Бекташі () — суфійський орден, який заснував Хаджі Бекташі в XIII столітті. Близький до шиїзму (за шанування Алі) і містить елементи християнства (хрещення). Поширений був у Туреччині, Албанії та Боснії, в основному в середовищі колишніх християн, що перейшли в іслам. Сприймали світ за допомогою тріад: Аллаха, Мухаммеда і Алі, мали ритуальну їжу з вина, хліба і сиру. У фольклорі бекташі завжди виступають у вигляді вільнодумців, що живуть за межами норм традиційного ісламського права.
Історія Всі яничари були приписані до ордену, і шейх (настоятель) дервішів був почесним командиром 99-ї роти яничарського корпусу. Після розформування яничарів у 1826 орден позбувся привілейованого статусу, а після революції Кемаля у 1925 бекташі були змушені покинути межі Туреччини й осіли в Албанії, де з орденом було пов'язано до 20 % місцевого населення. У 1967 всі монастирі бекташів були закриті комуністичним урядом, але у 1990 почалося їх відродження. У 1954 громада бекташів з'явилася в США.
Доктрина Засновник ордену, за словами Ефлакі, не дотримувався правил шаріату і ніколи не молився. Основні ідеї ордену полягали в повазі до інших і терпимості. Бекташі поділяють загальну суфійську доктрину вахдат аль-вуджуд (єдність буття) і алегоричне розуміння Корану і шаріату. Вони святкують Навруз як день народження Алі і практикують щорічну сповідь наставнику.
На відміну від інших напрямів ісламу, бекташі допускають вживання алкоголю.
Ієрархія Дедебаба — вищий ранг в ієрархії. Халіф-баба Баба — голова громади; отець, батько. Дервіш — самостійний бекташ-одиночка. Мухіп (محب) — другий ступінь посвяти Ашик (عاشق) — перший щабель присвяти; коханець, кандидат на вступ до ордену БекташіІналджик, Г. Османська імперія: класична доба 1300—1600 / Пер. з англ. О. Галенко; наук. ред. В. Остапчук; Інститут сходознавства НАН України. — Київ: Критика, 1998. — С. 244..
Примітки
Джерела Іналджик, Г. Османська імперія: класична доба 1300—1600 / Пер. з англ. О. Галенко; наук. ред. В. Остапчук; Інститут сходознавства НАН України. — Київ: Критика, 1998. — С. 244. Іналджик Г. Османська імперія. Класична доба 1300-1600. К.: Критика, 1998. 286 с.
Посилання
The Bektashi order of Sufis