Бенде́ри (), офіційна назва ТягиняВУЕ () — місто в Молдові, порт на річці Дністер, залізничний вузол. Фактично контролюється невизнаною державою Придністровська Молдавська Республіка. Населення — 87 197 мешканців (2023).
Назва До 1538 року, а також у 1918—1940 і у 1941—1945 роках місто мало назву Тягиня (), яка з 1992 року є офіційною назвою міста з точки зору уряду Молдови. За свідченнями деяких дослідників, назва Тягиня має відношення до українського слова «тягнути», і пов'язана з перебуванням на Дністрі слов'янського племені тиверців, що мали на цьому місці переправу через річкуСправка директора исторического музея г. Бендеры т. Лобанова Г. А.: В конце XIV — начале XV века в документах, на картах того периода, у грамотах молдавских господарей именуется Тягяняняч (слово славянского происхождения). В конце XV — начале XVI вв. город начинает упоминаться под названием Тягинь, Тягиня, Тигина, связано это с наличием паромной переправы на Днестре (украинское «тягнуть»). Republica Moldova de la Perestroikă la independenţă, 1989—1991. Chișinău, 2011, p. 324. . Тягиня () — назва, що використовувалася до 1538 року (приміром, князівством Молдова та Молдовською Народньою Республікою), а також у 1918—1940 роках, коли Молдова була у складі Румунії. За часів Світової війни, у 1941—1945 роках, тимчасово мала таку назву під окупацією Румунією. З 1992 року є офіційною назвою міста. Бенде́ри () — назва, що використовувалася за часів радянської влади, а після Придністровської війни також використовується окупаційною адміністрацією невизнаного Придністров'я. Тягнякяча () — історична назва міста в XV ст. Згадується у статутній грамоті молдавського воєводи Олександра від 8 жовтня 1407 року, якою він надавав львівським і подільським купцям право вільно торгувати у Молдавії, документ № 21..
Історія
Стародавня історія міста Історія міста Бендери своїм корінням сягає глибокої старовини. Перші відомості про поселення, що перебувало на місці Бендер, відносять до III століття до н. е.. Територія краю, починаючи з кам'яної доби, перебувала в епіцентрі історичних подій, що відбувалися в Східній Європі. Кілька сотень тисяч років тому тут з'явилися первісні люди, що займалися полюванням і збиранням. Їм на зміну прийшли квітучі цивілізації мідно-кам'яної доби. Археологічні дослідження дозволяють стверджувати, що першими поселенцями на території міста були гетські племена, сліди яких виявлені в районі Бендерської фортеці й прилягаючих до міста селах Кіцкани та Варниця. Гето-дакійські племена займалися землеробством, скотарством, торгівлею із грецьким і римським світом.
В III—IV століттях у Дністровсько-Прутському межиріччі проживали племена, що створили Черняхівську культуру — фракійці, пізніше скіфи, венеди, бастарни, сармати й ін. Сліди цієї культури також виявлені на території міста й навколишніх сіл. Черняхівська культура сформувалася під впливом пізньоримської античної культури.
Наприкінці V — початку VI століть на ці землі проникають слов'янські племена й створюють свою культуру. У наступні сторіччя через Дністровсько-Прутські землі пройшли кочові племена половців, печенігів, торків. У середині XIII століття в край вторглись монголо-татари, які панували тут до 1345 року. У першій половині XIV століття Угорщина, що досягла великої могутності, змусила монголо-татар покинути межі цього регіону. В 1359 році в результаті повстання місцевого населення проти угорського панування виникає самостійне Молдовське князівство на чолі з Богданом Вода — колишнім волоським воєводою в Марамуреші й васалом угорського короля.
Під владою Молдавського князівства До початку XV століття всі землі від карпатських гір до Чорного моря ввійшли до складу Молдавського князівства, східною границею якого була ріка Дністер. Бендери були прикордонною митницею. У грамоті молдовського господаря Олександра Доброго від 8 жовтня 1408 року, виданій львівським купцям на право торгівлі в містах, розташованих по Дністрові, уперше згадується за назвою Тягянякячя. Із другої половини XV століття місто відоме за назвою Тігіна.
Найбільшого розквіту Молдавська держава досягла в період правління Стефана III Великого, коли встановлюються дипломатичні, економічні й культурні зв'язки із сусідніми державами.
Під владою султанської Османської імперії На рубежі XIV—XV століть посилюється могутність султанської Османської імперії. Із цього часу починається неухильний процес підкорення Молдовського князівства Османською імперією. В 1538 році після ряду жорстоких боїв у Буджацьких степах османи захопили Тігіну. Місто й 18 прилеглих сіл були перетворені в османську райю. Вигідне стратегічне положення на високому березі Дністра зробило місто одним з опорних пунктів боротьби османів проти Речі Посполитої. На місці колишньої митниці в переправі починається будівництво фортеці за планом знаменитого османського зодчого Сінана. Місто й фортеця були перейменовані в Бендери (запозичено з перської — гавань, пристань, портове місто).
Фортеця була побудована за зразком західноєвропейських бастіонного типу. Вона була обнесена високим земляним валом і глибоким ровом, що ніколи не заповнювався водою, і складалася із трьох частин: цитаделі, верхньої й нижньої частини. З південно-західної сторони фортеці розташовувався посад.
До середини XVI століття Молдовське князівство було остаточно поневолено Османською імперією, однак молдовський народ вів невпинну боротьбу проти своїх поневолювачів. Узимку 1540 року молдовани під проводом господаря Олександра III Корні взяли в облогу Бендерську фортецю, але оволодіти нею не змогли. В 1574 році господар Іван Лютий разом з козаками гетьмана Свирговського узяли фортецю в облогу, посад був узятий, але міцні стіни встояли. Через 20 років запорізькі козаки на чолі з гетьманами Лободою і Северином Наливайком намагалися захопити фортецю, посад був спалений ущент, але фортецею оволодіти не вдалося.
У 1709 р. у Бендерах отримали притулок шведський король Карл XII, гетьман України Іван Мазепа та козацька старшина, що зазнали поразки у Полтавській битві.
У 1711 р. з Бендер почався похід гетьмана Пилипа Орлика на правобережну Україну.
Під час російсько-турецьких воєн XVIII—XIX століть Бендерська фортеця тричі підкорялася російським військам. 15 вересня 1770 року після двомісячної облоги фортецю штурмувала російська армія під командуванням генерал-аншефа Паніна. В облозі брав участь полк донських козаків, у рядах якого боровся майбутній проводир селянського повстання Омелян Пугачов. Фортеця була взята після важкого кровопролитного рукопашного бою. Узяття фортеці обійшлося дорогою ціною: за час облоги й у ході штурму вбитими й пораненими росіяни втратили понад шість тисяч людей, османи — понад п'ять тисяч. «Чим стільки втратити й так мало одержати, краще було й зовсім не брати Бендер», — так відреагувала на цю подію російська імператриця Катерина II. Російсько-турецька війна 1768—1774 років закінчилася підписанням Кючук-Кайнарджійського миру, за умовами якого Бендерська фортеця, як і вся Молдова знову відійшли до Османської імперії.
4 листопада 1789 року після перемоги російських військ під командуванням Олександра Суворова фортеця вдруге капітулювала. Цього разу ще до початку облоги. Фортеця здалася без опору російським військам під командуванням князя Григорія Потьомкіна-Таврійського. Ця перемога багато в чому була визначена вмілими діями командувачів кіннотою генералів Хоймського та Кутузова, які розбили на підступах до Бендер тритисячне військо буджацьких татар. Османи піднесли ключі від фортеці Потьомкіну, намет якого перебував на Борисовському пагорбі західніше укріплень.
В 1791 році за Ясським мирним договором лівобережні райони Наддністрянщини відійшли до Росії. Правобережна територія Молдавії разом з Бендерською фортецею знову залишилася за Османською імперією. Російська імперія отримала вихід до Чорного моря по річці Дністер.
Фактичне приєднання Бендер до Російської імперії відбулося у листопаді 1806 року під час російсько-турецької війни 1806—1812 років, коли фортеця без істотного опору здалася російським військам під командуванням генерала Меєндорфа.
Відповідно до Бухарестського мирного договору, підписаного Кутузовим 16 травня 1812 року, територія Пруто-Дністровського межиріччя відійшла до Росії. Пізніше ці землі одержали назву Бессарабія.
У складі Російської імперії
З утворенням Бессарабської губернії Бендери указом від 29 квітня 1818 року оголошується повітовим містом. Місто забудовується за певним планом: на відстані 500 м південніше Бендерської фортеці заставляються вісім широких вулиць уздовж Дністра, вісім перпендикулярно. Заселення міста відбувалося спочатку за рахунок гарнізону, військових чиновників і писарів, а потім за рахунок старообрядців і кріпаків-утікачів. У 1818 році в Бендерах проживало 5,1 тисячі осіб.
На місці руїн османських казарм в 1815 році почалося будівництво Преображенського собору, що був задуманий як символ звільнення краю від османського ярма. Головний купол собору виконано у вигляді шолома давньоруського воїна. План собору був підготовлений членом Кишинівської духовної дикастерії архімандритом Іоанікеєм. 29 вересня 1827 року високопреосвященний Дмитро освятив собор, але роботи ще тривали. До 1934 року собор не був розписаний. Настінні розписи в соборі були здійснені молдовським скульптором і живописцем А.Племедяле.
«Герб міста Бендери, Бесарабської губернії, повітовий 2 квітня 1826 р. Щит розділений на два поля; у верхньому, золотом, двоглавий орел, прикрашений золотою короною, що тримає в обох лабетах блискавки, яких полум'я звернене в низ, із щитом на груди, на якому в червоному полі зображені Св. Великомученик і Переможець Георгій, що сидить на білому коні й вражає списом змія; у нижнім, чорному полі, зображено лежачого лева, на згадку положення в цьому цинуті, шведського короля Карла XII, після Полтавської битви.»
Економічному розвитку міста сприяло будівництво в 1871 році залізниці Тирасполь-Кишинів з мостом через Дністер. На будівництві цієї дороги було зайнято 1500 робітників, з них 400 у районі Бендер. Умови праці були вкрай важкими, і доведені до розпачу робітники бендерської ділянки, організували економічний, а потім і політичний страйк, із приводу якого Новоросійський і Бессарабський генерал-губернатор у своєму повідомленні на ім'я прокурора Одеської судової палати відзначав: страйк робітників у Бендерах — «явище зовсім нове, що дотепер не проявлялося в серці нашого робочого руху».
Початок XX століття ознаменувалося вибухом революційної боротьби в краї. Революції 1905 і 1917 років знайшли відбиття в історичній долі Бендер. Під їхнім впливом у березні 1917 року в Бендерах була утворена перша у Молдові Рада робочих і солдатських депутатів.
У складі Румунії Наприкінці 1917 — початку 1918 років починається військова інтервенція з боку Румунії. Протягом двох тижнів тривала оборона Бендер, але, попри опір, 7 лютого 1918 року місто було приєднано до румунської держави.
27 травня 1919 року російські більшовики організували збройне повстання в Бендерах з метою захоплення Бессарабії та встановлення радянської влади. Повстання розпочалося рано вранці за підтримки загону Червоної армії, який переправився до міста через Дністер. Повсталі захопили контроль над містом, але до вечора того ж дня були розгромлені румунськими військами при підтримці військ Антанти.
Двадцять два роки Бессарабія входила до складу Румунії.
Під час Другої світової війни