Сульфадиметокси́н — синтетичний антибактеріальний препарат з групи сульфаніламідних препаратів для перорального застосування.
Фармакологічні властивості Сульфадиметоксин — синтетичний препарат з групи сульфаніламідних препаратів тривалої дії. Препарат має бактеріостатичну дію, що полягає у порушенні синтезу мікрооргазмами фолієвої кислоти та блокуванні засвоєння мікроорганізмами параамінобензойної кислоти. До препарату чутливі наступні збудники: стафілококи, стрептококи, клебсієли, Escherichia coli, сальмонели, шигели, малярійний плазмодій, токсоплазма та деякі хламідії. Інші збудники до препарату нечутливі.
Фармакокінетика Сульфадиметоксин повільно всмоктується в шлунково-кишковому тракті, максимальна концентація в крові досягається за 8—12 годин. Біодоступність препарату становить 70—100 %. Препарат створює високі концентрації в більшості тканин і рідин організму. Сульфадиметоксин погано проходить через гематоенцефалічний бар'єр. Препарат проходить через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Метаболізується сульфадиметоксин в печінці з утворенням неактивних метаболітів. Період напіввиведення препарату складає 40 годин. Виводиться препарат з організму переважно нирками, частково з жовчю.
Показання до застосування Сульфадиметоксин на сьогодні показаний при інфекційних хворобах, що спричинюють чутливі до препарату мікроорганізми,: бронхіт, тонзиліт, пневмонія, гайморит, отит, піодермія, ранові інфекції, гонорея, холецистит, пієлоцистити, трахома, токсоплазмоз (у складі комбінованої терапії).
Побічна дія При застосуванні сульфадиметоксину можливі наступні побічні ефекти: Алергічні реакції — при тривалому застосуванні у високих дозах може спостерігатися висип на шкірі, кропив'янка, гіперемія шкіри, бронхоспазм, гарячка, фотодерматоз, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лаєлла, набряк Квінке, сироваткова хвороба; дуже рідко анафілактичний шок, вовчакоподібний синдром. З боку травної системи — частіше при тривалому застосуванні у високих дозах нудота, блювання, панкреатит, спрага, сухість в роті, біль у животі, діарея; дуже рідко гепатит, жовтяниця, розвиток печінкової енцефалопатії. З боку нервової системи — при тривалому застосуванні у високих дозах можуть спостерігатися головний біль, запаморочення, асептичний менінгіт, атаксія, підвищення внутрішньочерепного тиску, безсоння, депресія, психоз, периферична або оптична нейропатія. З боку серцево-судинної системи — дуже рідко міокардит. З боку дихальної системи — дуже рідко фіброзуючий альвеоліт, еозинофільні інфільтрати в легенях. З боку опорно-рухового апарату — дуже рідко вузликовий періартеріїт. З боку сечовидільної системи — часто кристалурія, забарвлення сечі в темно-жовтий колір; дуже рідко інтерстиціальний нефрит, тубулярний некроз, ниркова недостатність. З боку ендокринної системи — гіпоглікемія, гіпотиреоз. Зміни в лабораторних аналізах — рідко еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, агранулоцитоз, гіпопротромбінемія, підвищення активності амінотрансфераз в крові, гіпоглікемія.
Протипоказання Сульфадиметоксин протипоказаний при підвищеній чутливості до сульфаніламідних препаратів, захворюваннях крові, хронічній серцевій недостатності, печінковій та нирковій недостатності, гепатиті, порфірії, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, важких дерматитах, медикаментозній гарячці, вагітності та годуванні грудьми.
Форми випуску Сульфадиметоксин випускається у вигляді таблеток по 0,2 та 0,5 г.
Література (С.?) Фармакологія: підручник / І. В. Нековаль, Т. В. Казанюк. — 4-е вид., виправл. — К.: ВСВ «Медицина», 2011.— 520 с. ISBN 978-617-505-147-4 (С.?)
Посилання Сульфадиметоксин на сайті mozdocs.kiev.ua http://www.rlsnet.ru/mnn_index_id_1229.htm http://www.antibiotic.ru/ab/056-60.shtml СУЛЬФАДИМЕТОКСИН