boston Woven Hose & Rope Company, одного разу він познайомився з одним клієнтом, який має магазин у місті Ельміра, штат Нью-Йорк, фірма займалася реалізацією спортивного інвентарю, а тепер знаходиться на межі банкрутства, Вілліс купує її і перейменовує в Elmira Arms Company.
До речі, угоду він здійснює якраз вчасно, оскільки фірма, в якій він працював комівояжером, сама збанкрутувала. Вілліс реорганізовує куплене підприємство в успішний велосипедний дилершип.
Коли йому було 27 років, він був уже успішним велосипедним дилером, оборот його компанії становив 500 000 доларів на рік, і ось перебуваючи в хмарочосі Клівленда, дивлячись у вікно, його погляд зачепився за якийсь візок, який їхав самостійно, без коней — це був автомобіль марки «Уінтон», як потім згадував Вілліс.
Компанія The American Motor Car Sales Company Він вирішує зайнятися автомобільним бізнесом, оскільки він не мав виробничих потужностей і не мав таланту конструктора, то він вирішує спочатку зайнятися тим, що вміє, а саме — збутом. Кілька років він продає різні автомобілі, але в 1906 році засновує фірму The American Motor Car Sales Company, і підписує договір про співпрацю з двома компаніями: American Underslung і Overland про продаж їхніх автомобілів.
До жовтня 1907 року Вілліс мав 500 замовлень на автомобілі марки «Оверленд», він їде в Індіанаполіс підписувати угоду з фірмою Marion про продаж їхніх автомобілів. Коли він повертається в Нью-Йорк, то читає у вечірній газеті про банкрутство Knickerbocker Trust Company, назрівала нова фінансова криза.
Тим часом до грудня 1907 року фірма «Оверленд» не зв'язується з Віллісом і не поставляє автомобілі, хоча він зробив передоплату на 10 000 доларів на вищезгадані 500 автомобілів. На дзвінки і телеграми «Оверленд» не відповідає. Тоді Джон Вілліс пакує валізи і особисто їде на завод, щоб дізнатися від першоджерела причини такої поведінки.
Приїхавши на місце, Вілліс був в шоці, оскільки «Оверленд» був на межі банкрутства, Девід Перрі навіть став бомжем, тому що не міг погасити заборгованості і залишився без будинку. Зустрічаючий Вілліса, він говорить йому, що фірма повинна знайти завтра власника, якщо завтра ми не відплатимо наші борги. Вілліс тільки запитав: «Скільки?»
Вілліс виписує чек на 350 доларів, але тут виявляється, що в Індіанаполісі немає банку, який міг би перевести в готівку таку суму, оскільки великі банки вже закриті (справа була в суботу), а у дрібних таких грошей немає. Вілліс неодмінно хоче роздобути готівку до ранку, опівночі він має готівку, виміняну на чек у портьє готелю, де він зупинився. Вранці борги були оплачені, і компанія була врятована, зробивши ревізію складів Вілліс прийшов до невтішного висновку — запчастин вистачало всього на виробництво 3-х автомобілів.
Компанія Willys-Overland
У січні 1908 року він викуповує фірму, реорганізувавши її в Willys-Overland Company, оскільки грошей на оренду приміщень немає, він будує наметовий табір, в якому відбувається виробництво автомобілів.
Він випускає моделі 24 і 26, обидві з мотором 2.8 л і потужністю 22 к.с..
До вересня він поставляє 465 автомобілів своїм замовникам, отримавши 58 000 доларів чистого прибутку на цьому. Однак, крім цього, в цих наметах розробляються нові моделі: 30 і 32, з мотором 3.7 л і потужністю 30 сил, їх відмінність було в 5 см бази, а також модель 31, яка мала шасі моделі 32, але мотор, об'ємом в 2.8 л; і 34 з 6-циліндровим мотором і базою, на 26 см більшою, ніж у 31/32.
У 1909 році Вілліс купує фірму Marion Motor Car Co., з якою рік тому він підписував угоду, і збанкрутілу у вересні фірму Pope Motor Car Co., яка встигла побудувати великий і сучасний завод в Толідо, штат Огайо. В цей же час з фірми йде Кокс, який присвячує себе фотографії та потім робить різні відкриття в цій галузі.
До жовтня в залізних ангарах, в які переїхали потужності з наметів, випускаються моделі.
У жовтні 1909 року на заводі в Толідо починають випускати автомобілі, першою стала нова модель — «Оверленд 38» з мотором 3.3 л і потужністю 30 сил. Планетарна коробка передач замінюється з ковзаючим зачепленням (а «Форд» тільки в цей час ставить планетарну коробку, яку буде використовувати до 1927 року).
Крім 38, з'являються більші автомобілі — 40, 41 і 42, всі вони мають однакову базу і мотори 4.2 л з 40 силами.
Через рік модельний ряд дуже великий, моделі ростуть, як на дріжджах, до автомобілів 40-42 серії додаються:
45 і 46 з 2.8 л 20-сильним агрегатом (відмінність лише в кузовах);
47 — з базою на 15 см більше, але з таким же мотором 2.8 л;
49 — база як у 47, але мотор 3.3 л і потужністю 25 сил;
50 і 51 — ще більші машини (база 279 см, на 20 см більше, ніж у 47), і з моторами 3.7 л і 30 к.с.;
52, 53 і 54 з 4.2 л моторами, потужністю 40 сил, і з базою в 299.7 см;
55 і 56 будувалися на шасі моделей 50/51, але мотор був 4.2 л. Широка модельна програма дозволила продати в 1911 році 18,745 машин, для порівняння — в 1909 році продали трохи більше 3700 авто, а в 1908 — всього 500. У цьому ж році Вілліс продає фірму «Маріон» її засновникам.
У 1912 році Вілліс стає другим за обсягами продажів виробником автомобілів, першим є Генрі Форд. За цей рік продається близько 26 000 авто.
Модельний ряд оновлюється, найменшою машиною стає модель 58 (використовується шасі моделі 45), а мотор на неї ставиться 3.3 л.
Модель 59 отримує нові шасі з базою в 269 см, і мотором 3.7 л.
Модель 60 теж з новою базою — 289 см, і з новим мотором 3.9 л і потужністю 35 сил.
Модель 61 на шасі 52/53/54 також отримує новий мотор 4.4 л (45 к.с.)
У 1913 році Вілліс їде до Британії, там він знайомиться з Чарльзом Найтом, винахідником золотникового двигуна (тобто безклапанного).
Вілліс орендує «Даймлер» з таким мотором і їде в подорож по Англії і Шотландії, подолавши 7200 км. Він зафанатів від цього мотора, оскільки він був дуже плавний і безшумний.
Він повертається додому з думками про такий двигун, але платити ліцензію Найту він не хоче, тут під руку підвертається фірма Edwards Motor Car Company, та купила в 1912 році ліцензію на такі двигуни і випускала свої автомобілі з такими моторами. 1914 року він купує компанію і перевозить все обладнання на завод в Гарфорд, який він купив незадовго до цієї угоди.
Тим часом автомобілі марки «Оверленд» отримують багате електричне обладнання. Оскільки Вілліс купує виробника електричного обладнання для автомобілів — Electric Auto-Lite Company, яка, до речі, існує дотепер, входить в концерн FRAM Group під маркою Autolite.
Вілліс подає свої машини, як найкращі для дам-водіїв.
Варто натиснути на маленьку педаль на підлозі, як машина автоматично заведеться, натиснути ще на одну кнопку — і автоматично загоряться фари, ще на одну кнопку — і в салоні з'явиться не настирливе освітлення. Коротше, всі зручності, які дозволяють дамам вільно і самостійно пересуватися на автомобілях.
Тоді ж влітку 1914 року Вілліс подорожує з родиною (з дружиною і дочкою) по Франції, коли в серпні розгорається війна, він спішно покидає Францію, і бажаючи компенсувати європейські замовлення, починає пропонувати автомобілі європейським військовим відомствам.
Тим часом в модельному ряду фірми «Оверленд» були тільки автомобілі серії 79, які оснащувалися мотором 3.9 л і потужністю 35 сил.
Автомобілі Willys-Knight Тим часом у Гарфорді починають випускатися автомобілі, які несуть на радіаторі ім'я Вілліса — Willys-Knight. Першими автомобілями стали автомобілі серії К17 і К18. Ці автомобілі оснащувалися 4-циліндровими золотниковими моторами, об'ємом 4.5 л і потужністю 25 сил.
У 1915 році, не дивлячись на розпал війни в Європі, «Оверленд» та «Вілліс-Найт» розширюють свої модельні ряди. «Оверленди» отримують автомобілі серії 80, 81 і 82. Перша — з мотором 3.9 л (35 к.с.), друга — 3.7 л (30 к.с.), і остання отримала 6-циліндровий мотор 5.0 л (50 к.с.). А «Вілліс-Найту» приходить зміна назви, машина отримує індекс К19.
У 1916 році Вілліс купує канадську автомобільну фірму Russell Motor Car Company, яка починає випускати військову амуніцію для європейських країн, що воювали, а після війни — комплектуючі та запчастини для автомобілів марок, що належать Віллісу. Окрім іншого, купує шинного виробника Fisk Rubber Company, який потім побував в руках фірм Uniroyal, Goodrich, а тепер Michelin. Крім іншого, він став одним із засновників авіаційної фірми Curtiss Aeroplane and Motor Company.
У 1917 році Вілліс купує фірму New Process Gear, ще через рік — тракторну фірму Moline Plow Co, яка випускає фермерську техніку під маркою Universal, а ще через рік — моторобудівну фірму братів Дюзенберг.
Автомобілі Willys