Гіркокашта́н го́лий (Aesculus glabra) — отруйна багаторічна рослина родини сапіндових. Декоративна та технічна культура.

Опис Дерево середнього розміру, заввишки 10-30 м. Крона розлога, нещільна. Стовбур прямий, у дорослих дерев його діаметр може сягати 40-80 см. Кора молодих дерев сірувато-коричнева, гола, згодом стає сірою або майже білою та вкривається сіткою дрібних тріщин. Характерною особливістю цього виду є неприємний запах, який з'являється при зламі тонких гілочок. Листки 8-16 см завдовжки, пальчасті, зазвичай складені з 5 листочків (рідше — з 7). Кожен листочок довгасто-яйцеподібної або еліптично-яйцеподібної форми, загострений, з нерівномірно вирізаним краєм. Черешки завдовжки 5-15 см. Колір листя варіює від темно-зеленого до зеленого, часто з блакитним відтінком.

Суцвіття — волоть 10-15 см завдовжки, гола або густоволохата. Квітки блідо-жовті або жовто-зелені, 2-3 см завдовжки. Чашечка дзвоникувата, опушена, 3-8 мм завдовжки. Чашолистиків п'ять, вони заокруглені. Оцвітина складається з 4 майже однакових пелюсток завдовжки 10-19 мм. Тичинок 7, вони зігнуті, в нижній частині волохаті, завдовжки 15-23 мм. Тичинки, довші за пелюстки, є типовою ознакою цього виду, що дозволяє безпомилково відрізнити його від гіркокаштана жовтого. Пиляки помаранчеві. Плід — еліптична або обернено-яйцеподібна коробочка завширшки 2-5 см. Оболонка плоду блідо-коричнева, горбкувата або вкрита дрібними м'якими шипами, які згодом відпадають, інколи — зовсім гола. Всередині плоду містяться 1-3 (рідше 4-6) вишнево-коричневі, лискаті насінини завширшки 2-4 см.

Вид дуже мінливий і в межах ареалу утворює багато форм. Деякі з них раніше описували як окремі види, як от гіркокаштан техаський (Aesculus arguta). Наразі ця популяція, поширена у західній частині ареалу, має статус підвиду Aesculus glabra arguta. Рослини цього таксона відрізняються від номінальної форми меншим розміром (зазвичай кущі або невеликі деревця заввишки до 6 м), більшою кількістю листочків у листі (7-11 замість 5) та їх двічі зубчастим краємJames W. Hardin: A Revision of the American Hippocastanaceae II. Brittonia, Band 9, 1957, S. 173–195..

Екологія та поширення Плодоносить у вересні. В природі гіркокаштан голий трапляється на кам'янистих схилах з відшаруваннями вапняку і пісковику, по берегах річок, де його кущі нерідко утворюють густі зарості. Низькорослі форми цього виду є типовим компонентом підліску. Плодами харчуються вивірки.

Батьківщина гіркокаштана голого — Північна Америка. Рослина розповсюджена в американських штатах Огайо, Пенсільванії, Арканзасі, Теннессі, на півдні Мічигану, південному заході Іллінойсу та Айови, на заході Канзасу, Оклахоми і Техасу, на сході Алабами, на півночі Джорджії. Окремі популяції зростають в штаті Місісіпі та канадській провінції Квебек. У культурі поширена у штатах Массачусетс та Міннесота, а також в європейських країнах.

Застосування Деревина цієї рослини високо цінується у виробництві меблів, паркету, музичних інструментів, інколи застосовується при виготовленні тариSchütt, Schuck, Stimm: Lexikon der Baum- und Straucharten. Nikol, Hamburg 2002, S. 30..

Цей вид доволі відомий у американських садівників, які висаджують його у парках та на вулицях міст. Відомий його гібрид з гіркокаштаном червоним.

Гіркокаштан голий обраний офіційною емблемою штату Огайо, його назву використовує спортивна команда Державного університету Огайо (англ."Buckeyes").

Для людини і худоби плоди гіркокаштана голого отруйні, втім є свідоцтва, що індіанці після спеціальної обробки готували з них страву «hetuck».

Систематика

Підвиди і форми Aesculus glabra підв. arguta (Buckley) A.E. Murray Aesculus glabra підв. glabra Aesculus glabra ф. arguta (Buckley) B.L. Rob. Aesculus glabra ф. buckleyi Sarg. Aesculus glabra ф. glabra Aesculus glabra ф. leucodermis Sarg. Aesculus glabra ф. micrantha Sarg. Aesculus glabra ф. monticola Sarg. Aesculus glabra ф. sargentii Rehder

Гібрид Aesculus glabra x pavia

Література Browne, E. T. & R. Athey. 1992. Vascular plants of Kentucky: an annotated checklist. Erhardt, W. et al. 2008. Der große Zander: Enzyklopädie der Pflanzennamen. Krüssmann, G. 1984. Manual of cultivated broad-leaved trees and shrubs (English translation of Handbuch der Laubgehölze. 1976). Little, E. L., Jr. 1979. Checklist of United States trees, Agric. Handb. 541. Ohio Flora Committee (E. L. Braun, T. S. Cooperrider, T. R. Fisher, J. J. Furlow). 1967-. The vascular flora of Ohio. Smith, E. B. 1978. An atlas and annotated list of the vascular plants of Arkansas. Steyermark, J. A. 1977. Flora of Missouri. Voss, E. 1972-. Michigan flora. Wherry, E. T. et al. 1979. Atlas of the flora of Pennsylvania.

Джерела