«Людина з рушницею» () — російський радянський повнометражний чорно-білий історико-революційний художній фільм, поставлений на кіностудії «Ленфільм» в 1938 році режисером Сергієм Юткевичем. Перший фільм кінотрилогії за творами Миколи Погодіна: «Людина з рушницею», «Кремлівські куранти» та «Третя патетична».

Зміст Армія генерала Краснова атакує Петроград у спробі повалити більшовицький уряд. У цей час солдати звертаються з листом до Леніна, щоб з'ясувати його позицію з хвилюючих і гострих питань. Своє послання вони довіряють товаришеві по службі Івану Шадріну. Герой потрапляє в місто у момент неабиякої небезпеки, але повинен виконати доручення товаришів.

Історія створення Робота над сценарієм з робочою назвою «Грудень» почалася в 1937 році. Спершу він не влаштував Юткевича; потім Микола Погодін переробив сценарій в п'єсу, яку назвав «Людина з рушницею», і цей варіант влаштував режисера і ГУК (Головне управління кінематографії).

Прем'єра фільму відбулася 1 листопада 1938 року.

У період між 1956 і 1961 роками з фільму була вирізана сцена в Смольному за участю Сталіна. Після вже офіційного «відновлення» картини в 1965 році на «Мосфільмі» Сталін був вирізаний з неї остаточно: скорочена сцена поїдання картоплі Леніним, Сталіним, Димовим і Шадріним, а також прибрані всі згадки про Сталіна в тексті.

Ролі Максим Штраух — В. І. Ленін Михайло Геловані — Сталін (в первісній версії фільму) Борис Тенін — Іван Шадрін Володимир Лукін — Микола Чибісов Зоя Федорова — Катя Борис Чирков — Євтушенко Микола Черкасов — генерал Микола Соснін — мільйонер Захар Захарович Сибірцев Серафима Бірман — Варвара Іванівна, його дружина Марк Бернес — Костя Жигильов Степан Каюков — Андрій Димов, матрос Павло Суханов — полонений Матушкин Костянтин Сорокін — чатовий Микола Крючков — Сидоров Павло Кадочников — солдат з насінням Михайло Яншин — офіцер, гість на спіритичний сеанс Юрій Толубієв — революційний матрос Петро Алейников — солдат Володимир Волчик … солдат Єлизавета Уварова — приживалка Василь Ванін — денщик генерала

Знімальна група Сценарій: Микола Погодін Режисер: Сергій Юткевич Співрежисери: Павло Арманд, Марія Ітина Головний оператор: Жозеф Мартов Художник: Олександр Блек Композитор: Дмитро Шостакович Текст і музика пісні: Павло Арманд Звукооператор: Костянтин Гордон Асистент режисера: А. Гольдбрут Другий оператор: Г. Максимов Асистент оператора: В'ячеслав Фастович Асистент художника: М. Рафалович Художник-гример: Антон Анджан Монтажер: Валентина Миронова Директор картини: Яків Анцелович

Нагороди Максим Штраух за внесок у створення образу В. І. Леніна в декількох кінофільмах отримав в 1959 році Ленінську премію СРСР. Марк Бернес був нагороджений за роботу в картині орденом «Знак Пошани».

Місце в історії мистецтва «Людина з рушницею», поряд з фільмами «Ленін у Жовтні» та «Ленін у 1918 році», являє собою найбільш відомі картини в радянській кіноленініане та пропаганді. Образи Леніна, створені Штраухом та Щукіним, вважалися класичним втіленням вождя світового пролетаріату на кіноекрані, узагальнює його ідеалізований образ «самого людяного людини». Крупська вважала Леніна у виконанні Штрауха найбільш достовірним втіленням вигляду вождя. Згодом Юткевич неодноразово повертався у своїй творчості до теми Леніна і його значенням в історії.

У радянський час фільм був поза критикою, і які б то не було негативні коментарі щодо художнього значення картини не допускалися. Кінознавці, втім, відгукувалися про фільм прохолодно, відзначаючи ходульність персонажів, запозичення деяких сюжетних ходів і невідповідності реальними історичним подіям.

Фільм «Людина з рушницею» по-справжньому відкрив широкій публіці актора Марка Бернеса і приніс йому велику популярність. У цьому фільмі Бернес виконав ставши популярною пісню «Хмари над містом встали …».

Видання 2000 року фільм був випущений на відеокасеті компаніями «Майстер Тейп» та «Формат А». На DVD видавався в 2006 році компаніями «СОЮЗ Відео» та «Восток В» («відновлена» версія 1965 р.), в 2009 році — компанією «Відеокам» (скорочена версія 1956—1961 рр.).

У сучасній культурі Фільм був частково спародіював в кінокомедії «Найкращий фільм 3-ДЕ».

Посилання