Квага (Equus quagga quagga) — вимерлий підвид рівнинної зебри, що жив у Південній Африці. Довгий час вважалося, що це був окремий вид, але нещодавно генетичні дослідження показали, що це був найпівденніший підвид зебри рівнинної. Назва походить від її вигуку, щось на кшталт «Ква-ха-ха»().
Квага, вважають, мала близько 257 см завдовжки та 125—135 см заввишки в холці. Головна відмінність від інших зебр — обмежене поле малюнку, в основному коричневих і білих смуг, передньою частиною тіла. Задня була коричневою й без смуг, і, отже, більш конеподібна. Розподіл смуг істотно варіювався між особами. Мало що відомо про її поведінку, проте, імовірно, вони кочували стадами в 30–50 осіб. Ареал розповсюдження обмежувався тереном Карру колишніх Капської провінції й південної частин Оранжевої республіки Південної Африки.
З початку нідерландської колонізації Південної Африки на кваг сильно полювали, також вони конкурували з домашніми тваринами за пасовища. Остання квага в дикій природі загинула 1878-го. Останній у світі віслюк кваги помер у неволі в Амстердамі 12 серпня 1883-го. У 1984-му році квага була першою вимерлою твариною, аналіз ДНК якої було проведено.
Одомашнення кваги було трохи дивним — їх використовували для охорони стад інших домашніх тварин. Вони набагато раніше за інших домашніх тварин (овець, корів, кур) відчували наближення хижака й попереджали людей гучним криком «квах», завдяки якому й отримали свою назву.
Генетичне дослідження, опубліковане у 2005 році, підтвердило статус підвиду квага. Воно показало, що в них було достатньо невелике генетичне різноманіття, і що відокремлення від інших підвидів рівнинної зебри відбулось від 120 до 290 тисяч років тому, у плейстоцені, можливо, у час передостаннього льодовикового максимуму.
Проєкт «Квага»
У 1987 році був запущений проєкт відновлення кваг як біологічного підвиду, «Quagga Breeding Project». Проєкт організовано за участю експертів — зоологів, селекціонерів, ветеринарів, генетиків та екологів. Були виведені селекційним шляхом 9 тварин, яких помістили для спостереження в парк Етоша, Намібія, і в спеціальний табір, розташований поблизу містечка Робертсон, Cape Nature Conservancy farm Vrolijkheid.
20 січня 2005 на світ з'явився представник третього покоління кваги — огир Генрі, який настільки схожий на типову квагу, що деякі експерти впевнені — він навіть більш схожий на квагу, ніж деякі музейні експонати цієї тварини, виготовлені з натуральних шкір. Один з родоначальників проєкту, натураліст Рейнгольд Рау, впевнений, що проєкт буде вдалим, і незабаром відновлених кваг розселятимуть на просторах Південної Африки.
У березні 2016 року проєкт Quagga перерахував 116 тварин у 10 місцях, деякі з яких знаходяться поблизу Кейптауна. Зі 116 тварин наразі шість особин демонструють сильно зменшений малюнок смуг. Мета полягає в тому, щоб створити популяцію приблизно з 50 таких зебр і перемістити їх на охоронювану територію в межах їхнього колишнього природного середовища існування. Нинішніх особин зі смугастим малюнком, схожим на квагу, називають Генрі, Фредді, DJ14, Ніна Дж, FD15 і Кхумба.
Див. також
Голоценове вимирання Список ссавців, які вимерли після 1500 року
Примітки
Посилання
The Quagga Project South Africa Вісбаденський музей: Квага (Equus quagga quagga) в Вісбаденському музеї (Збережена сторінка з Інтернет-архіву) Ilka Lehnen-Beyel: Як квага втратила смуги ; з сайту wissenschaft.de, 6 липня 2005 Майнцька квага — молекулярна подорож в минуле та майбутнє (Збережена сторінка з Інтернет-архіву)