Крикли́вець — село в Україні, у Крижопільській селищній громаді Тульчинського району Вінницької області, адміністративний центр Крикливецького старостинського округу. До 2020 року село входило до складу Крижопільського району Вінницької області та було центром Крикливецької сільської ради. За даними на 2024 рік, населення села становило 801 житель.
Теперішнє село Крикливець складається з двох колишніх сіл — Волосо-Крикливець (нині західна частина села) та Русо-Крикливець (нині східна частина села), що були об'єднані в 1957 році. Село Крикливець має село-«супутник» — Іллівку, що знаходиться на відстані 3 км від Крикливця, ближче до Крижополя.
У період входження до складу Речі Посполитої Крикливець був частиною Брацлавського воєводства. Після другого поділу Речі Посполитої село впродовж 19 століття входило до Ольгопільського повіту Подільської губернії. В Українській РСР село належало до Крижопільського району, що перебував у складі спочатку Тульчинської округи та згодом Вінницької області. Під час Другої світової війни село було включено до румунської зони окупації з тимчасовою румунською цивільною управою — губернаторства Трансністрія.
Географія і топологія
Станом на 2024 рік село займало площу 2,84 км² (284 га). Крикливець був розташований у південно-східній частині колишнього Крижопільського району (раніше — Ольгопільського повіту). Село поділяється на такі частини: Кордонівка, Буківка, Бабіївка, Клопотовщина, Пляц, Глинища, Горбок, Новоселиця, Ланок, Золота Гора, Ковалівка. Через село протікає струмок, що бере початок із Лісового озера в Чорному лісі, підсиленого джерелами з-під гір.
Ставки
У центрі Русо-Крикливця та Волосо-Крикливця знаходяться невеликі ставки, які були очищені та оновлені у 1992—1995 роках. Є ставок за селом у напрямку до села Павлівка, яке було забудоване в 1960 році. Живлення ставків забезпечується дощово-сніговими водами, що підсилюються підґрунтовими водами та джерелами, яких багато в долинах. Згідно з місцевою приказкою, «де не копни ямку на долині — буде вода; забий сухий вербовий кілок — виросте верба».
Ліси та гори
Село з усіх боків оточене лісами, що мають свої назви — Колгоспні, Малаїха, Мартинівка, Лиса Гора, Парок; державний лісфонд — Журавель, Чорний, Тороканиха, Легойдина, Довжок. Усі ліси — мішані. Між горами — Бабина гора, Балки, Грабова балка, Верестунів лісок, Драпачиха, Дохна — колись протікала повноводна річка Дохна, яка тепер перетворилася на маленький струмок, що часто пересихає влітку. Річка брала початок із лісового озера Крижанівський ставок та підсилювалася джерелами й дощово-сніговими водами.
Вулиці та сади
Хати села, за винятком Ланка та Новоселиці, утворюють звивисті вулиці, які історично рідко мали назви та переважно називалися за прізвищем близького господаря: Фатова, Комарова, Голиченкова, Громикова. У садах переважно вирощують сливи, горіхи, яблуні, черешні, вишні, абрикоси та шовковицю. Рідше зустрічаються кизил (тут його називають дерен), обліпиха та інші. Луги та лісові поляни багаті на лікарські рослини.
Історичний опис
У виданні «Парафії та церкви Подільської єпархії» 1901 року подано такий географічний опис сіл Волосько-Крикливець та Русо-Крикливець:
Назва
Назва Крикливець
За однією з версій, назва Крикливець походить від практики сповіщення про наближення небезпеки криком. Згідно з переказами, село часто зазнавало нападів кочовиків-татар, які грабували місцевих жителів. Унаслідок цього за селом на горбах стояли вартові, що спостерігали за шляхами. Коли наближалися татари, вартові бралися за зброю і давали відсіч нападникам. Про наближення небезпеки вони сповіщали криком, що могло стати причиною виникнення назви села Крикливець.
Як свідчать наведені нижче свідчення, у пам'яті місцевих жителів збереглися також інші версії походження назви села:
Додаткові назви
За однією з версій, приставочні назви Русо- і Волосо- виникли внаслідок того, що Русо-Крикливець населяли здебільшого українці (русини), а Волосо-Крикливець — молдовани (волохи), які переселилися із сусідньої Бессарабії«Краткій историческій очеркъ о селѣ Русо-Крикливецъ и Волосо-Крикливецъ, описанный въ 1898 году»: «Приставки Русо- и Волосо- сделаны въ слѣдствіе таго, что Русо- населяли большинство Малоросовъ, а Волосо- Молдаване (Волохи)».. Такі прикметникові означення додавалися до назви у випадку поділу села щодо феодальних повинностей: за волоським правом та за руським правом. Русо-Крикливець (Руський Крикливець) також був відомий як Старий Крикливець або Великий Крикливець, а Волосо-Крикливець (або Волосько-Крикливець, Волоський Крикливець) — також як Новий Крикливець або Малий Крикливець.
У червні 1946 року село Волосько-Крикливець отримало назву Крикливець і Волосько-Крикливецьку сільську раду названо Крикливецькою, а село Русо-Крикливець отримало назву Крикливець Другий і Русо-Крикливецьку сільську раду названо Крикливецькою Другою. У липні 1957 року село Крикливець-I та село Крикливець-II-й були об'єднані в один населений пункт — село Крикливець.
Адміністративна належність
У результаті адміністративно-територіальної реформи в Україні у 2020 році Крикливець увійшов до Крижопільської селищної громади в складі Тульчинського району Вінницької області. У 2021 році в межах Крижопільської селищної громади було створено Крикливецький старостинський округ із центром у селі Крикливець.
Історичні дані
У Гетьманщині станом на 1648 рік Крикливець у складі Крикливецького куреня був частиною Олександрівської сотні Брацлавського полку. У Речі Посполитій Крикливець входив до складу Брацлавського воєводства. Зокрема, станом на 1754 рік Волосо-Крикливець належав до М'ястківського ключа Рашківської волості. У Російській імперії Крикливець входив до Піщанської волості Ольгопільського повіту Подільської губернії. 7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки. В Українській СРР села Волосо-Крикливець та Русо-Крикливець увійшли до Крижопільського району, створеного в 1923 році зі встановленням нового адміністративно-територіального поділу Поділля. Крижопільський район з 1923 до 1930 року входив до Тульчинської округи, у червні 1930 року був приєднаний до Вінницької округи, у вересні того ж року переведений у пряме підпорядкування Української СРР та з 1932 року включений до складу новоствореної Вінницької області. Під час румунської окупації (1941—1944) Волосо-Крикливець та Русо-Крикливець у складі Крижопільського району були віднесені до Жугастрівського повіту губернаторства Трансністрія, що знаходилося під тимчасовою румунською цивільною управою. Станом на 1946 рік села Волосо-Крикливець та Русо-Крикливець залишалися в складі Крижопільського району Вінницької області. В 1957 році два села були адміністративно об'єднані в один населений пункт — село Крикливець Крижопільського району Вінницької області. Село було центром Крикливецької сільської ради.
Історія
Археологічні пам'ятки
В околицях села Крикливець виявлено два поселення черняхівської культури 3—4 століть нашої ери. Відкриті у 2003 році археологом М. В. Потупчиком, ці поселення включені до переліку пам'яток археології місцевого значення Вінницької області.
На південний схід від села розташоване городище 9—13 століття, що є об'єктом культурної спадщини національного значення. Городище вперше описане Юхимом Сіцінським у 1901 році; за його описом, це було кругле городище діаметром у 20 сажнів, оточене валом висотою до 4 сажнів і ровом. За паспортною інформацією 1980 року, городище знаходиться у 2 км на південний схід від села в урочищі Замчище та розташоване на високому мисі, що круто обривається в яр. З напільного боку знаходиться вал висотою до 3 м, глибина рову до 3 м. Вал має довжину 40 м та своїми кінцями заходить у яр, насипаний із глини. Територія городища опускається в бік яру. Найбільші розміри городища — 44×24 м. Культурний шар слабонасичений; зрідка зустрічаються обмазка, камінці, фрагменти гончарної кераміки. Товщина культурного шару становить 10—20 см.
Заснування
Час виникнення поселення невідомий. За однією з версій, виникнення села можна віднести до початку 15 століття. Зокрема, в історичному нарисі 1898 року зазначалось, що Русо-Крикливець є давнішим, ніж Волосо-Крикливець, й офіційна назва сіл сягає початку 15 століття«Краткій историческій очеркъ о селѣ Русо-Крикливецъ и Волосо-Крикливецъ, описанный въ 1898 году»: «Русо-Крикливецъ ещё древнѣе, чемъ Волосо-Крикливецъ. Офиціальное названіе сёлъ можно отнести къ началу XV вѣка».. За переказами, перші оселі були побудовані серед лісу, близько коло води, втікачами-кріпаками.
На карті Брацлавського воєводства, створеній Гійомом Левассером де Бопланом у середині 17 століття, в околицях сучасного Крикливця позначено Okena Pole (Oken[a] Pole) та Krielowo Izero (K[r]iolowo Izero). У діаріуші Станіслава Освенціма за 1643 рік на місці теперішнього Крикливця згадується урочище і слобідка Крикливе. Далі село згадується у Вінницькій ґродській книзі 1645 року, у присяжних списках 1654 року (як Криклівське) та в списку маєтків Станіслава Конецпольського, складеному у 1676—1679 роках.
Хмельниччина
До 1648 року Крикливець входив до складу Брацлавського воєводства Польського королівства. Під час Великого повстання 1648 року Крикливець увійшов до української держави в складі Олександрівської сотні Брацлавського полку. Тут було створено Крикливецький курінь, отаманом якого в 1649 році був Северин Мормуленко. Унаслідок Білоцерківської україно-польської угоди 1651 року Крикливець разом з усім Брацлавським полком відійшов до Польського королівства, але 1652 року всі ці землі були знову повернені до складу української держави. Після припинення існування української держави, Крикливець разом з іншими поселеннями колишнього Брацлавського полку на підставі Журавненської польсько-турецької угоди 1676 року увійшов до складу Турецького цісарства.
У складі Речі Посполитої
Крикливець згадується в документі (ерекції-презенті) 1754 року, коли князь Юзеф (Йозеф) Любомирський, підстолій Великого князівства Литовського, вирішив заснувати у своєму маєтку Волоський Крикливець парафіяльну церкву на честь Пресвятої Діви Марії. Любомирський надав церкві та її священникам поле в трьох змінах на 15 днів, сінокіс на 20 косарів, право на створення ставу та звільнив їх від усіх повинностей, і звернувся до єпископа Пилипа Володковича з проханням призначити священником цієї церкви Стефана Поповицького.
У 1779 році Крикливець згадується в актах Брацлавської консисторії у зв'язку з тим, що інстигатор (прокурор) духовних судів на суді у Вінниці звинуватив крикливецького пароха Стефана Левицького в частому відвідуванні шинків, пияцтві, вимаганні треб із парафіян, яких, за його словами, священник бив і кровив; крім того, у невиконанні пастирських обов'язків та привласненні церковних доходів для власних потреб. Відповідач визнав себе винним лише в одному: що раз ударив палицею колишнього крикливецького дяка Івана Кунашевського, а все інше заперечував. Суддя визнав за необхідне провести інквізицію на місці і призначив комісаром чечельницького декана Федора Новогребельського, доручивши йому обрати собі товаришаКрикливецъ // .
У складі Російської імперії