Леоні́д О́сипович Утьо́сов (справжнє ім'я Лазар (Лейзер) Йосифович Вайсбейн; *, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія — 9 березня 1982, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський артист естради, співак і кіноактор єврейського походження. Перший з артистів естради, якому було присвоєно звання народного артиста СРСР (1965).

Життєпис Народився в Одесі, у багатодітній єврейській родиніЗгідно з метричними записами про народжених євреїв у канцелярії одеського міського рабина, доступними на сайті єврейської генеалогії JewishGen.org, у Леоніда Утьосова були брат Мойсей (у побуті Михаїл, 1886), сестри Хая (у побуті Клавдія, 1887), Песя (у побуті Паша та Прасков'я, 1889) і Перля (близнець, у побуті Поліна, 1895). року. Упродовж багатьох десятиліть у всіх довідниках днем народження Утьосова називалося 21 березня. Сам він відзначав свій день народження 22 березня, а на запитання з цього приводу відбувався жартами: «Енциклопедія вважає, що 21-го. Вона енциклопедія, їй видніше», — жодних серйозних доводів при цьому не наводячи. Однак у книзі метричних записів канцелярії одеського міського рабина за березень 1895 року є запис такого змісту (у дореволюційній орфографії): «Часть — I — О РОДИВШИХСЯ №- Женскій — 427 №- Мужскій — 421 Состояніе отца, имена отца и матери — Херсонскій м/щ [мѣщанинъ] Iосіфъ Кельманов[ич]ъ Вайсбейнъ, жена Малка. Кто родился и какое ему или ей дано имя — близнецы сынъ Лазарь, дочь Перля род[ились] 10 марта — обр[ѣзаніе] 17» Найдис Инна. Улица Утёсова в Одессе через наши пролегла сердца… (Интервью с Эдуардом Амчиславским). — Мигдаль-Times. — 2015. — № 1. — С. 11..

Навчався в комерційному училищі, паралельно брав уроки музики. Деякий час був гімнастом у мандрівному цирку. З 1912 року виступав у Кременчуцькому театрі мініатюр; тоді ж узяв собі псевдонім Леонід Утьосов.

З 1913 року працював в Одесі у Великому Рішельєвському та Малому Рішельєвському театрах, Херсонському театрі мініатюр, пересувному театрі мініатюр «Мозаїка».

З 1917 року працював у Москві та Петрограді (Ленінграді).

У серпні-вересні 1918 року вперше виступав з концертами в Києві, в Інтимному театрі.

У 1929 році заснував джаз-оркестр. Перший концерт колективу, що дістав назву «Теа-джаз», відбувся 8 березня 1929 року на сцені ленінградського Малого оперного театру.

1933 року знявся у головній чоловічій ролі (Костя Потєхін) у першій радянській музичній кінокомедії «Весёлые ребята» (1934), українська назва якої від початку й донині відома в некоректному перекладі «Веселі хлоп'ята», тоді як правильно було б «Веселі хлопці».

У роки війни вів активну концертну діяльність на фронтах. Активно виступав до 1966 року, потім спорадично з однією-двома піснями майже до кінця життя.

Помер у Москві, похований на Новоді́вичому цвинтарі. Його ім'ям названо вулицю в Одесі (колишній Трикутний провулок); на вулиці Дерибасівській йому встановлено пам'ятник.

Фільмографія

1919 — Лейтенант Шмідт — борець за волю () — адвокат Зарудний 1923 — Торговельний дім «Антанта і К» () — Петлюра 1926 — Кар'єра Спірьки Шпандиря () — Спірька Шпандирь 1928 — Чужі () — червоноармієць Єгоров 1934 — Веселі хлоп'ята () — Костя Потєхін 1940 — Фільм-концерт (Концерт на екрані) () — виконавець пісень 1942 — Концерт фронтові () — виконавець пісень 1954 — Веселі зірки () — виконавець пісень 1963 — Мелодії Дунаєвського (, художньо-документальний) 1971 — З піснею життям (, художньо-документальний) 1974 — Петро Мартинович і роки великого життя (, художньо-документальний) 1975 — Аркадій Райкін (, документальний) 1980 — Я мить чудову пам'ятаю (, документальний)

Нагороди і почесні звання Орден Жовтневої революції; Два ордени Трудового Червоного Прапора; Народний артист СРСР (1965).

Книги, написані Л. Утьосовим Утёсов Л. О. Записки актёра. — М., 1939. Утёсов Л. О. С песней по жизни. — М., 1961. Утёсов Л. О. Спасибо, сердце! Воспоминания, встречи, раздумья. — М., 1976. Утёсов Л. О. Прости-прощай, Одесса-мама! (Стихи. Сост. А. Г. Иванов). — М., 2003.

Цікавинки Одного разу до Утьосова в театр прибіг товариш, куплетист Лев Зінгерталь, що в артистичному товаристві мав прізвисько «Улюбленець півдня Росії», і бідкався, що в нього поцупили фрак, а без костюма на сцену не випускали. Утьосов негайно пішов до кафе «Фанконі», де містився «штаб» Мишка Япончика. Япончик запрошує співака до столика, проте Утьосов відмовляється й розповідає про крадіжку фрака. Мишко покликав когось із своїх і наказав: «Повернути акторові шматок хліба» (цебто фрак). Утьосов подякував і пішов. За півгодини, повернувшись до театру, він побачив там Зінгерталя з обличчям землистого кольору. Виявилося, що люди Япончика «повернули»… 18 фраків.

Пам'ять У філателії: 16.03.2015 року УКРПОШТА випустила в обіг художній поштовий конверт з оригінальною маркою «Леонід Утьосов. 1895—1982» (КОМ 285, ОМК 280). На конверті зображено портрет співака й кіноактора, напис: «Леонід Утьосов. 1895—1982»; мікрошрифт: «УКРАЇНА UKRAINA». На марці зображено оркестр; напис: «УКРАЇНА UKRAINA 2015». Номінал марки — 2,00 грн. Тираж 400 000 примірників. Дизайн Юлії Дюпіної. Конверт з оригінальною маркою надруковано на ДП «Поліграфічний комбінат „Україна“».

Примітки

Література

Бейлин А. Леонид Утёсов. // У кн.: Воображаемый концерт. Рассказы о мастерах советской эстрады. — Л., 1971, с. 102—105. Булгак Л. Г. Леонид Утёсов. // У кн.: Певцы советской эстрады. [Вып. 1.] — М., 1977, с. 3—20. Некролог. — «Советская культура», 1982, 12 марта. Дмитриев Ю. А. Леонид Утёсов. — М., 1982. Скороходов Г. А. Звёзды советской эстрады. — М., 1982; 2-е изд.: М., 1986 (розділ «Секрет Утёсова», с. 18-33, 2-е вид. с. 25—43). Мушкатина Ф. М., Амчиславский Э. Б. Он песне всё отдал сполна (Леонид Утёсов и Одесса) / Методическая разработка автобусной экскурсии с музыкальным сопровождением по Утёсовским местам Одессы // Одесское бюро путешествий и экскурсий. — Одесса, 1986. Марягин Л. Неизвестный Утёсов. — «Советская эстрада и цирк», 1990, № 6. Мангушев М., Котлярчук Б. Трудные годы «Весёлых ребят». — «Советская эстрада и цирк», 1991, № 12. На выставке «Леонид Утёсов возвращается в Одессу». К 200-летию города. Музей-квартира Л. О. Утёсова в Одессе (по материалам средств массовой информации) / сост. Б. С. и Э. Б. Амчиславские // Фонд «Музей-квартира Л. О. Утёсова в Одессе». — Одесса, 1992. На выставке «Леонид Утёсов возвращается в Одессу». К 200-летию города. Дискография записей, сделанных Л. О. Утёсовым и его джазом с солистами на граммофонных пластинках 78 об./мин с 1929 по 1968 год. / сост. В. Д. Сафошкин; предисловие Э. Б. Амчиславского // Фонд «Музей-квартира Л. О. Утёсова в Одессе». — Одесса, 1992. Мероприятия, посвящённые «Дням памяти Леонида Утёсова». / сост. Б. С. и Э. Б. Амчиславские; предисловие Э. Б. Амчиславского // Фонд «Музей-квартира Л. О. Утёсова в Одессе», Одесский дом учёных, Клуб «Потемкинская лестница» ОМК, радио «ГЛАС». — Одесса, 1994. Первый Международный симпозиум «Леонид Утёсов. Личность. Творчество. Традиции». К 100-летию Л. О. Утёсова. Программа симпозиума. / сост. Б. С. Амчиславский, Г. В. Терещенко // Исполком Одесского горсовета, Одесский дом учёных, Фонд «Музей-квартира Л. О. Утёсова в Одессе». — Одесса: ОКФА, 1995. Сто фотографий Леонида Утёсова: К 100-летнему юбилею [Альбом] / сост. Б. С. и Э. Б. Амчиславские; предисловие Э. Б. Амчиславского // Исполком Одесского горсовета, Одесский дом учёных, Фонд «Музей-квартира Л. О. Утёсова в Одессе». — Одесса: ОКФА, 1995. Ревельс А. С. Рядом с Утёсовым. — М., 1995. Неизвестный Утёсов. Упорядник Г. А. Скороходов. — М., 1995. Александров В. А. Мой Утёсов. — «Нева», 1995, № 6. Лебедєв В. Він став Утьосовим. — «Культура і життя», 1995, 22 березня. Акимов В. В. Леонид Утёсов. — М., 1999. Хорт А. Н. Король и свита. Забавные картинки из жизни Леонида Утёсова, его друзей и его Одессы. — М., 2000. Скороходов Г. А. Леонид Утёсов на эстраде, на пластинках и в кино. // У кн.: Скороходов Г. А. В поисках утраченного. — М., 2000, с. 3—24. Кипнис Г. На перекрёстках встреч. — К., 2001. Імена України в космосі. — Львів — К., 2003. Погадаев В. А., Погадаева П. В. П. Рамли и Леонид Утёсов: параллели творчества. // У кн.: Малайско-индонезийские исследования. Выпуск 16. М., Общество «Нусантара», 2004, с. 208—218. Скороходов Г. А. Диски Леонида Утёсова. // У кн.: Скороходов Г. А. Тайны граммофона. Всё неизвестное о пластинках и звёздах грамзаписи. — М., 2004, с. 36—57; Отколовшийся Яков Скоморовский. // Там же, с. 57—65. Pogadaev Victor, Pogadaeva Polina. Ramlee and Leonid Utesov: Parallels of Creativity. // У кн.: P. Ramlee di Cakera Nusantara. Editor Awang Azman Awang Pawi, Khor Chooi Lian. Universiti Malaysia Sarawak, Kota Samarahan, 2005, p. 239—249. Сафошкин В. Д. Леонид Утёсов. — М., 2005. Генсіцька І. Біля витоків вітчизняного джазу. — «Музика», 2005, № 3. Скороходов Г. А. Леонид Утёсов. Друзья и враги: Н. Эрдман, М. Зощенко, И. Бабель, И. Дунаевский. — М. : АСТ: Олимп, 2007. — 317 с. Олексій Надемлінський про Антоніо Страдіварі, Михайла Грушевського, Джима Корбетта, Леоніда Утьосова, Сальвадора Далі / О. Надемлінський. — Київ : Грані-Т, 2007. — 144 с. (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-292-381-0 Гейзер М. М. Леонид Утёсов (серія «Жизнь замечательных людей»). — М., 2008. Клитин С. С. Теа-джаз Л. Утёсова. // У кн.: Клитин С. С. История искусства эстрады. Учебник. — СПб., 2008, с. 342—345. Амчиславский Б., Амчиславский Э. Я родился в Одессе… (По материалам архива Фонда «Музей-квартира Л. О. Утёсова в Одессе»). Книга первая. — Одесса — Нью-Йорк: EDNA Media Corp., 2009. Таглина Ольга. Леонид Утёсов (Знаменитые украинцы). — Х., 2009. Кудрявцев Л. А. Знаменитые киевляне и одесситы XX в. — К., 2010. Надеждин Н. Я. Леонид Утёсов: «Тебе не хочется покоя…»: [біографічні оповідання] (серія «Неформальные биографии»). — М., 2011. Амчиславский Б. Леонид Утёсов: легенды и мифы, документы и факты. / Диссертация на соискание ученой степени доктора философии в области искусствоведения. — СПб., МУФО, 2013. Амчиславский Э. Утёсовская энциклопедия, как максимальное информативное издание, компактно вобравшее в себя данные о советской эстраде XX века. / Диссертация на соискание ученой степени доктора философии в области искусствоведения. — СПб., МУФО, 2013. Хорт А. Н. «Леонид Утёсов. С песней по жизни». (Серия «Людям о людях»). — М.: «Вече», 2013. Коверза Олена. Історичний вимір творчої діяльності Леоніда Утьосова першої третини XX ст. в Україні (1920 — 1930-тi роки) / Науковий вісник Національної музичної Академії України ім. П.Чайковського. Випуск 100. Актуальні питання духового виконавства в сучасній Україні. До 100-річчя НМАУ ім. П.Чайковського. — К., 2013, с. 182—194. Герасимова Г. П. Утьосов Леонід Йосипович // У кн.: Амчиславский Б., Амчиславский Э. Я родился в Одессе… (По материалам архива Фонда «Музей-квартира Л. О. Утёсова в Одессе»). Книга вторая, часть первая. — Н.-Й.: EDNA Media Corp., IUFS USA, 2014. Амчиславский Б., Амчиславский Э. Я родился в Одессе… (По материалам архива Фонда «Музей-квартира Л. О. Утёсова в Одессе»). Книга вторая, часть вторая. — Н.-Й.: EDNA Media Corp., IUFS USA, 2014. Амчиславский Б., Амчиславский Э. Я родился в Одессе… (По материалам архива Фонда «Музей-квартира Л. О. Утёсова в Одессе»). Книга третья. — Н.-Й.: EDNA Media Corp., IUFS USA, 2014. Амчиславский Б., Амчиславский Э. Одесский консул в столице. Леонид Утёсов: документы и факты. — Н.-Й.: EDNA Media Corp., IUFS USA, 2015. Мигдаль-Times. Еврейский журнал для всех. — 2015. — № 1. — 32 с. [Номер с заголовком «Человек-оркестр» на обложке целиком посвящён жизни и творчеству Л. Утёсова] Краева (Галяс) Р. В. Леонид Утёсов в Одессе. Квест по Утёсовским местам города. К 120-летию со дня рождения Л. О. Утёсова. — Одесса, 2015. Галяс Александр. Утёсов — знакомый и незнакомый. — Одесса, 2016. Коверза Елена Анатольевна. Джазовое искусство в Украине (40-е гг. XX в. ) и творческая деятельность Леонида Утёсова // Austrian Journal of Humanities and Social Sciences. 2016. №3-4 (дата звернення: 05.04.2024).