Пів долара з Кеннеді () — розмінна монета США вартістю 50 центів, яка випускається в обіг з 1964 року й досі. Почала випускатися невдовзі після вбивства Джона Кеннеді 22 листопада 1963 року. Монета замінила в обігу номінал пів долара з Франкліном. Окрім цього, Монетним двором США випускаються і ювілейні пів долара з Кеннеді; перші монети цього типу з'явилися у 1975—1976 роках, присвячені 200-річчю незалежності США.
Передумови Через кілька годин після вбивства вбивства Джона Кеннеді 22 листопада 1963 року директор Монетного двору США зателефонувала головному граверу і повідомила, що вже розглядається питання щодо зображення Джона Кеннеді на одній із крупних срібних монет: доларах, 50 центах або 25 центах (квотерах). 27 листопада Адамс знову зателефонувала Робертсу і дала дозвіл на реалізацію проєкту, повідомивши, що вдова покійного президента Жаклін Кеннеді вважає за краще, щоб він був зображений на 50 центах, замінивши колишній варіант цього номіналу із Бенджаміном Франкліном. Пані Кеннеді мотивувала своє рішення тим, що вона не хоче замінювати Джорджа Вашингтона на 25 центах.
Карбування нової монети повинно було початися в січні 1964 року, тому з метою економії часу Робертс вирішив використати вже існуючий бюст Кеннеді, створений ним для медалі з Кеннеді для президентської серії Монетного двору, внісши до нього деякі корективи, а розпочав опрацювання реверсу, створеного ним для тієї ж медалі. Обидва проєкти Робертса і Гаспарро були схвалені пані Кеннеді. Робертс особисто зустрічався із пані Кеннеді, щоб показати їй ранні моделі дизайну; хоча дружина президента не висловила своєї думки щодо зображення, Робертс все ж вирішив внести до нього деякі зміни. Після того як Монетний двір виготовив пробні монети, Жаклін та Роберт Ф. Кеннеді були запрошені на їхній перегляд. Пані Кеннеді позитивно оцінила ескізи, але запропонувала трохи змінити зачіску. Також було запропоновано використати замість профілю повне чи половинне зображення постаті президента, але Робертс зазначив, що у зв'язку з обмеженими термінами проєкту на створення абсолютно нового дизайну не вистачало часу, а повернутий ліворуч профіль, на його думку, матиме привабливіший вигляд.
На дизайн реверсу 50 центів з Кеннеді Френка Гаспарро також вплинув досвід, отриманий ним під час розробки дизайну медалі «Подяка президента Джона. Ф. Кеннеді». 1962 року Філадельфійський монетний двір викарбував триста цих медалей, які потім вручалися президентом під час його поїздки між 23 червня та 2 липня 1963 року до Федеративної Республіки Німеччини, Західного Берліну, Ірландії, Великої Британії, Італії та Ватикану. На реверсі медалі «Подяки» зображено більшу за розміром та більш деталізовану Президентську печатку, ніж на медалі президентської серії Монетного двору (настільна медаль Бюро Монетного двору президентської серії № 135, відома як медаль «Інаугурація президента Джона Ф. Кеннеді»). Ініціали Гаспарро — «FG» — що на медалі «Подяки», що на 50 центах з Кеннеді були розташовані однаково (під правою лапою орла).
За встановленими правилами, будь-яка зміна дизайну, зроблена протягом 25 років з моменту внесення останньої, потребувала схвалення Конгресу. На початку грудня депутат (демократ від штату Техас) вніс законопроєкт щодо появи зображення Кеннеді на 50 центах. 10 грудня новий президент Ліндон Джонсон підтримав пропозицію про випуск 50 центів з Кеннеді, попросивши Конгрес ухвалити закон у найкоротші терміни, щоб розпочати карбування монет нового зразка на початку 1964 року. Президент Джонсон заявив, що погодитися із цим планом його спонукали листи від багатьох представників громадськості. Законопроєкт про випуск 50-центовиків з Кеннеді було ухвалено 30 грудня 1963 року. Робота над створенням штемпелів для карбування монет уже велася; використання вже готових ескізів дозволило завершити виготовлення перших штемпелів 2 січня 1964 року. Спочатку карбувалися монети лише в якості пруф. Перші 50 центів з Кеннеді, призначені для обігу, було викарбувано 30 січня 1964 року на Денверському монетному дворі, а наступного тижня — на Філадельфійському. 11 лютого 1964 року як у Філадельфії, так і в Денвері було проведено урочисту церемонію першого карбування. +Аверс (ліворуч) та реверс (праворуч) медалі президентської серії з Джоном Ф. Кеннеді, які послужили основою для дизайну 50 центів з Кеннеді. +Аверс (ліворуч) та реверс (праворуч) медалі «Подяка президента Джона Ф. Кеннеді» 1962 року, виконані Френком Гаспарро.
Обіг Початкова популярність
Міністерство фінансів США випустило монети в обіг 24 березня 1964 року. Для відкритого продажу спочатку було виділено 70 000 цих монет, через що у вітрин міністерства у Вашингтоні утворилася черга довжиною з цілий квартал, бажаюча придбати їх. Хоча міністерство обмежило продаж до 40 монет на одного покупця, і до кінця дня монети закінчилися, але черга все одно не зменшувалася. Банкам у Бостоні та Філадельфії також довелося швидко ввести обмеження на відпуск монет, але, попри це, до полудня вони все одно всі були розпродані. Продажі в Нью-Йорку почалися тільки наступного дня, і там теж було запроваджено обмеження на відпуск монет, до невдоволення Джека Фрідберга, голови монетного відділу компанії «», найбільшого дилера міста, який планував закупити велику кількість 50 центів з Кеннеді та продавати їх у роздріб.
Монети користувалися популярністю і за кордоном. поширював екземпляри монети у пластиковій упаковці серед президентів та міністрів закордонних справ африканських країн, а також серед американських послів, які там працювали, «щоб завоювати друзів для США в Африці». Незабаром після введення монети в обіг, на Денверський монетний двір почали надходити скарги на те, що на новій монеті в нижній частині усіченого погруддя Кеннеді зображено серп і молот. У відповідь Робертс заявив, що ця частина дизайну насправді є його монограмою — стилізованими літерами «GR».
У намаганні задовольнити величезний попит на 50 центів з Кеннеді, Монетному двору довелося випускати їх у великих кількостях. Спочатку Казначейство США планувало випустити 1964 року 91 млн 50-центових монет, але вирішило збільшити їхню кількість до 141 млн. Однак публічне оголошення про збільшення випуску не призвело ні до збільшення кількості монет в обігу, ні до зниження ціни на них на вторинному ринку. До кінця листопада Монетний двір викарбував близько 160 млн 50 центів з Кеннеді, але вони все одно практично не зустрічалися в обігу. Цього часу відзначалося зростання цін на срібло, через що більшість 50 центів не використовувалася в обігу, а зберігалася в населення. Сподіваючись, що випуск більшої кількості 50-центових монет, датованих 1964 роком, протидіє спекуляціям відносно них, Казначейство запросило та отримало дозвіл Конгресу продовжити карбування монет, датованих 1964 роком, у 1965 році. У результаті було випущено майже 430 млн 50 центів з Кеннеді, датованих 1964 роком, що перевищило загальну кількість 50 центів з Франкліном, які випускалися до цього в обіг протягом 16 років.
Подальше карбування 50 центів з Кеннеді швидко вичерпувало запаси срібла у Казначействі США. Ціни на срібло зростали настільки, що на початок червня його вартість у 10-центових монетах вже складала 9,33 центи за ринковими цінами. 3 червня 1965 року президент Ліндон Джонсон оголосив про плани відмови від використання срібла у 10- та 25-центових монетах, в результаті цього середина цих номіналів почала складатися з шару чистої міді, а обидва боки плакувалися мідно-нікелевим сплавом. Вміст срібла у 50 центах було зменшено з 90 % до 40 %. У липні Конгрес ухвалив . 50 центів з нового матеріалу вдалося зберігти сріблястий відтінок попередніх випусків завдяки срібному плакуванню, де зовнішній шар на 80 % складався зі срібла та на 20 % — із міді, тоді як внутрішній шар складався з 21 % срібла та 79 % міді. Перші 50-центові монети зі срібним плакуванням були викарбувані на Денверському монетному дворі 30 грудня 1965 року й містили дату «1965»; надалі ця дата не змінювалася при карбуванні всіх монет США доти, доки не був подоланий монетний дефіцит в грошовому обігу країни. З 1 серпня 1966 року Монетний двір почав карбувати монети з датою «1966», а потім відновив звичайну практику нанесення на кожний екземпляр дати поточного року. Незважаючи на проголошене подолання монетного дефіциту, 50 центів з Кеннеді й далі рідко зустрічалися в обігу, що було викликане продовженням практики їх накопичення серед населення. Обсяги їхнього виробництва падали, бо Казначейство не бажало витрачати додаткові запаси срібла на номінал, який майже не використовувався в обігу. За словами монетного дилера та автора публікацій з нумізматики :
Перехід на новий сплав У травні 1969 року Казначейство звернулося за дозволом відмовитися від срібного вмісту у 50 центах, замінивши його на мідне-нікелеве плакування того ж складу, що мали 10-ти та 25-центові монети. Окрім цього, Казначейство звернулося за дозволом на випуск мідно-нікелевих монет номіналом в один долар, які повинні були задовольнити потребу казино Заходу США у гральних жетонах. Враховуючи нещодавню смерть колишнього президента Дуайта Д. Ейзенхауера, обговорювалося питання щодо розміщення його зображення на новому доларі. Казначейство сподівалося, що через відсутність вмісту срібла доларова монета перестане бути предметом накопичення населення і знову потрапить в обіг. Незважаючи на підтримку президента Річарда Ніксона, деякі республіканці у Палаті представників спочатку провалили законопроєкт, оскільки їм не сподобалася ідея зобразити Ейзенхауера на монеті з неблагородного металу. Суперечка затяглася більш ніж на рік, перш ніж 31 грудня 1970 року президент Ніксон підписав законопроєкт, що дозволив випуск долара з Ейзенхауером та скасовував решту 40-відсоткового срібного вмісту у 50 центах. В результаті цієї затримки з датою 1970 року були викарбувані лише 50 центів у якості анциркулейтед (окрім цього на Монетному дворі у Сан-Франциско карбувалися монети в якості пруф), на Денверському монетному дворі, які були доступні виключно у монетних наборах. Випущені тиражем 2,1 млн штук, 50 центів з Кеннеді, що мають позначення 1970-D, стали вважатися «ключовою» монетою серії, хоча випущена кількість була достатньою, щоб ціни на них залишалися відносно невеликими. Щоб уникнути подальших черг бажаючих придбати набори монет та задля запобігання їхнього потенційного дефіциту, Монетний двір оголосив, що 50 центів 1970 року випускатимуться в обіг лише після завершення прийому попередніх замовлень на набори.
Станом на 1971 рік, коли у карбуванні 50 центів використовувалося вже не срібло, а недорогоцінні метали, цей номінал став настільки рідко з'являлися в обігу, що деякі банки навіть прибрали проріз для нього в автоматах. Монетний двір очікував швидкого повернення 50 центів в обіг, проте після випуску плакованих монет 1971 року було відзначено лише незначне збільшення використання цього номіналу. У липні того року директор Монетного двору повідомила, що в Казначействі зберігається 200 млн нових 50 центів з недорогоцінних металів, оскільки комерційні банки не виявили великого інтересу щодо їх замовлення. «Не можу зрозуміти населення. Воно не використовує їх», — зазначала Брукс. За її словами, більша частина із понад мільярда випущених срібних 50 центів з Кеннеді була прихована населенням. Брукс теоретизувала, що оскільки срібні 50 центів з Кеннеді ніколи не мали великого обігу, а 1970 року напередодні випуску нових плакованих монет була випущена їхня мала кількість, населення просто звикло до того, що цей номінал не зустрічався в обігу. Також вона припустила: «Якби країна знала, що їх предостатньо всюди, вона, мабуть, так само почала б їх відкладати».
Випуск до Двохсотріччя незалежності США (1975—1976)