Футбо́льний клуб «Ліверпу́ль» () — англійський професійний футбольний клуб з однойменного міста. Команда виступає в Прем'єр-лізі.

«Ліверпуль» виграв Чемпіонат Англії 20 разів, Кубок Англії — 8 разів, Кубок ліги — 10 разів, Суперкубок Англії — 16 разів, Лігу чемпіонів — 6 разів, Кубок УЄФА — 3 рази, Суперкубок УЄФА — 4 рази, Клубний чемпіонат світу — 1 раз. Загалом клуб виграв 68 трофеїв.

З часу свого заснування 1892 року, «Ліверпуль» завжди грав на стадіоні «Енфілд».

Уболівальники клубу причетні до двох великих трагедій. У травні 1985 року на стадіоні «Ейзель» перед фіналом кубку чемпіонів унаслідок обвалу стіни, спричиненого безладами на трибунах, загинуло 35 вболівальників «Ювентуса». У 1989 році 96 вболівальників «Ліверпуля» втратили життя на стадіоні «Гіллсборо» внаслідок тисняви.

Червоний — основний колір форми з 1896 року. Гімном клубу є пісня «You'll Never Walk Alone».

Історія

Заснування і рання історія

«Ліверпуль» був заснований 15 березня 1892 року Джоном Гулдінгом, як відповідь на його звільнення з посади загальними зборами футбольного клубу «Евертон», а також із метою, щоб нова команда команду грала б на його стадіоні «Енфілд Роуд». Оскільки попередні сім років на цьому стадіоні грала інша мерсисайдська команда «Евертон», але внаслідок того, що у 1891 року Джон Гулдінг, якому цей стадіон належав на праві приватної власності, в односторонньому порядку збільшив орендну плату у 2,5 раза, від 100 фунтів до 250 фунтів. Члени клубу «Евертон» відмовился від таких умов договору оренди, тому й змінили «Енфілд» на «Гудісон Парк».

Співвласниками клубу, окрім Хоулдінга, стали Уїльям Барклай і його найближчий соратник Джон Маккенна. У травні 1892 року, саме ці двоє сформували початковий склад першої команди, у якому тот переважали шотландські футболісти. Свій перший в історії клубу матч, Ліверпуль зіграв 1 вересня 1892 року. Тоді, першим суперником Ліверпуля став Ротерхем Таун. У тому матчі Ліверпуль отримав впевнену перемогу з рахунком 7:1. Автором дебютного гола нової команди став Малкольм Макуїн.

Спочатку команду планувалося назвати «Евертон Атлетік», але Футбольна асоціація відмовилася визнати назву, тож довелося змінити її. Менеджером команди призначили Джона Маккену, який запросив до нової команди 13 шотландських гравців.

Першого ж сезону «Ліверпуль» виграв Ланкаширську лігу й на сезон 1893/1894 його запросили до другого дивізіону. Команда закінчила сезон без поразок, здобула звання чемпіона другого дивізіону й перейшла до найвищого — першого дивізіону.

1901 року «Ліверпуль» виграв свій перший чемпіонат, повторивши це досягнення 1906 року. У фіналі кубка Англії «Ліверпуль» уперше грав у 1914, але програв «Бернлі». У 1922 і 1923 «Ліверпуль», капітаном якого був гравець збірної Англії Ефрам Лонґворт, уперше у своїй історій виграв два чемпіонати поспіль. Потім настав найдовший період без трофеїв. Після війни «Ліверпуль», здавалося, оклигав, вигравши чемпіонат 1947 року, але сподівання на тривалий успіх виявилися марними. 1954 року Ліверпуль вилетів із першого дивізіону. З 1954 по 1962 рік клуб бовтався в другому дивізіоні й не мав жодних успіхів у кубку Англії. Найгіршої поразки 1:9 команда зазнала від «Бірмінгем Сіті» в грудні 1954.

Хлопці-комірники

1959 року менеджером команди призначили Білла Шенклі. Протягом наступних п'ятнадцяти років він перетворив «Ліверпуль» в один із провідних клубів Європи. Першого ж року Шенклі звільнив 24 гравців і перебудував команду. На третій рік його роботи «Ліверпуль» виграв другий дивізіон із відривом у 8 очок й перейшов до першого дивізіону. Відтоді клуб без перерви виступає в найвищому англійському дивізіоні, спочатку першому, а потім у Прем'єр-лізі.

Розпочавши 1960 рік у другому дивізіоні, на кінець десятиліття «Ліверпуль» став силою в англійському футболі. 1964 року команда вперше за попередні 17 років стала чемпіоном. 1966 року вони знову виграли чемпіонат, а в попередньому — кубок Англії, перемігши у фіналі «Лідс Юнайтед» 2:1. 1973 року «Ліверпуль» став чемпіоном увосьме і переміг «Боруссію» (Менхенгладбах) у фіналі кубка УЄФА, вигравши свій перший європейський трофей. Але за рік після нової перемоги в кубку Шенклі пішов на пенсію. Нагоду стати менеджером команди отримав його помічник Боб Пейслі.

За дев'ять сезонів керівництва Пейслі «Ліверпуль» здобув загалом 21 трофей, включно з трьома Кубками Європейських Чемпіонів, Кубком УЄФА, 6-ма титулами чемпіона Англії, й здобутим три роки поспіль Кубком Ліги.

Свій перший Кубок Європейських Чемпіонів «Ліверпуль» виграв у 1977 р. Фінал грався у Римі, де команда перемогла «Боруссію» (Менхенгладбах) 3:1. Наступного року «Ліверпуль» захистив свій титул, подолавши на стадіоні Вемблі «Брюгге» 1:0. А через рік клуб побив ще один рекорд англійської ліги, здобувши звання чемпіона з 68 очками й пропустивши в 42 матчах усього 16 голів. Третя й остання перемога в Кубку Чемпіонів, отримана під керівництвом Пейслі, прийшла 1981 року після перемоги 1:0 над мадридським «Реалом». Кубок Англії — єдиний трофей, який не давався тренеру в руки.

Варто відзначити зміну менеджерів, які приходили з самого клубу. Цих тренерів називали хлопцями-комірниками, натякаючи на ту частину Енфілду, де обговорювали стратегію команди й, як подейкували, зберігали джин. Так само як Пейслі змінив Шенклі, він передав віжки правління у руки свого помічника — ветерана команди Джо Фегена. Останній став тренером 1983 року, коли йому виповнилося 63. Першого ж року під його керівництвом «Ліверпуль» вперше в історії англійського футболу здобув три важливі трофеї — звання чемпіонів, Кубок Ліги й Кубок Європейських Чемпіонів. Однак наступного сезону правління Фегена завершилося трагедією.

1985 року «Ліверпуль» знову дійшов до фіналу Кубка Чемпіонів. Команда повинна була грати проти Ювентуса на стадіоні Ейзель, але перед початком матчу сталася катастрофа. Уболівальники «Ліверпуля» зламали огорожу, яка відділяла їх від уболівальників Ювентуса й напали на них. Під вагою людей стіна, яка підпирала трибуну, завалилася, загинуло 37 вболівальників, більшість із них були італійцями. Попри це гра відбулася, і «Ліверпуль» програв 0:1. Унаслідок трагедії англійським клубам заборонили брати участь у європейських змаганнях упродовж 5 років, а «Ліверпуль» дискваліфікували на 10 років (потім термін зменшили до шести). 14 уболівальників команди засудили за ненавмисне убивство. Ця подія відома як Ейзельська трагедія.

1985 року Кенні Далгліш, якого вже на той час вважали найвизначнішим гравцем «Ліверпуля», став першим гравцем-менеджером команди. Під його керівництвом клуб виграв ще три чемпіонати й два кубки Англії, включно з подвійним дублем у сезонах 1985 і 1986 років. Але ці успіхи затьмарила трагедія Гіллсборо.

15 квітня 1989 року, коли Ліверпуль грав із «Ноттінгем Форест» у півфіналі кубка Англії, кілька сотень ліверпульських уболівальників були притиснені до огорожі поля. 94 вболівальники загинули на місці, 95-й помер у лікарні через чотири дні. 96-й помер через чотири роки, не приходячи до тями.

Після трагедії Гіллсборо уряд провів інспекцію безпеки на стадіонах. Результатом того, що називають доповідною Тейлора, став закон, який вимагав на стадіонах вищих ліг зробити всі місця сидячими. У доповідній був зроблений висновок, що головною причиною катастрофи стала надмірна тиснява, вину за яку поклали на недоліки поліційного контролю.

1991 року менеджером став Грем Сунес. Але його правління не було успішним, за винятком кубка Англії, здобутого першого ж сезону. Після ганебної поразки від Бристоль Сіті на «Енфілді» в кубку Англії, до руля став ветеран команди Рой Еванс. Хоча під час його терміну гра в чемпіонаті дещо покращилася, команда ніколи не підіймалася вище третього місця. Єдиним трофеєм Еванса був Кубок Ліги 1995 року.

Іноземні менеджери

У сезоні 1998/1999 допомагати Евансу запросили колишнього тренера французької збірної Жерара Ульє. Спільна робота не склалась, й Еванс подав у відставку в листопаді 1998 року.

Сезон 2000/2001 був найкращим для «Ліверпуля» за останні роки — команда здобула унікальну трійку призів: Кубок Англії, Кубок Ліги й Кубок УЄФА.

2002 року клуб закінчив чемпіонат на другому місці. Ульє мучився того року із хворобою серця, що призвело до пропуску гри з Лідсом і до операції.

Потім тренером команди став іспанець Рафаель Бенітес. Перший сезон при ньому Ліверпуль розчарував п'ятим місцем у чемпіонаті. Але сезон закінчився несподіванкою. Ліверпуль здобув у Стамбулі свій п'ятий Кубок Європейських Чемпіонів. Червона команда зустрілася в фіналі з фаворитом змагання — «Міланом» у дивовижному за перебігом двобої. Після першого тайму Ліверпуль програвав 0:3, першому таймі команда виглядала дуже недосвідченою. В другому таймі вони драматичним чином відігралися, забивши три голи за проміжок тривалістю в 6 хвилин. Після додаткового часу, «Ліверпуль» переміг у серії пенальті.

У сезоні 2005/2006 з досягнень «Ліверпуль» виграв суперкубок, перемігши ЦСКА з рахунком 3-1 та набрав 82 очки в Прем'єр-лізі, що стало найвищим показником з 1988 року. Клуб виграв кубок Англії в драматичному фіналі проти Вест Гем Юнайтед. «Ліверпуль» програвав 2:3, але Стівен Джеррард ввігнав у сітку м'яч з 35 в мить коли підіймали табличку про доданий арбітром час. «Ліверпуль» переміг у серії пенальті.

У сезоні 2006/2007 Ліверпуль розпочав із перемоги 2:1 над чинними тоді чемпіонами Челсі. У лютому тривалий пошук інвесторів завершився тим, що команду придбали американські бізнесмени Джордж Джіллет і Том Хікс, заплативши понад 470 млн фунтів. Команда завершила сезон на третьому місці в чемпіонаті Англії, а в останньому матчі програла «Мілану» у фіналі Кубка Європейських Чемпіонів 1:2.

У сезоні 2011—2012 років Ліверпуль здобув свою першу за останні 6 років кубкову перемогу. У фіналі Кубка Футбольної Ліги Ліверпуль отримав перемогу на Кардіфф Сіті з рахунком 2:2 (2:3 після серії пенальті). Також Ліверпуль вийшов до фіналу Кубка Англії, отримавши перемогу у півфіналі над «Евертоном» з рахунком 2:1. Фінал було програно лондонському «Челсі» з рахунком 2:1.

Визначні гравці

У проміжку між першою й другою світовими війнами кілька гравців виступали за Ліверпуль багато років поспіль, здобувши собі велику повагу у вболівальників. Серед них Ефраїм Лонґворт — міцний захисник, який у 1921 р. став першим серед гравців команди капітаном збірної Англії, а ще Елайша Скот, який відіграв за Ліверпуль 22 роки, це рекорд клубу. Серед нападників слід відзначити Ґордона Годжсона, який упродовж 20-х і 30-х забив 17 хет-триків.

У 60-х, коли Біл Шенклі зробив команду європейським грандом, серед гравців, які стали ключовими в успіхах команди слід назвати Рона Їтса, якого сам Шенклі називав «колосом», і Роберта Ганта, який забив 245 голів у чемпіонатах. Цей показник досі залишається рекордом команди. Він також входив до збірної Англії на Кубку Світу 1966 року.

Пейслі залучив до команди гравців, які стали цементом успішних 70-х і 80-х років. Ален Хансен входив до складу команди в трьох виграних Кубках Європейських Чемпіонів, а Кенні Далгліш, відомий серед уболівальників під прізвиськом «король Кенні», відзначався чудовою грою на полі, перш ніж стати менеджером, який очолював команду, коли вона вперше зробила дубль. У 1980 р. Пейслі підписав контракт із 19-річним Іаном Рашем, який став найкращим бомбардиром команди.

Останніми роками знамениті гравці виростають у юнацькій системі клубу. На початку 90-х з'явилися крайній Стів Макманаман і бомбардир Роббі Фаулер, а за останнє десятиріччя чудова ліверпульська футбольна школа виховала Майкла Оуена, капітана команди Стівена Джеррарда та віцекапітана Джеймі Каррагера.

Кольори й емблема