А́встро-уго́рська кро́на (, ) або коро́наТогочасна українська назва австро-угорської валюти, яку використовували зокрема й на банкнотах — грошова одиниця Австро-Угорщини у 1892—1918 роках. Після розпаду імперії крона залишалася в обігу в новоутворених державах, де поступово вилучалася протягом 1919—1920 років. Одна крона поділялася на 100 гелерів () або філерів (), які карбувалися відповідно в австрійській і угорській частинах імперії. Емісію крони здійснював Австро-Угорський банк.
Історія
Передумови До 1892 року грошова система Австро-Угорщини базувалася на срібному стандарті, головною валютою був австро-угорський гульден, введений під час грошової реформи 1857 року в часи Австрійської імперії. Один гульден поділявся на 100 крейцерів і важив 12,34 г (з них 11,1 г чистого срібла)«Гульден австрійський» // Енциклопедія історії України resource.history.org.ua Процитовано 19 серпня 2024. Під час обігу гульдена для міжнародної торгівлі та міждержавних платежів, також випускалися спеціальні золоті торгові монети — золоті крони та півкрони, але їх карбування припинили в 1866 роціНумізматика — Шуст P.M. — § 2. «Грошова система Австрійської (Австро-Угорської) імперії в епоху срібного та золотого монометалізму» westudents.com.ua Процитовано 19 серпня 2024. Вага золотої крони становила 11,111 г золота 900-ї проби. 1867 року після реорганізації Австрійської імперії в дуалістичну монархію Австро-Угорщину були запроваджені єдині правила у сфері грошового обігу, включаючи єдину монетну стопу. З 1878 року емісію гульдена, а згодом і крони, здійснював Австро-Угорський банк, який функціонував до 1922 року«Die Oesterreichisch-ungarische Bank» oenb.at Процитовано 23 серпня 2024.
До 1870-х років різке збільшення світового видобутку срібла призвело до значного падіння його вартостіWilloughby: The ups and mostly downs of the price of silver aspentimes-com.translate.goog Процитовано 22 серпня 2024. 1873 року стався великий біржовий крах. Грошова система Австро-Угорщини, де головним валютним металом було срібло, одразу зазнала негативних наслідків. Вартість срібних монет почала знижуватися. Щоб стримати цей процес, уряд вже в 1872 році припинив карбування срібних монет номіналом 10 та 20 крейцерів, а згодом і чвертьгульдена. Незважаючи на ці заходи, негативні тенденції продовжували загострюватися, і до 1878 року курс срібних монет впав нижче за паперові гроші. Вільне карбування срібних монет, яке посилювало нестабільність, було скасовано лише у 1879 році, проте курс різних видів валюти продовжував коливатися. Наприклад, у 1889 році за 100 гульденів у золоті платили 118,58 гульдена у банкнотах або 144,33 гульдена в сріблі. Знецінення срібла на світових ринках призвело до втрати ним статусу основи грошового обігу та головного мірила вартостіО. Десятников. «Від золотої крони до краху імперії (монети Австрії у 1901—1918 роках)» shron1.chtyvo.org.ua Процитовано 29 серпня 2024. З огляду на це, уряд розпочав підготовку до грошової реформи, метою якої було запровадження золотого стандарту в Австро-Угорщині.
Запровадження і обіг 1892 року в Австро-Угорщині було проведено грошову реформу, яка впровадила золотий стандарт і запровадила нову валюту — крону, яка замінила гульден. Крона мала золотий вміст у 0,304878 грама чистого золота і поділялася на 100 гелерів або філерівВ. В. Зварич. «Нумізматичний словник» — «Золота коронова валюта» shron1.chtyvo.org.ua Процитовано 19 серпня 2024. Нова валюта була прив'язана до німецької марки та франка Латинського монетного союзу, де 1 золота крона дорівнювала 0,85 німецької марки, 1,05 французького франка або 0,04 фунта стерлінгів.
Карбування монет і банкнот у гульденах було припинено, але вони залишалися в обігу до 1 січня 1900 року за обмінним курсом 1 гульден = 2 крони, 1 крейцер = 2 гелери. Австро-Угорський банк викуповував банкноти в гульденах, виплачуючи третину суми срібними монетами і дві третини банкнотами в кронах. Офіційно старі одногульденові монети перебували в обігу до початку 1900 року, фактично ж вони використовувалися населенням ж до 1918 року.
Першими у 1892 році випустили розмінні монети номіналом 1, 2, 10 і 20 гелерів та філерів, а також монети в 1, 10 і 20 крон. З 1900 року почали випускати монети номіналом 5 крон, а у 1912-му — номіналом 2 крони. Відповідно до закону від 11 серпня 1907 року також карбували монети номіналом 100 кронН. В. Дорофєєва, 3. М. Комаринська «З історії грошей України» flibusta Процитовано 21 серпня 2024. Для міжнародної торгівлі продовжували випускати дукати та талери Марії Терезії. Планувалося карбування монети номіналом 50 геллерів, однак цей задум реалізований не був, і до 1918 року її функції виконували старі чвертьгульденові монети. Крім цього, планувалося також введення номіналів у 5 і 25 геллерів, 1/2 та 3 крони, але ці плани теж не були реалізовані через початок Першої світової війни. 20 вересня 1900 року були введені в обіг перші банкноти у кронах: спочатку номіналом 10 і 20 крон, а з 1902 року — 50, 100 і 1000 крон. Цей номінальний ряд зберігався до початку Першої світової війни.
Реформа 1892 року і введення золотого стандарту позитивно вплинули на економіку Австро-Угорщини. Іноземна валюта майже повністю зникла з обігу, а стабілізація крони на валютному ринку відбулася вже у 1896 році. Уряд зміцнив державний бюджет та зменшив його дефіцит, що позитивно вплинуло на грошову систему країни1913: An Econometric Analysis of the Determinants of the Central Bank's Discount Rate and the Liquidity Ratio researchgate.net Процитовано 22 серпня 2024. Після реформи золотий запас Австро-Угорщини став основою стабільності грошової системи, і на 1895 рік посідав шосте місце у світіЧернов М. С. «Кредитно-финансовая политика Австрии в XIX — начале ХХ вв. Наука. Инновации. Технологии». 2013. Стор. 143—145. cyberleninka.ru Процитовано 26 серпня 2024. До 1907 року золотий запас зріс до 1,09 мільярда крон, що дозволяло підтримувати стабільність курсу крони.
Запроваджуючи крону, уряд не наважився одразу розпочати вільний обмін банкнот на золото. Викарбувані в значній кількості золоті монети, які повинні були стати основою для забезпечення крони, накопичувалися в банках. Вільний обмін розпочався лише у 1901 році, хоча відповідне законодавство не було затверджено«Austria-Hungary: from 1863 to 1914» bankofgreece.gr Процитовано 23 серпня 2024. Австро-Угорський банк постійно випускав додаткові партії золотих монет, оскільки частина з них виводилася за кордон або накопичувалася населенням. Так, у 1904 році в обігу залишилося 73,3 % монет номіналом 20 крон і 61,9 % монет номіналом 10 крон. Банк ретельно контролював наявність золота, яке могло бути використане для обміну на банкноти у разі необхідності. На кінець 1905 року в обігу знаходилися банкноти на суму 1,846 млрд крон та золоті монети на суму 1,425 млрд крон, що забезпечувало банкноти золотом на 77 %, хоча за нормою 1899 року забезпечення мало складати не менше 40 %.
Проте в останнє десятиліття перед Першою світовою війною фінансова стабільність Австро-Угорщини почала підриватися через зростання військових витрат. Під час боснійської кризи (1908) і балканських війн (1912—1913) стало важче утримувати стабільний курс крони та забезпечувати вільний обмін банкнот на золото. Якщо у вересні 1909 року золоте забезпечення банкнот складало 71,9 %, то до кінця 1912 року воно знизилося до 45,1 %. Передчуваючи наближення великої війни, уряд Австро-Угорщини різко збільшив видатки на модернізацію армії.
Криза часів Першої світової війни 1 серпня 1914 року, з початком Першої світової війни, обмін банкнот на золото був припинений і більше не відновлювався. Уряд оголосив про замороження банківських рахунків і значне обмеження видачі грошових сум. Почалася паніка серед населення, яке боячись знецінення грошей, почало приховувати у себе спочатку монети з дорогоцінних металів, а потім із нікелю та бронзи. Заяви влади щодо незмінності курсу паперових грошей виявилися марними. У країні поширювалася «розмінна криза», за якої паперові гроші було неможливо розміняти або отримати з них здачу. Міністерство фінансів, намагаючись виправити ситуацію, ввело в обіг вилучені старі монети в 1 гульден. Накопичені в довоєнні роки запаси дорогоцінного металу дали змогу карбувати протягом 1915—1916 років срібні однокронові монети, які теж мали б послабити «монетний голод». Крім цього, продовжувалось також карбування золотих монет в 10 та 20 крон. Ці заходи, на думку уряду, мали сприяти утриманню довіри населення до крони. Але, потрапивши до рук населення, монети назад в обіг вже не поверталися. Також випускалися банкноти номіналом в 1 та 2 крони, проте це ніяк не позначилося на стані грошового обігу. Для компенсації нестачі обігових монет, ряд міст Австро-Угорщини, отримавши дозвіл від уряду, ввели в обіг місцеві паперові гроші — нотгельди, номіновані в гелерах і кронах.
Зростання військових витрат покривалося за рахунок внутрішніх та зовнішніх позик, а також емісії нічим не забезпечених паперових грошей. Якщо у 1913 році в обігу перебувало банкнот на суму близько 2,5 мільярдів крон, то до 1915 року ця сума зросла до 5 мільярдів, а до 1918 року вона сягнула 35 мільярдів крон. На момент розпаду Австро-Угорщини у 1918 році золоте забезпечення банкнот становило лише 1 %. Вартість життя за цей час зросла в 16,4 раза. Восени 1918 року вийшли останні банкноти Австро-Угорщини номіналом в 25, 200 та 10 000 крон.
Нестабільність крони мала сумні наслідки для функціонування всього товарного господарства. Виробники практично перестали цікавитися грошовою виручкою та почали активно переходити на здійснення бартерних операцій. Падіння довіри до грошей призвело до суттєвого відтоку заощаджень із банків, оскільки відсоток за депозитами став різко негативним. В таких умовах нормальне функціонування економіки було майже неможливим. Питання термінової стабілізації крони постало на порядок денний відразу після закінчення війни; у його розв'язанні мали брати участь нові незалежні держави, оскільки жодна з них не мала власної грошової одиниці.
Після розпаду Імперії
Після розпаду Імперії, Австро-Угорський банк, який перейшов у спільне управління Австрії та Угорщини, продовжував емісію австро-угорської крони. Вона залишалася спільною валютою не лише цих двох країн, але і Чехословаччини, та була в обігу на територіях, що увійшли до складу інших країн.
Найважливішою проблемою, яку мали вирішити нові держави, була стабілізація курсу валюти та запобігання її подальшому знеціненню. Ініціативу виправити становище взяла Чехословаччина. Її уряд зажадав від Австро-Угорського банку припинити виплати з військових облігацій та кредитування урядів Австрії та Угорщини. Пізніше відбулися переговори між Австро-Угорським банком та новоствореними державами, на яких було прийнято рішення дозволити новим державам самим призначати емісарів для контролю за емісією. Банк зі свого боку зобов'язався не надавати позики без відома всіх емісарів, проте незабаром порушив домовленості з урядами нових держав, відновивши виплати за облігаціями та прокредитувавши уряд Австрії. Втративши довіру до нього, 1919 року нові держави розпочали створення національних кредитно-грошових систем.
Назва мовами Імперії Офіційна назва валюти — крона (, , від — корона). Монети з такою назвою карбувалися в Європі з часів Середньовіччя. Назва походить від слова «крона», що означає корону, зображення якої було на перших монетах. Символом грошової одиниці була абревіатура «К.», іноді використовувалися позначення «Kr.», «Cor.».