Краси́цький Петро́ Фо́тійович Дата та місце смерті вказані в листі Анни Іванівни Красицької (дружини Петра Красицького) на адресу директора ЦДАМЛМ УРСР, 31 січня 1971 року // ЦДАМЛМ України, справа фонду 350, арк. 2, 2зв. На могилі помилковий рік смерті — 1969.) — український радянський архітектор.

Біографія Петро Красицький народився року в Києві в родині українського художника Фотія Красицького, класика українського малярства і графіки, внучатого небожа Тараса Шевченка. Мати — Ганна Фотіївна, була домогосподаркою та виховувала п'ятеро дітей. Охрестили Петра Красицького в Покровській церкві на Подолі, хрещеним батьком його став художник Григорій Дядченко.

1923 року Красицький закінчив середню школу та розпочав трудову діяльність. Працював у київській філії «Книгоспілки», одночасно в 1926—1927 роках навчався в Київському кооперативному інституті ім. В. Я. Чубаря.

1930 року почав навчання на архітектурному факультеті Київського будівельного інституту, який закінчив у лютому 1936 року. Серед його викладачів були Костянтин Єлева, Василь Кричевський, Валеріян Риков, Іполит Моргілевський, Йосип Каракіс, Павло Хаустов.

З 1934 року працював архітектором у київських проєктних організаціях: у бригаді з проєктування будівлі Верховної Ради УРСР, держуправлінні ЦВК УРСР, Київтрансвузолпроєкті. Під керівництвом архітектора Володимира Заболотного брав участь у проєктуванні будинку Верховної Ради УРСР (складання ескізного проєкту та робочих креслень, бригадир з розробки планів).

У 1939 році одружився та переїхав до Москви, де працював на посаді старшого інженера відділу житлово-комунального господарства Наркомату шляхів сполучення СРСР. У грудні 1944 року повернувся до Києва.

З 1944 по 1961 рік працював на посаді головного архітектора в проєктному інституті Київдіпротранс (до 1951 року — Київтрансвузолпроєкт), займався проєктуванням вокзалів залізничних станцій. У жовтні 1945 року Красицькому було присвоєне звання інженер-майор шляхів і будівництва. 1954 року Красицький був нагороджений знаком «Ударник Сталінського заклику». 1960 року в Києві за проєктом Київдіпротрансу (архітектори Слава Павловський, Геннадій Гранаткін, Анатолій Ігнащенко, Петро Красицький, Станіслав Крушинський) було побудовано станцію метрополітену «Дніпро»Щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, пам'ятка архітектури та містобудування, науки і техніки, охоронний номер 529/1-Кв.. У 1961 році перейшов працювати до Науково-дослідного інституту експериментального проєктування на посаду головного архітектора сектору.

1964 року Петро Красицький знову переїжджає до Москви, де працює головним архітектором архітектурно будівельної майстерні Мосдіпротрансу. У 1966 році вийшов на пенсію.

Помер 11 квітня 1968 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.

Творчий доробок Будинок Верховної Ради УРСР (1936—1937), головний архітектор — Володимир Заболотний. Житлові та адміністративні будинки у Києві: Крутий узвіз, 5; вул. Прорізна, 15; Повітрофлотський проспект (колишня адреса — вул. Земська, 19), житлові будинки Київського радіозавода в Дарниці (1950–60-ті роки). Житлові будинки у Москві, Оренбурзі (1934—1935, 1938—1939). Будівли вокзалів залізничних станцій Біла Церква (1945)Вокзал на станции Белая-Церковь Юго-Западной железной дороги: техно-рабочий проект восстановления: фасад со стороны города [Изоматериал]: чертеж, масштаб 1:100, синька / Союзтранспроект, Киев. проект. контора ; авт. проекта, проектир. Красицкий, гл. архитектор Домашенко. — К. : [б. в.], 1945. — 1 л. (ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. Шифр 72(084.94). Г 5857/2.). , Миронівка (1953)Вокзал на станции Мироновка Юго-Западной железной дороги: проект восстановления: фасады со стороны города и площади [Изоматериал]: чертеж, масштаб 1:100, синька / Союзтранспроект, Киев. проект. контора ; начальник архитектор маст. Экунин, гл. архитектор Домашенко, авт. проекта, проектир. Красицкий — К. : [б. в.], 1951. — 1 л. (ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. Шифр 72(084.94). Г 5859/2.). , Конотоп (1953)Вокзал на ст. Конотоп Московско-Киевской железной дороги [Сумская область]: проект восстановления: фасад со стороны города [Изоматериал]: чертеж, масштаб 1:100, синька / Союзтранспроект, Киев. проект. контора, Архитектур. мастерская ; гл. инженер к-ры Литвиновский ; начальник архитектор маст. Экунин ; гл. архитектор Домашенко ; авт. проекта и проверил Красицкий ; проектиров. Зязин. — К. : [б. в.], 1950. — 1 л. (ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. Шифр 72(084.94). Г 7006/3.).Вокзал на ст. Конотоп Московско-Киевская железной дороги: проект восстановления: индивидуал. проект: материалы на конкурс лучших жилых и гражданских зданий, выстроенных в 1953 г. [Изоматериал]: текст, чертежи, фото, бумага, диазобумага, фотобумага / Киевгипротранс ; авт. проекта П. Ф. Красицкий. — К. : [б. в.], 1950. — 7 с. + 6 л. черт. (синька) + 4 фот. (ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. Шифр 72(084.94). Г 11536/1-10.). , Дарниця (1945, тимчасовий; 1954), Арзамас-2, Йошкар-Ола та ін. Типові будівлі вокзалів на 50 та 100 пасажирів для залізничних станцій напрямку Москва — Київ — Львів (1953). Архітектурне оформлення станції «Дніпро» Київського метрополітену (1960). Київський електромеханічний технікум залізничного транспорту (у складі творчого колективу, 1956, Київ, Повітрофлотський проспект, 35) Київський будівельний технікум залізничного транспорту (у складі творчого колективу, 1956, Київ, Вінницька вулиця, 10) автобусно-залізничний вокзал у Челябінську (1965). житлові будинки типових серій 1-438 та 1-480 (цегляні та панельні п'ятиповерхівки, т. зв. «хрущівки») та ін. низка промислових споруди та адміністративних будинків у різних містах СРСР.

Зображення

Примітки

Джерела

Шулькевич М. М. Київ. Архітектурно-історичний нарис. — : Держбудвидав, 1958. — С. 74, 104.

Вокзал / Голубев Г. Е., Петюшенко В. М. // Большая советская энциклопедия: в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978. Красицький Петро Фотійович. Український архітектор (1906—1968) / ЦДАМЛМ України, ф. 350, оп. 1, од. зб. 1–18. Об'єкти культурної спадщини в м. Києві // Головне управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації.