Бюльбю́леві (Pycnonotidae) — родина горобцеподібних птахів, що включає 32 роди і 160 видів. Представники родини мешкають в Африці і Азії.

Опис Бюльбюлеві — співочі птахи середнього розміру зі стрункою будовою тіла, відносно довгими хвостами та короткими, округлими крилами. Більшість бюлбюлевих мають відносно довгий, злегка вигнутий дзьоб. Найменшим представником родини є торо-крихітка, довжина тіла якого становить 13 см при вазі в 13,3 г, а найбільшим — жовтоголовий бюльбюль, довжина якого становить 29 см при вазі в 93 г. Загалом бюльбюлевим не притаманний статевий диморфізм, хоча самиці, як правило, мають менші розміри. Однак деякі представники родини демонструють виражений статевий диморфізм. У деяких випадках це призводило до того, що самців і самиць науковці описували як два окремі види. Оперення бюльбюлевих м'яке, забарвлення переважно темне, однорідне, від жовтувато-зеленого і оливкового до бурого і чорнуватого. У деяких видів горло і груди світлі, білуваті. Деякі бюльбюлеві мають яскраві, червоні, жовті або оранжеві гузки, щоки, горло і брови. Для деяких видів бюльбюлевих є характерними білі кільця навколо очей або чуби на головах.

Бюльбюлевим притаманний гучний, багатий спів. Для багатьох представників родини його можна описати як гуглявий або скрипучий; так, один з дослідників назвав спів короткопалого оливника як "найнеприємніший звук, який тільки може видати птах". Іншим бюльбюлевим притаманний мелодійний щебет, а деякі види, такі як, наприклад, жовтоголові бюльбюлі здатні на складний спів з великою кількістю куплетів, який можна порівняти з піснею солов'я. Деякі бюльбюлеві Індонезії постраждали через свій мелодійний спів: їм загрожує зникнення через масовий вилов з метою продажу на пташиних ринках.

Поширення і екологія Більшість видів бюльбюлевих поширені в Субсахарській Африці та Південній і Південно-Східній Азії. Деякі види мешкають також в Північній Африці, на Близькому Сході та у Східній Азії. Кілька видів є ендеміками Сейшельських і Маскаренських островів. Червоногузі і червоночубі бюльбюлі були інтродуковані в багатьох частинах світу, зокрема на Аравійському півострові, в Австралії, на Гаваях та на островах Океанії. Червоночубий бюльбюль був включений до списку .

Бюльбюлеві живуть і у густих вологих тропічних лісах, і в більш відкритих середовищах, таких як рідколісся і савани. Багато видів зустрічаються в змінених людиною середовищах: на полях, плантаціях, в парках і садах, однак деякі інші види живуть у вологих гірських і хмарних лісах, яким може загрожувати знищення природного середовища. Всі бюльбюлеві ведуть осілий спосіб життя і не мігрують.

Бюльбюлеві живляться переважно плодами і ягодами, через що можуть вважатися шкідниками фруктових садів. Також до їх раціону може входити насіння, нектар, комахи та інші безхребетні і навіть дрібні хребетні.

Бюльбюлеві є моногамними птахами. Їхні гнізда мать чашоподібну форму, робляться з гілок, корінців і рослинних волокон, встелюються листям і мохом і розміщуються на деревах. Самиці відкладають до п'яти яєць та насиджують їх в середньому 11-14 днів. Пташенята покидають гніздо на 12-16 день. Деяким видам бюльбюлевих притаманний колективний догляд за пташентами.

Систематика і таксономія Родина бюльбюлевих (Pycnonotidae) була введена англійським зоологом Джорджем Робертом Греєм у 1840 році як підродина Pycnonotinae родини дроздових (Turdidae). Слово "бюльбюль" походить з гінді (बुलबुल), фарсі, арабської (بلبل) або турецької мови (bülbül), де воно означає солов'я.

Молекулярно-генетичне дослідження, результати якого були опубліковані у 2007 році, показало, що рід Зелений бюльбюль (Andropadus) не був монофілитичним. У 2010 році за результатами цього дослідження 18 видів, яких раніше відносили до роду Andropadus було переведено до відновлених родів Arizelocichla, Stelgidillas і Eurillas, таким чином залишивши Andropadus importunus єдиним представником свого роду.

Інше молекулярно-генетичне дослідження, результати якого були опубліковані у 2017 році, показало, що рід Бюльбюль (Pycnonotus) був поліфілітичним. За результатами дослідження у 2020 році низку видів, яких раніше відносили до роду Pycnonotus було переведено до відновлених родів Microtarsus, Euptilotus, Poliolophus, Ixodia, Rubigula, Brachypodius і Alcurus. Також це дослідження показало, що родина бюльбюлевих формує дві основні клади. Представники однієї мешкають лише у Африці, а представники другої мешкають передусім в Азії, однак низка видів з другої клади мешкає також в Африці.

Низку видів, яких раніше відносили до родини бюльбюлевих, було переведено до інших родин. Роди Малагасійник (Bernieria) і Тетрака (Xanthomixis) були переведені до родини Bernieridae. Рід Нікатор (Nicator) був виділений до монотипової родини Nicatoridae.

За класифікацією, утвердженою Міжнародною спілкою орнітологів, виділяють 32 роди і 160 видів

Зелений бюльбюль (Andropadus) — 1 вид (рід монотиповий) Тонкодзьобий бюльбюль (Stelgidillas) — 1 вид (рід монотиповий) Золотистий бюльбюль (Calyptocichla) — 1 вид (рід монотиповий) Бюльбюль-обручник (Neolestes) — 1 вид (рід монотиповий) Бюльбюль-довгодзьоб (Bleda) — 5 видів Сенегальський жовточеревець (Atimastillas) — 1 вид (рід монотиповий) Плямистий бюльбюль (Ixonotus) — 1 вид (рід монотиповий) Болотяний бюльбюль (Thescelocichla) — 1 вид (рід монотиповий) Жовточеревець (Chlorocichla) — 5 видів Бюльбюль-білохвіст (Baeopogon) — 5 видів Arizelocichla — 5 видів Бюльбюль-бородань (Criniger) — 5 видів Eurillas — 5 видів Торо (Phyllastrephus) — 20 видів Волохатий оливник (Tricholestes) — 1 вид (рід монотиповий) Гачкодзьобий бюльбюль (Setornis) — 1 вид (рід монотиповий) Чубатий бюльбюль-бородань (Alophoixus) — 8 видів Alcurus — 2 види Східний оливник (Iole) — 7 видів Попелястий оливник (Hemixos) — 4 види Жовточеревий бюльбюль (Acritillas) — 1 вид (рід монотиповий) Оливник (Ixos) — 5 видів Горована (Hypsipetes) — 20 видів Рудий бюльбюль (Euptilotus) — 1 вид (рід монотиповий) Білоплечий бюльбюль (Microtarsus) — 1 вид (рід монотиповий) Північний бюльбюль (Poliolophus) — 1 вид (рід монотиповий) Brachypodius — 4 види Ixodia — 3 види Rubigula — 5 видів Лаоський бюльбюль (Nok) — 1 вид (рід монотиповий) Бюльбюль-товстодзьоб (Spizixos) — 2 види Бюльбюль (Pycnonotus) — 32 види

Кладограма

Примітки

Джерела