Еволюційна теорія статі була запропонована Вігеном Геодакяном в 1965 р. Теорія пояснює з єдиних позицій багато явищ, пов'язаних зі статтю: статевий диморфізм в норміГеодакян В. А. Половой диморфизм // Биол. журн. Армении. — 1986. — Т. 39, № 10. — С. 823—834. і патологіїГеодакян В. А., Шерман О. Л. Экспериментальная хирургия и анестезиология. — 1970. — Т. 32, № 2. — С. 18-23.Геодакян В. А., Шерман О. Л. (1971) Связь вродженных аномалий развития с полом // Журн. общ. биологии. — 1971. — Т. 32, № 4. — С. 417—424. співвідношення статейГеодакян В. А., Геодакян С. В. Существует ли отрицательная обратная связь в определении пола? // Журн. общ. биологии. — 1985. — Т. 46, № 2. — С. 201—216., диференціальну смертність і норму реакції статейГеодакян В. А. Дифференциальная смертность и норма реакции мужского и женского пола // Журн. общ. биологии. — 1974. — Т. 35, № 3. — С. 376—385., роль статевих хромосомГеодакян В. А. Половые хромосомы: для чего они? (Новая концепция) // Докл. АН СССР. — 1996. — Т. 346. — С. 565—569., і статевих гормонів, асиметрію мозкуГеодакян В. А. Эволюционная логика функциональной асимметрии мозга // Докл. АН СССР. — 1992. — Т. 324, № 6. — С. 1327—1331. і рукГеодакян В. А., Геодакян К. В. Новая концепция леворукости // Докл. РАН. — 1997. — Т. 356, № 6. — С. 838—842., реципрокний ефект, і психологічні і соціальні відмінності між статямиГеодакян В. А. Эволюционные теории асимметризации организмов, мозга и тела // Успехи физиол. наук. — 2005. — Т. 36, № 1. — С. 24-53..
Історія питання З 1965 р. було опубліковано понад 150 робіт, присвячених теорії статі та суміжним питанням — тривалості життя, диференціації мозку і рук, статевим хромосомам, механізмам регуляції у рослин і тварин, пороків серця та інших хвороб і навіть культурі, були зроблені повідомлення на багатьох вітчизняних і міжнародних конгресах, конференціях і симпозіумахХронология и основные события. Дві конференції були присвячені виключно теорії (Санкт-Петербург, Росія, 1990, 1992)Соколова Е. И. (1992) Два пола зачем и почему? Всероссийский институт повышения квалификации инженерно-педагогических работников и специалистов профтехобразования. — С.-Петербург. — 41 с.. Теорію було включено до підручниківВасильченко Г. С. Общая сексопатология. Руководство для врачей. — М.: Медицина, 1977; 2005Нартова-Бочавер С. К. Дифференциальная психология: Учеб. пособие. — М.: Флинта, Моск. психол.-соц. ин-т. — 2003. — С. 158—179.Жуков Д. А. Биология поведения. Гуморальные механизмы. — С-Пб.: Речь, 2007г. — 443 с. і програми викладання ряду університетів і інститутівМоск. физ.-техн. ин-т. Фак. молекул. и биол. физики (ФМБФ). Курс лекций «Основы биологии» для 1-го курса. Лекция 24 «Эволюционная теория пола. Биотехнологии. Иммунология. Передача сигналов в организме». http://www.fizhim.ru/student/files/biology/biolections/lection24/ Харьков. Нац. Ун-т. Психол. фак. Каф-ра общей психологии. Иванова Е. Ф. Гендерные исследования в психологии. Лекция 11. Исследования гендерных различий организации мозга и когнитивной сферы. http://www.gender.univer.kharkov.ua/speckursy-025.shtml . Відносно теорії не раз писали на сторінках періодичної преси. На телебаченні було показано 3 интервью у програмі А. ГордонаГордон А. (2002) Эволюционная теория пола. Программа «00:30» НТВ, 06.03.2002 http://www.ntv.ru/gordon/archive/907/ Гордон А. (2002) Эволюционная теория пола-2. Программа «00:30» НТВ, 15.04.2002Гордон А. (2003) Теория асимметрии мозга. Программа «00:30» НТВ, 09.12.2003. http://www.gordon.ru/konkurssite/for_print/031209st_p.html . Згадки відносно теорії зустрічаються у декількох статтях на наукову тематику: зоологіїПантелеев П. А. О роли гипотез в зоологических исследованиях // Вестн. зоологии. — 2003. — Т. 37, № 2. — С. 3-8., медициніРаевский П. М., Шерман А. Л. Значение пола в эпидемиологии злокачественных опухолей (системно-эволюционный подход) // Мат. обработка мед.-биол. информации. — М.: Наука, 1976. — С. 170—181.Баллюзек Ф. В., Сквирский В. Я., Скоробогатов Г. А. Говорят ученые (на грани сенсаций): о питьевой воде и водопроводе, о лечебном серебре и алкоголе, о гиподинамии и диете, …// Санкт-Петербург, 2009., соціальної психологіїЖуравлева М. И., Соболева Т. С. О некоторых гендерных вопросах исследования психологии творчества // МКО, 2005. — Ч. 1. — С. 165—171.Кочетова Т. В. Эволюционный подход в социально-психологических исследованиях: половые различия как ведущие детерминанты статусных предпочтений // Соц. психология и общество. — 2010. — № 1. — С. 78-90.Trofimova I. N. Are men evolutionary wired to love the «Easy» buttons? // Nature Proceedings, 2011, hdl:10101/npre.2011.5562.1, p. 1-16. та ін.
Принцип сполучених підсистем
Теорія заснована на принципі сполучених підсистем, які еволюціонують асинхронно. Чоловіча стать є оперативною підсистемою популяції, жіноча стать -консервативною підсистемою. Нова інформація від середовища потрапляє спочатку до чоловічої статі і тільки після багатьох поколінь передається жіночій, тому еволюція чоловічої статі передує еволюції жіночої. Цей зсув у часі (дві фази еволюції ознаки) створює дві форми ознаки (чоловічу і жіночу) — статевий диморфізм у популяції. Еволюційна «дистанція» між підсистемами необхідна для пошуку і перевірки новацій.
Інтерпретація статевого диморфізму як філогенетичної «дистанції» між статями, як еволюційні «новини», які вже потрапили до чоловічої підсистеми, але ще не передані жіночій, стосується всіх ознак рослин, тварин і людини за якими спостерігається статевий диморфізм. Тільки у випадку видових ознак закономірність проявляється в області патології, популяційних — в нормі, а за статевими ознаками — у вигляді «батьківського ефекту».
Теорія пов'язує основні характеристики роздільностатевої популяції:співвідношення статей, дисперсію статей і статевий диморфізм з умовами середовища і еволюційною пластичністю популяції. В оптимальних, стабільних умовах середовища ці характеристики мінімальні, тобто падає народжуваність (одночасно і смертність) хлопчиків, скорочується їх різноманітність і різниця між чоловічою і жіночою статтями. Все це знижує еволюційну пластичність популяції. В екстремальних умовах, коли для швидкої адаптації потрібна висока еволюційна пластичність, відбуваються зворотні процеси: зростають одночасно народжуваність і смертність (тобто «оборотність») чоловічої статі, його різноманітність, чіткішим стає статевий диморфізм.
Аналіз проблеми статі Поняття статі включає два фундаментальних явища: статевий процес (злиття генетичної інформації двох особин) і статеву диференціацію (поділ цієї інформації на дві частини). Залежно від присутності чи відсутності цих явищ, безліч існуючих способів розмноження можна розділити на три основні форми: безстатеве, гермафродитне і роздільностатеве. Статевий процес і статева диференціація явища різні і, по своїй суті, діаметрально протилежні. Статевий процес створює різноманітність генотипів, і в цьому полягає визнана багатьма вченими перевага статевих способів перед безстатевими. Статева диференціація, наклавши заборону на одностатеві комбінації (мм, жж), навпаки, знижує його вдвічі (явище відоме в англомовній літературі як «two-fold cost of sex»). Тобто, при переході від гермафродитного розмноження до роздільностатевого втрачається як мінімум половина різноманітності.
Тоді, незрозуміло, що дає поділ на дві статі, якщо він погіршує вдвічі основне досягнення статевого розмноження? Чому всі прогресивні в еволюційному плані види тварин: (ссавці, птахи, комахи) та рослин (дводомні) — роздільностатеві, в той час, як явні переваги кількісної ефективності та простоти у безстатевих форм, а розмаїття потомства — у гермафродітних?
Щоб вирішити загадку роздільностатевості необхідно пояснити, що дає диференціація, а для цього необхідно зрозуміти переваги роздільностатевості перед гермафродитизмом. Це означає, що роздільностатевість, яку марно намагаються зрозуміти як найкращий спосіб розмноження, зовсім таким не є. Це — ефективний спосіб еволюціїГеодакян В. А. Теория дифференциации полов в проблемах человека // Человек в системе наук. — М.: Наука, 1989. — С. 171—189.Геодакян В. А. Эволюционная теория пола // Природа. — 1991. — № 8. С. 60-69..
Консервативно-оперативна спеціалізація статей
Поділ на дві статі це спеціалізація по збереженню і зміні інформації в популяції. Одна стать повинна бути інформаційно більш тісно пов'язанию із середовищем, і бути більш чутливою до його змін. Підвищена смертність чоловічої статі від усіх факторів середовища дозволяє вважати її оперативною екологічною підсистемою популяції. Жіноча стать, як більш стабільна, є консервативною підсистемою і зберігає існуючий розподіл генотипів в популяції.
В еволюції статі на різних стадіях і рівнях організації з'явився цілий ряд механізмів, які послідовно забезпечували більш тісний зв'язок жіночої статі з генеративним (консервативним) потоком, а чоловічої — з екологічним (оперативним). Так, у чоловічої статі, у порівнянні з жіночою, вище частота мутацій, менша адитивність успадкування батьківських ознак, вужча норма реакції, вища агресивність і допитливість, активніша пошукова, ризикована поведінка та інші якості, що "наближають до середовища ". Усі вони, цілеспрямовано виносячи чоловічу стать на периферію розподілу, забезпечують їй переважне отримання екологічної інформації.
Інша група особливостей — величезна надмірність чоловічих гамет, їх малі розміри і висока рухливість, велика активність і мобільність самців, їх схильність до полігамії та інші етолого-психологічні властивості. Тривалі періоди вагітності, годування та турботи про потомство у самок, фактично підвищуючи ефективну концентрацію чоловічих особин, перетворюють чоловічу стать в «надлишкову», стало бути, «дешеву», а жіночу — в дефіцитну і більш цінну.
В результаті консервативно-оперативної спеціалізації статей відбувається їх асинхронна еволюція: нові ознаки з'являються спочатку в оперативній підсистемі (чоловіча стать) і тільки потім потрапляють в консервативну (жіноча стать).
Чоловіча стать залишається в небезпечних зонах і піддається дії відбору. Після дії відбору зменшується частка чоловічих особин і звужується їх генотипова дисперсія. У рушійному середовищі перетворення зачіпають і дисперсії статей і середні значення ознаки: норма реакції створює тимчасовий, фенотипічний статевий диморфізм, відбір — генотипічний. Чоловіча стать отримує нову екологічну інформацію. Підвищення смертності чоловічої статі збільшує народжуваність чоловічих особин за рахунок негативного зворотного зв'язку.
Еволюційна роль статевих хромосом і статевих гормонів Статевий процес і статева диференціація діють в протилежних напрямках: перший збільшує різноманітність генотипів, а друга — мінімум вдвічі погіршує його. Тому називати «неоднакову» пару гомологічних хромосом (ХY, ZW) «статевими», тільки через те, що вони визначають стать, не зовсім коректно. Набагато більше підстав вважати їх «антистатевими», адже саме вони погіршують головне досягнення статі — комбінаторику ознак. Основна роль статевих хромосом — еволюційна, — створення двох зрушених за часом форм (жіночої і чоловічої), для економної еволюції.