Си́ли вті́лення, ІФОР (, ) — багатонаціональна миротворча сила в Боснії і Герцеговині під керівництвом НАТО, що мала річний мандат від 20 грудня 1995 до 20 грудня 1996 року під кодовою назвою «Операція „Спільні зусилля“» ().

Передумови У грудні 1995 року на НАТО покладено відповідальність за імплементацію Дейтонської угоди, домовленість про яку досягли президенти Боснії і Герцеговини, Хорватії і Союзної Республіки Югославії в листопаді 1995 року. Мирні угоди містили Загальну рамкову угоду й одинадцять додатків з картами. Домовленості мали три основні цілі: закінчення військових дій, дозвіл на запуск військових і цивільних програм і створення центрального боснійського уряду з відстороненням від уряду осіб, що відбували покарання або перебували під слідством міжнародних трибуналів з воєнних злочинів .

Місія Особливою роллю ІФОР було втілення військових додатків до Загальної рамкової угоди в Боснії і Герцеговині. ІФОР замінило UNPROFOR — миротворчу силу ООН, що прибула в 1992 році й передала повноваження згідно з резолюцією 1031 Ради Безпеки ООН. Майже 60 тисяч солдатів НАТО на додаток до сил, що не входили в НАТО, розгорнуто в Боснії. Операція «Вирішальні зусилля» (), що розпочалася 6 грудня 1995 року, була компонентом операції «Спільні зусилля».

Головнокомандувач ОЗС НАТО в Південній Європі (CINCSOUTH) адмірал Лейтон Сміт-молодший став командувачем об'єднаними силами операції (також називався командувачем ІФОР — COMIFOR). Він керував операцією спочатку зі штаб-квартири в Загребі, а від березня 1996 року — з резиденції в СараєвоSFOR leaves Residency Compound (15 Sept. 1999). Генерал-лейтенант Майкл Вокер, командувач Об'єднаного корпусу швидкого реагування (ARRC), став командувачем сухопутного компонента операції, керуючи спочатку з тактичної штаб-квартири ARRC в Кіселяку, а від кінця січня 1996 року — з головної штаб-квартири в Іліджі. Це було перше зовнішнє сухопутне розгортання НАТО. Частина операції, за яку відповідав сухопутний компонент, була відома як «Тверді зусилля» ()Operational Analysis Support to NATO IFOR/SFOR Operations.

На своєму піку до ІФОР були залучені військовослужбовці з 32 країн числом близько 54 тисяч усередині Боснії і Герцеговини і близько 80 тисяч загалом (з підтримкою і резервними військами, дислокованими в Хорватії, Угорщині, Німеччині й Італії, а також на суднах в Адріатичному морі). На початкових етапах операції більша частина ІФОР складалася з підрозділів, що були частиною UNPROFOR, але залишилися і просто змінили емблему ООН на ІФОР.

Після мирного проведення виборів у вересні 1996 року ІФОР успішно завершила свою місію з реалізації військових додатків до Загальної рамкової угоди. Однак з огляду на збереження нестабільності в Боснії НАТО вирішило відправити в країну нову місію СФОР, роллю якої було стабілізувати мир. 21 грудня 1996 року місія ІФОР передала повноваження СФОР. Учасники місії ІФОР були нагороджені медаллю НАТОNATO Medal for Former Yugoslavia (NATO-FY) , Chief Military Personnel.

Компоненти

Серед країн НАТО, які виділили сили для операції, були Бельгія, Канада, Данія, Франція, Німеччина, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Іспанія, Туреччина, США і Велика Британія. Серед інших країн: Австралія, Австрія, Бангладеш, Чехія, Єгипет, Естонія, Фінляндія, Угорщина, Латвія, Литва, Малайзія, Нова Зеландія, Пакистан, Польща, Румунія, Словаччина, Швеція, Росія і Україна.

Задачі Сухопутного компонента виконували три багатонаціональні дивізії:

Багатонаціональна дивізія (Південний Схід) у Мостарі — під керівництвом Франції. Також відома як «Дивізія саламандр». У неї входили дві французькі бригади, одна іспанська бригада, одна італійська бригада, єгипетські, йорданські й українські частини (близько 2500 осіб), а також марокканська тактична група. Штаб-квартира дивізії надавалася за ротацією, зокрема французькими 7-ю бронетанковою дивізією та 6-ю легкою бронетанковою дивізією. Багатонаціональна дивізія (Південний Захід) у Баня-Луці — під керівництвом Великої Британії. Британці вживали для операції кодову назву «Операція „Рішучий“» (). До цієї дивізії належала британська бригада, а також канадські і голландські підрозділи . Штаб дивізії надавався спочатку 3-ю (британською) дивізією, а потім 1-ю (британською) бронетанковою дивізієюLord, p. 304. Багатонаціональна дивізія (Північ) у Тузлі — під керівництвом США. 1-ша бронетанкова дивізія американської армії під командуванням генерал-майора Вільяма Неша становила більшу частину сухопутних військ спеціальної групи «Іґл», що почала розгортатися 18 грудня 1995 року. Багатонаціональна дивізія на півночі складалася з двох американських бригад, російської бригади, турецької бригади й північно-польської бригади.

Російська бригада, спочатку під командуванням полковника Олександра Івановіча Лєнцова, також брала участь у діяльності спеціальної групи «Іґл»An account of the interactions of the Americans and Russians in Bosnia in 1996 may be found in James Nelson, Bosnia Journal: An American Civilian's Account of His Service With the 1st Armored Division and the Russian brigade in Bosnia..

1-ша бригада американської 1-ї бронетанкової дивізії перебувала під командуванням полковника Ґреґорі Фонтенота і покривала північний захід. 2-га бригада, під проводом полковника Джона Батіста, складала південний фланг американського сектора й була дислокована в таборі Ліза біля Власениці, приблизно за 20 км на схід від Кладаня. Спеціальна танкова група 2-68, що базувалася в Баумгольдері (Німеччина), була дислокована в таборі Лінда поза Оловом на південній межі американського сектора. 1-ша бронетанкова дивізія повернулася наприкінці 1996 року в Німеччину.

Північно-польська бригада (NORDPOLBDE) була багатонаціональною бригадою з Данії, Естонії, Фінляндії, Латвії, Литви, Норвегії, Польщі, Швеції і США. Вона була створена в 1996 році й до свого розпуску у 2000 році розміщувалася в Боснії і Герцеговині в рамках ІФОР і СФОР via Google Books. Північна група підтримки в Печі (Угорщина) займалася питаннями постачання, персоналу та інших логістичних завдань між країнами-учасниками і їхніми силами в Боснії і Герцеговині. Вона складалася з кількох національних опорних елементів.

Джерела

Charles Bertin, A Summer in Mostar: 50 days with the Salamander Division, January — June 1996

Примітки

Посилання

Operation Joint Endeavour, NATO Bosnia, Command and Control Research Program