Артпанк (), або авангардний панк () термін, що застосовують до музичних гуртів, які грають панк-рок і постпанк, вводячи в музику елементи експериментального року й авангардної музики. Часто такі колективи пов'язані з мистецькими школами або зі світом мистецтва.
Найпершими гуртами, творчість яких критики визначали як «артпанк», були представники нью-йоркської сцени середини 70-х, такі як New York Dolls, Television, і Patti SmithDesrosiers, Mark «25 Up: Punk's Silver Jubilee — Aesthetic Anesthetic: Liberating the Punk Canon », PopMatters. Такі колективи як Wire (більшість з музикантів якого були студентами мистецьких шкіл)Newman, Colin (2006) «Wire: the art-punk band's journey and legacy », The Independent, 17 February 2006, і The Ex, які привнесли у своє панк-рокове звучання елементи джазу, нойзу, етнічної та авангардної музики, були названі авангардним панком .
Пізніші гурти, наприклад, Dog Faced Hermans ішли їхніми стопамиStrong, Martin C.: «The Great Alternative & Indie Discography», 1999, Canongate, ISBN 0-86241-913-1. Жанр no wave («ніякої хвилі») кінця 1970-х і початку 1980-х бачиться відгалуженням артпанку,, і його схарактеризував Мартін Рев з Suicide як «дійсно авангардне продовження рок-музики»Nobakht, David (2008) Suicide: No Compromise, SAF, ISBN 978-0-946719-71-6, p. 125.
Також до гуртів, яких називають «артпанком», належать Fugazi, та Goes Cube. Crass також відносять до артпанку, тому що вони залучали та застосовували інші форми мистецтва під час концертів.
У своїй книзі «Мистецтво в попмузиці» (Art into Pop), Саймон Фріт (Simon Frith) і Говард Хорн (Howard Horne) описали групу менеджерів панк-груп 1970-х років, як «найчіткіших теоретиків художнього панк-руху (art punk movement)». Боба Ласта з Fast Product визначено одним з перших, хто застосував теорію мистецтва для маркетингу, а Тоні Вілсон з Factory Records описаний як «той, хир застосував Баухаус-принцип для пошуку всіх товарів компанії».
Анна Семере (Anna Szemere) поклала початок Угорської субкультурі артпанку до 1978 року, коли панк-група The Spions провела три концерти, які описали концептуалізм виконавського мистецтва артпанку, і «театр жорстокості» («theatre of cruelty») Антонена Арто, з його нео-авангардними, анархістськими маніфестами, розданими аудиторії. Wire Коліна Ньюмана (Colin Newman) позначили артпанк (art punk) у 2006 році, як «наркотик, обраний цілим поколінням».
Визначення Попри те, що жанр не має чіткого визначення чи особливого стилю, групи, що сприймаються як «артпанк», як правило, є групами, які поєднують: урізаний стиль рок-н-ролу, панк-року з «артистичними» елементами мінімалізму, інструментальної взаємодії, елементами традиційної народної музики різних культур (яскравий приклад: вплив афро-біту у пізніх Talking Heads), експерименти з ритмами, елементи джазу чи фанку, дисонанси та експерименти з шумом (концепції, що значною мірою походять від різновидів «мистецької музики», таких як сучасна класична музика, джаз та джаз ф'южн).
Ідеологічно артпанк схожий на артрок та прогресивний рок 1960-х та 1970-х років тим, що це зрештою рок-музика з вищим рівнем мистецьких амбіцій; однак, завдяки природженому мінімалістичному характеру панк-року, ця мистецька амбіція зазвичай схиляється до напрямку більш сучасної та експериментальної художньої музики, а не до старих європейських класичних структур, що надихали прогресивний рок (на прикладі композитора Глена Бранки, який працював та підтримував членів мистецької Нью-Йоркської ноу-вейв панк-сцени кінця 1970-х років, а сам тим часом створив твори, які були частиною його канону).
Основні представники артпанку
A FramesGoldberg, Michael Alan (2003) «Hanging on the Art Punk Edge: The A-Frames' Beautifully Dark Constructions », The Stranger, 30 January — 5 February 2003 Art BrutSchild, Matt «It's a Bit Complicated — Art Brut», Aversion.com Glenn BrancaKaplan, E. Ann (1988) Postmodernism and Its Discontents: Theories, Practices, Verso Books, ISBN 978-0-86091-211-8 Chicks on Speed Crass DaughtersKaran, Tim (2006) «Spazmo art-punk with a psychobilly edge », Alternative Press, 6 December 2006 Devo DNA Dog Faced Hermans The Fall«Nightlife», New York, 12 September 1994, p. 175 ХимераГорбачев, Александр. Зинин, Илья. The Futurians Gang of FourCrisafulli, Chuck (2003) Nirvana: Teen Spirit: The Stories Behind Every Song, Da Capo, ISBN 978-1-56025-558-1Muggleton, David & Weinzierl, Rupert (2003) The Post-subcultures Reader, Berg, ISBN 978-1-85973-668-5, p. 245 Гражданская оборона Richard HellBrookes, Tim (2006) Guitar: An American Life, Grove/Atlantic, ISBN 978-0-8021-4258-0 Hot Hot Heat Ikara ColtWells, Steven (2004) Punk: Young, Loud & Snotty: the Stories Behind the Songs, Thunder Mouth Press, ISBN 978-1-56025-573-4, p. 65 The Membranes The Monochrome Set No AgeCaramanica, Jon (2008) «Staging Their Happenings in an Art-Punk Mode, Embracing the Threat of Chaos », New York Times, 8 May 2008 Pere UbuTaylor, Steve (2004) The A to X of Alternative Music, Continuum, ISBN 0-8264-7396-2, p. 154, 249 PylonWare, Tony (2008) «Athens Art Punk », SF Weekly, 11 November 2008 The Death SetMilian, Ray (2011) « », Off The Radar Music, 4 April 2011 The RaincoatsReddington, Helen (2007) The Lost Women of Rock Music: Female Musicians of the Punk Era, Ashgate, ISBN 978-0-7546-5773-6, p. 47 The RakesLynskey, Dorian (2007) «The drinking person's thinking band », The Guardian, 27 February 2007 The Rapture Scratch AcidBrackett, Nathan & Hoard, Christian (eds.) (2004) The New «Rolling Stone» Album Guide, 4th edn., Simon & Schuster, ISBN 978-0-7432-0169-8, p.430 Scritti Politti Talking HeadsInterview with David Byrne, The Guardian 27 April 2001 Ted Leo and the Pharmacists Television WireKot, Greg (2003) «Wire delivers high-voltage act; The art-punk foursome from Britain is back with a new, brutal style », Chicago Tribune, 27 June 2003 Yeah Yeah Yeahs
Примітки
Посилання «Avant-Punk: A Cult Explodes… and a Movement Is Born» by Robert Christgau