Масленко́в І́гор Леоні́дович (21 червня 1919, Київ — 18 жовтня 1992, Київ) — український радянський архітектор, член Спілки архітекторів України з 1961 року.

Біографія Народився в м. Києві, з 1927 року навчався в середній школі № 57. У 1938–1941 роках навчався на архітектурному факультеті Київського державного художнього інституту.

24 червня 1941 року був призваний до діючої армії, учасник Німецько-радянської війни. Брав участь у обороні Києва, потрапив у оточення. Після виходу з оточення і знаходження в спецтаборі НКВС був відправлений на фронт у складі штрафного підрозділу, після поранення всі звинувачення з нього були зняті. Брав участь у боях у Східній Пруссії, у бойових діях проти Японії, 1943 року отримав контузію. 1944 року нагороджений медаллю «За бойові заслуги»Масленков Игорь Леонидович // Веб-сайт «Подвиг народа. 1941–1945». .

Після демобілізації в червні 1946 року повернувся до Києва, продовжив навчання в Київському державному художньому інституті, який закінчив у 1949 році за спеціальністю архітектор-художник. З серпня 1949 року — архітектор, старший архітектор, головний архітектор (з 1960 року) Київської філії Метрогіпротранс — «Київметропроект».

З 1979 року на пенсії.

Помер 1992 року після тривалої хвороби, похований у Києві.

Творчий доробок Станції метрополітену Архітектор — автор проєктів станцій Київського метрополітену (у складі авторських колективів): «» (1960, спільно з архітекторами А. В. Добровольським, М. С. Коломійцем, В. Д. Єлізаровим, Г. І. Гранаткіним, С. Й. Крушинським, Ю. В. Кисличенком за участю Ф. М. Заремби та Н. М. Щукіної) — пам'ятка архітектури місцевого значення; наземний вестибюль станції на вулиці Хрещатик (1960, спільно з архітекторами А. В. Добровольським, В. Д. Єлізаровим); вестибюль другого виходу на Інститутську вулицю (1965, спільно з Ю. Б. Тягном). «» (1960, наземний вестибюль, спільно з А. В. Добровольським) — пам'ятка архітектури місцевого значення. «», «», «» (1965, спільно з В. С. Богдановським). «» (1968, спільно з В. С. Богдановським, Т. О. Целіковською). «», «» (1971, спільно з Б. І. Приймаком, В. С. Богдановським, Т. О. Целіковською). «» (1976, спільно з М. С. Коломійцем, М. М. Сиркіним, Ф. М. Зарембою). «» (спільно з В. С. Богдановським, Т. О. Целіковською, А. С. Крушинським). «» (1976, спільно з Б. І. Приймаком, Ф. М. Зарембою). «», «» (1980, спільно з архітекторами Т. О. Целіковською, А. С. Крушинським, О. М. Працюком).

Житлові будинки, адміністративні та виробничі будівлі, інфраструктурні об'єкти Житловий будинок по нинішній Лютеранській вулиці, 3 (1950, відбудова) — пам'ятка архітектури та містобудування місцевого значення. Заводоуправління, виробничі корпуса Київського радіозаводу (1950-ті, Київ, Дарниця). Реконструкція Палацу культури заводу «Арсенал» по нинішній вулиці Князів Острозьких, 3 (1959) — пам'ятка архітектури та містобудування місцевого значення. Житловий будинок по нинішній вулиці Князів Острозьких, 5/2 (1952) — щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, архітектура. Житлові будинки Київметробуду на Відрадному (1950-ті роки). Будинок культури Київметробуду (1953, відбудова, нинішня адреса — Прорізна вулиця, 6). Адміністративна будівля Київметробуду (1953, відбудова, нинішня адреса — Прорізна вулиця, 8). Адміністративна будівля Київського метрополітену по проспекту Перемоги, 35 (1965, спільно з архітектором Ю. Б. Тягно). Одеський морський вокзал, комплекс споруд по обслуговуванню пасажирів (1968; спільно з архітекторами В. С. Богдановським, Т. О. Целіковською). Ескалатори біля Потьомкінських сходів, м. Одеса (1971; спільно з архітекторами В. С. Богдановським, Т. О. Целіковською); Будівлі душкомбінатів для спорудження станцій метро в Києві (1949–1979).

Пам'ятники Автор — архітектор пам'ятників: О. В. Гіталову, двічі Герою Соціалістичної Праці, с. Комишувате (1961, скульптор М. Д. Декерменджі)Фотографія пам'ятника на сайті panoramio.com, завантажено в 2012 році. . Василю Боженку в Києві (1967, скульптор В. П. Вінайкін, архітектори — В. С. Богдановський та І. Л. Масленков) футболістам київського «Динамо» — учасникам «матчу смерті» в Києві (1971, скульптор І. С. Горовий, архітектори В. С. Богдановський, І. Л. Масленков). В. І. Леніну, Київ, Алматинська вулиця, на площі біля прохідної Дарницького вагоноремонтного заводу (1959, скульптор С. С. Андрейченко). Демонтований та перевезений на територію заводу в лютому 2014 року. Т. Г. Шевченку в м. Шполі (1961, скульптори М. К. Вронський, О. П. Олійник); Петрові Чайковському в Шахтарську (1965, оргскло, граніт; скульптори Олександр Скобликов та Макар Вронський); меморіали загиблим під час Великої Вітчизняної війни (1968, с. Вільшана Черкаської області; 1971, с. Ічня Чернігівської області; 1971, с. Сахнівка Черкаської обл. та ін.)

Публікації Книга «Київський метрополітен», глава «Архітектура» (1962) Статті про Київський метрополітен в журналах: «Будівництво і архітектура», «Городское хозяйство», «Метрострой».

Родина Дружина — Оліварі Світлана Арсеніївна ( 1923). Дочка — Масленкова Олена Ігорівна ( 1947) — кандидат мистецтвознавства, доцент.

Примітки

Посилання

Джерела Масленков Игорь Леонидович [Изоматериал] : лич. лист чл. СА УССР. — .: [б. и.], 1961. — 7 л. // ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. Масленков Ігор Леонідович // Масленков Игорь Леонидович, 21.06.1919, лейтенант инт. сл. Сводная информация // Веб-сайт «Память народа. 1941–1945». Масленников Игорь Леонидович, 1919, Киев. Юбилейная картотека // Веб-сайт «Память народа. 1941–1945». Спілка архітекторів України. Особова справа Масленкова Ігоря Леонідовича (10 листопада 1961 — жовтень 1992). — 16 л. // ЦДАМЛМ України, ф. 640, оп. 4, спр. 767. Заремба Ф. М., Целиковская Т. А., Марченко М. В. Киевский метрополитен. — Изд. 2-е. — .: Будівельник, 1980. — 168 с., ил.

Київський метрополітен: хронологія, події, факти / Кость Козлов. — : Сидоренко Б. В., 2011. — 256 с., іл. —