Конституція Латвійської РСР — основний закон Латвійської РСР, прийнятий після окупації Латвії СРСР в 1940 році.
Конституція Латвійської РСР прийнята 25 серпня 1940 2-й сесією Народного сейму. Її розробкою займалася сформована 23 липня комісія з 15 депутатів на чолі з Жанісом Спурія. Конституція 1940 року була складена за зразком Конституції СРСР 1936 року. Остання була перекладена і були внесені незначні зміни, які враховували специфічну ситуацію Латвії. Потім ще кілька разів вносилися зміни.
Народний сейм, який ухвалив Конституцію, був сформований за результатами виборів у липні 1940 року, на яких фактично був допущений лише один виборчий список — Блок трудового народу. Конституція юридично закріплювала входження Латвії до складу СРСР як союзної республіки. Формально в документі зазначалося, що Латвійська РСР є суверенною державою, яка добровільно об’єдналася з іншими радянськими республіками, однак значна частина реальних повноважень належала союзним органам влади в Москві.
Як і в Конституції СРСР 1936 року, у конституції Латвійської РСР проголошувалися широкі соціальні права громадян: право на працю, відпочинок, освіту, матеріальне забезпечення в старості та у разі втрати працездатності. Разом із цим політична система фактично була однопартійною, оскільки керівну роль у державі відігравала Комуністична партія.
У 1978 році набрала чинності нова конституція.
В першій редакції Конституція 1940 року складалася зі 119 статей, розділених на 11 глав: I. Громадське пристрій II. Державний устрій III. Вищі органи державної влади Латвійської РСР IV. Органи державного управління Латвійської РСР V. Місцеві органи державної влади VI. Бюджет Латвійської РСР VII. Суд і прокуратура VIII. Основні права та обов'язки громадян IX. Виборча система X. Герб, прапор, столиця XI. Порядок зміни Конституції
Джерела Латвія http://latvia-spb.com/9_2_2_2.html