Цивілізація Стародавнього Єгипту, що виникла близько 4000 років до н. е., була однією з найдавніших у світі. Вигідні природні умови сприяли дуже ранньому розвитку культури і мистецтва в Стародавньому Єгипті. У цю епоху стародавні єгиптяни уміли виготовляти витончені ювелірні прикраси з дорогоцінних металів, з'явилася писемність, поступово стали накопичуватися наукові знання.

Давньоєгипетську мову вчені знають за величезною кількістю збережених написів ієрогліфічної писемності, виконаних на камені і папірусах. Єгипетська мова є однією з найдавніших писемних мов світу — найраніші зі стародавніх текстів, що дійшли до нас, припадають на злам 4-го і 3-го тисячоліть до н. е. Одним з найвизначніших досягнень єгиптян була система писемності, якою можна було передавати багато відтінків думок, складні порухи людської душі. Архітектура Стародавнього Єгипту відома за спорудами гробниць — піраміди Гізи, храмових і палацових комплексів — Луксорський храм, палаци Амарни. У Стародавньому Єгипті не було однієї спільної релігії, а були розмаїті місцеві культи, присвячені певним божествам. У галузях науки, медицини та математики Стародавній Єгипет досяг високого, як на свій час, рівня. Традиційний емпіризм, про що свідчать папіруси Едвіна Сміта і Еберса (бл. 1600 р н. е.), вперше з'явився в Стародавньому Єгипті.

Стародавній Єгипет залишив світовій цивілізації величезну культурну спадщину, твори його мистецтва ще в давнину вивозили в різні куточки світу, і їх широко копіювали майстри інших країн.

Мова і писемність

Види письма в Стародавньому Єгипті Ієрогліфіка Ієратика Демотика Коптське письмо

Давньоєгипетську мову вчені знають за великою кількістю збережених написів ієрогліфами, виконаних на камені і папірусах. Позаяк вона є мертвою мовою, то на зорі єгиптології існувала проблема її розшифрування, з якою успішно впорався французький учений Жан-Франсуа Шампольйон в 1822 році, за допомогою двомовних греко-єгипетських написів. Сучасна наука відносить єгипетську мову до афразійської мовної сім'ї, всередині якої передбачають її близькість або до семітських, або до чадських мов. Формування мови відбувалося в Додинастичний період (бл. 5200-3000 роки до н. е.), коли з різних енеолітичних культур Єгипту почали виокремлюватися протоєгипетські племена. Згодом, упродовж усього династичного періоду (тривалість приблизно 2700 років), мова єгиптян проходила різні етапи розвитку та трансформації, як наслідок, мова носіїв, наприклад періодів Раннього і Нового царств, мала значні відмінності. В елліністичний період єгиптяни почали зазнавати сильного впливу давньогрецької мови, а далі, з приходом римлян — деякого впливу латинської. Після арабського завоювання останні носії єгипетської мови розчинилися в середовищі прибулого арабського населення долини й дельти Нілу, у якого вони переймали нову мову і звичаї. Виняток становила невелика частина єгиптян — копти, які розмовляли коптською мовою, що була останньою стадією розвитку староєгипетської мови, і що стала згодом мовою релігійних церемоній (розвивалася від II століття, вважається мертвою від XIX століття).

Єгипетська мова - одна з найдавніших писемних мов світу — найраніші зі стародавніх текстів, що дійшли до нас, припадають на злам 4-го і 3-го тисячоліть до н. е. З цього періоду єгипетське письмо мало як знаки, які «зображували» слова, так і знаки, що позначали сполучення приголосних, ба більше, літерні знаки для окремих приголосних і узагальнені детермінанти, чиє зображення натякало, до якої галузі понять слово за змістом належить. Рахівники використовували величезні числа: , і навіть , для яких були свої слова і знаки. Писемність єгиптян поділялась на декілька видів: ієрогліфіка — з численних зображень (ієрогліфів), ієратика — зі скорочених їх накреслень і демотика — зі ще більш спрощених, іноді й злитих знаків. Стародавні єгиптяни найчастіше писали горизонтальними рядками, справа наліво, рідше — зліва направо. Іноді писали вертикальними стовпцями, які завжди читалися зверху вниз. Хоч самі єгиптяни частіше писали справа наліво, в сучасній науковій літературі з практичних міркувань частіше заведено писати зліва направо. Від єгипетської писемності походить мероїтське і коптське письмо (незначною мірою). На середину 1-го тисячоліття всі види єгипетського письма вже зникли, найпізніший виявлений напис ієрогліфікою припадає на IV століття, а демотикою на V століття.

Одним з видатних досягнень стародавніх єгиптян була своєрідна система писемності, яка поділялася на три види написання: ієрогліфіку, від якої утворилася більш побіжна іератика, що розвинулася приблизно 700 року до н. е. в ще швидший курсив з великою кількістю лігатур — демотику.

Єгипетське ієрогліфічне письмо використовували в Стародавньому Єгипті впродовж майже 3500 років, починаючи зі зламу 4-го і 3-го тис. до н. е. Ієратичне письмо - це рання форма давньоєгипетського скоропису, що виник під час I династії при нанесенні ієрогліфічних знаків пензликом на папірус, остракони, камінь або шкіру, внаслідок чого знаки набули більш округлої, курсивної форми. Демотичним письмом записували тексти на пізніх стадіях єгипетської мови.

Давньоєгипетська література

Єгипетську літературу, написану від фараонівського періоду Стародавнього Єгипту до кінця римського панування разом з шумерською літературою вважають першою літературою світу. За три тисячі років єгиптяни створили багату художню літературу, розробили різні її жанри.

За часів Стародавнього царства (XXVI–XXII століття до н. е.) в літературі були такі жанри: поховальні тексти, листи, релігійні гімни, вірші та пам'ятні автобіографічні тексти, в яких ішлося про кар'єри видатних вельмож. Тільки на початку Середнього царства (XXI–XVII століття до н. е.) з'явилася оповідна література. Це була «революція засобів», яка, за словами Р. Б. Паркінсона, була наслідком піднесення інтелектуального класу писарів, нових культурних почуттів індивідуальності, небаченого рівня грамотності й більшого доступу до письмового матеріалу..

Впродовж давньоєгипетської історії, вміння читати й писати було основною вимогою для служби в державних установах, хоча урядовцям у повсякденній роботі допомагала елітна, грамотна соціальна група — писарі; see also ; .. Як видно з папірусу Анастасі II періоду Рамессидів, писарям доводилося навіть «організувати розкопки озера і будівництво цегельного пандуса, визначити кількість чоловіків на транспортування обеліска і організувати постачання військової місії». Окрім служби в уряді, писарі надавали послуги неписьменним людям в складанні листів, рекламних матеріалів та юридичних документів..

Вважають, що грамотні люди становили лише 1% населення; .. Решта ж були неписьменні селяни, пастухи, ремісники та інші робітники., а також торговці, що потребували допомоги місцевих секретарів. Привілейований статус писаря є предметом популярного в період Рамессидів навчального тексту «Сатира професій» (pSallier II), в якому автор висміював важкість професій скульптора, столяра, гончара, рибалки, хлібороба, гінця та інших супроти професії писаря..

Тексти виконували найрізноманітнішими пристроями. Поряд з долотом, потрібним для висікання написів на камені, головним інструментом для письма в Стародавньому Єгипті була очеретяна ручка; .. Ручки вмочували в пігменти: чорний (вугілля) і червоний (охру) — щоб писати на сувоях папірусу — тонкого матеріалу, виготовленого склеюванням смуг серцевини стебел рослини Cyperus papyrus, а також на невеликих керамічних або вапнякових черепках; ; ; ; .. Вважають, що папірусні сувої були досить дорогими комерційними предметами, адже багато з них є палімпсестами — рукописами, з яких старіший текст змито або зішкрябано, щоб звільнити місце для нового.. Це явище, разом з практикою відривання частин папірусних документів для менших листів, свідчить про те, що були сезонні дефіцити, викликані обмеженим вегетаційним періодом рослини Cyperus papyrus. Цим також пояснюється часте використання остраконів і вапнякових черепків як матеріалу, на якому писали коротші тексти.. Крім каменю, керамічних остраконів і папірусу, писали ще на дереві, слоновій кістці та гіпсі; ; див. також ..

Оповідна література

Казки та оповідання є, ймовірно, найменш представленим жанром зі збереженої літератури Середнього царства і середньоєгипетської мови. Натомість, від рамессидського періоду Нового царства до пізнього періоду Стародавнього Єгипту оповідна література становить більшість збережених літературних творів. Серед важливих оповідань можна назвати такі твори: «Казка про двір царя Хеопса», «», «», «» і «»; ; .. До оповідного корпусу Нового царства належать: «Сварка Апепі і Секененре», «», «», «Повість про двох братів», і «Подорож Уну-Амона»; ..

Серед оповідань 1-го тисячоліття до н. е., написаних демотикою, можна назвати оповідання «Стели голоду» (написане за Птолемеїв, але з сюжетом про Стародавнє царство), і цикли оповідань птолемеївського і римського періодів, які переінакшують відомих історичних діячів, на кшталт Хаемуаса (XIX династії) та Інароса (першого перського періоду), у вигаданих, легендарних героїв; for another source on the Famine Stela, see .. Раніше, в оповіданнях новоєгипетською мовою автори найчастіше описували божественних і міфологічних героїв.

Повчання Жанри «повчання» (або «вказівки», «інструкції»), а також жанр «дискурсу міркувань», можна згрупувати в рамках ширшого корпусу літератури мудрості, поширеної в давнину на Близькому Сході.. Жанр має дидактичний характер і, як вважають, входив у Середньому царстві в програму освіти писаря.. Втім, повчання часто містять розповідні елементи розважального характеру. Є докази того, що тексти повчання було створено насамперед не для використання в освіті, а з ідеологічною метою.. Наприклад, Адольф Ерман пише, що вигадане повчання Аменемхета I (бл. 1991–1962 до н. е.) своїм синам «далеко виходить за рамки шкільної філософії, і немає жодного стосунку до школи в попередженні своїм дітям бути вірними царю».. У той час як оповідна література (як, наприклад, «Красномовний селянин») підкреслює тему індивідуального героя, що кидає виклик суспільству і заведеним ідеологіям, тексти повчань, навпаки, підкреслюють потребу в дотриманні заведених догм.

Ключові слова у викладанні текстів - «знати» (rh) і «навчити»(sba.yt). Ці тексти зазвичай мають шаблонну назву «повчання зробив X для Y-а», де X може бути авторитетною фігурою (наприклад, візиром або фараоном), яка дає моральну вказівку своєму синові або своїм синам; see also .. Інколи важко визначити, скільки є вигаданих адресатів, бо в одному тексті часом вжито і однину, і множину..

До прикладів жанру повчання належать: «», «Повчання Кагемні», «», «», «», «», і «»; .. Збережені від Середнього царства повчальні тексти переважно написані на папірусах., хоча їх уривкові варіанти є на остраконах і дощечках. Найранішній приклад дерев'яної шкільної дошки з копією навчального тексту (повчання Птаххотепа) сягає XVIII династії. Повчання Птаххотепа і Кагемні було виявлено на папірусі Прісса, написаному під час правління XII династії Середнього царства; .. Копія першої половини «Повчання вірнопідданого» збереглася на кам'яній стелі на честь чиновника Сехетепібре XII династії., а другу частину встановлено за 69-ма копіями Нового царства. Повчання Мерікара, Аменемхета і Харджедефа належать до текстів Середнього царства, але збереглися тільки в копіях часів Нового царства; .. Повчання Аменемопе - компіляція часів Нового царства.

Плачі, бесіди, діалоги та пророцтва