Шахта «Яніна» — кам'яновугільна шахта у Лібйонжу (Малопольща). Одне з двох вугільних родовищ в Малопольському воєводстві (Польща). Шахта діє від 1907 р.. Свою назву отримала від імені дружини або дочки першого власника шахти — Алексіса Барті (). Проте цю легенду спростовує його онук — Бернард Барті. Шахта «Яніна» належала Галісійській компанії шахт ()Zagadkowa Janina i Podróż sentymentalna dwóch Francuzów , «Kurier Libiąski», 12.2006 r., str. 7-9, wyd. Libiąskie Centrum Kultury. ISSN 1895-6831 .
Історія У 1899 році шахта була створена на землі, що викупили французькі торговці, у тодішніх селищах Лібйонж Маленький та Лібйонж Великий, і населених пунктах Мочидло і Жаркі. У 1901 р. записано було уперше компанією, що утворилася в Парижі в 1906 р.. Ця компанія була з акціонерним капіталом у тодішніх 5,5 млн. франків. До початку Першої світової війни, шахта не мала фази запуску. У 1910 р. обсяг виробництва згідно зі статистикою становив викопаних 19000 тонн вугілля; виробництво в 1914—1918 рр. збільшилася з 95 до 149 тисяч тоннMaria Leś-Runicka: Historia kopalni węgla kamiennego Janina w Libiążu. Libiąż: Południowy Koncern Węglowy, 2008, s. 24-25. . З 1920 р. до 1939 р. французькі власники відновили контроль над своєю шахтою та найняли польське керівництво. Протягом усього міжвоєнного періоду як співвласник Алексіса Барті шахтою керував інженер Зигмунт Щотковський. А його заступником з технічних питань юув «голова шахти» інженер Юзеф ЛитвинишинW opracowaniu M. Leś-Runickiej nt. historii kopalni Litwiniszyn wymieniony jest od r. 1935 jako dyrektor po Szczotkowskim, tymczasem do II wojny światowej pełnił tę funkcję stale Szczotkowski, zob. Wspomnienie o Zygmuncie Franciszku Szczotkowskim (1877—1943) w «Kwartalniku Historii Nauki i Techniki» nr 3/2013 , батько професора Єжи Литвинишина. Після початку Другої світової війни до середини 1940 р. окупаційна влада наказувала З. Щотковському; пізніше копальнею керував австріяк з Ґрац Ладіслаус Франц Тренчак (Ladislaus Franz Trenczak)Trenczak (ur. 1888) przeżył wojnę; po wojnie był twórcą patentów w przemyśle górniczym ; później trafił do Pakistanu jako ekspert górniczy ONZ , який користав з праці в шахтах військовополонених, і організацією трудового таборуObozy w Libiążu w latach II wojny światowej . У січні 1943 р. новий менеджер шахти був інженер Ґюнтер Фолкенан (), котрий завів туди перших британських ув'язнених на основі заснованого (команда експлуатації військовополонених E-562 шахти «Яніна»), підпорядковане Stalag «VIII B» у Забже. Військовополонені, котрі відмовляються працювати в шахті восени 1943 р., німцями перетворені в трудовий табір військовополонених, виправно-трудовий табір (трудовий табір копальні «Яніна»), залежного від адміністрації концентраційного табору «Аушвіц». У цьому таборі працювало від 800 до понад 900 ув'язнених з різних частин Європи. Видобуток тоді становив близько 300 тисяч тонн на рік. У січні 1945 р. напередодні ліквідації табору там налічувалося 853 ув'язнених. Після того, як фронт перейшов через шахту в 1945 році, копальня «Яніна» була націоналізована і в лютому відновила видобуток. У 1961 році почалося буріння нового стовбуру «Яніна III», два роки по тому — стовбур «Південний», а в 1964 р. — стовбур «Західний». На початку 1970-х років видобуток становив у «Яніні» близько 1,8 млн тонн на рік, де працювало близько 4000 осіб. А у 1972 р. видобуток в «Яніні» перевищив 2 мільйони тонн, у 1978 р. — три мільйони, в 1980-х роках залишився на рівні 3,5 млн тоннMaria Leś-Runicka: (ibidem). s. 58-79. . З 1989 року від періоду демократичних та економічних трансформацій у Польщі починається скорочення роздутих штатів, особливо серед робітників зайнятих на поверхні. Чисельність працівників зменшилася протягом перших кількох років більше як на тисячу осіб, також скоротився й видобуток. У 1993 р. шахта увійшла до складу «Надвіслянської вугільної компанії» () у Тихах. А 1 лютого 2003 р. заявила себе як одна шахта з 23 закладів у вугільній компанії. Після 1 квітня 2004 р. у результаті послідовних перетворень департаменту гірничорудної промисловості та енергетики ТОВ «Яніни» () 1 липня 2005 р. ТОВ «Яніна» стала співпрацювати з ТОВ «Собеський Явожно» (). У наслідку чого виник «Південний вугільний концерн» (). У листопаді 2007 р. трудова зайнятість у ТОВ «Яніна» склала 2841 співробітників (у тому числі 1937 робочих підземних)Magazyn Koncern, Gazeta Południowego Koncernu Energetycznego, listopad 2007 r. . У 2005 р. видобуток склав близько 2,2 млн тонн«Po pierwsze: zwiększyć wydobycie», portal ziemi chrzanowskiej przelom.pl ; в наступні роки залишалося на рівні від 1,75 до 2,6 млн тонн. Відкладення корисних копалин шахти «Яніна» на даний час оцінюється в 20 % кам'яного вугілля від загальної кількості у всій ПольщіMagazyn Koncern, «Gazeta Południowego Koncernu Energetycznego» . Це діюча шахта з найбільшими ресурсами вугілля в Польщі, що оцінюється в 841 млн тонн, а тривалість роботи у 2003 році оцінювалася в 204 роки (до 2207 р.)Zbigniew Grudziński: «Wystarczalność zasobów węgla kamiennego w Polsce w świetle planu dostępu do zasobów oraz prognoz zapotrzebowania na węgiel» Polityka Energetyczna, Tom 8, Zeszyt 2, 2005 на вичерпання всього покладу. Шахта в даний час належить до «Таурон Видобуток» ()TAURON Wydobycie zamiast PKW .
Галерея
Примітки
Джерела Maria Leś-Runicka, «Historia kopalni węgla kamiennego Janina w Libiążu», wyd. Południowy Koncern Węglowy ZG Janina, Libiąż 2008 r. (bez nru ISBN) miesięcznik «Nasze Forum. Wewnętrzny Magazyn Informacyjny Pracowników Grupy Tauron», wyd. Południowy Koncern Węglowy SA, 1-12 Jaworzno (numery rocznika 2012 r.). J. Zieliński, Budował Janinę [w:] «Przełom» — Tygodnik Ziemi Chrzanowskiej, ISSN 1231-5664, nr 48(1069), 5.12.2012, str. 22 J. Zieliński, Krzysztof Zieliński (lekarz), Wspomnienie o Zygmuncie Franciszku Szczotkowskim (1877—1943), Kwartalnik Historii Nauki i Techniki, wyd. «Instytut Historii Nauki PAN», ISSN 0023-589X, R. 58, nr 3/2013, str. 129—145
Посилання informacje o kopalni na stronach TAURON Wydobycie S.A. historia Libiąża