Максиміліан Шелл

Максиміліан Шелл (; , Відень — , Інсбрук) — австрійський та американський актор, режисер і сценарист, володар премії «Оскар» за найкращу чоловічу роль у фільмі «Нюрнберзький процес» (1961), номінант премій «Золотий глобус» та «Еммі».

Був чоловіком (розлучились у 2005 році) відомої радянської і російської акторки Наталії Андрейченко.

Дитинство і юність Шелл народився у Відні, Австрія, в сім'ї Маргарет (уродженої Ное фон Нордберг), актриси, яка керувала акторською школою, і Германа Фердинанда Шелла, швейцарського поета, письменника, драматурга і власника аптеки.Ross, Lillian and Helen. ''The Player: A Profile of an Art, Simon & Schuster (1961) pp. 231—239. Його батьки були католиками.

Батько Шелла ніколи не був у захваті від того, що Максиміліан стане актором, як і його мати, відчуваючи, що це не може привести до «справжнього щастя». Проте, Шелл був оточений акторською грою з дитинства:

Сім'я Шелл була змушена залишити Відень 1938 року після аншлюсу, коли Австрія була анексована нацистською Німеччиною. Вони переселилися до Цюриху в Швейцарії."Artists of Holocaust Symphony: 'The Train' " , Nov. 22, 2004

У Цюриху Шелл «виріс, читаючи класику», а коли йому було десять років, написав свою першу п'єсу. Шелл згадує, що в дитинстві, будучи оточеним театром, він сприймав акторську діяльність як належне і спочатку не хотів ставати актором: «Я хотів стати художником, музикантом або драматургом.»

Пізніше Шелл навчався в Цюрихському університеті протягом року, де він ще грав у футбол і був членом команди з веслування, а також писав для газет як позаштатний журналіст. Після закінчення Другої світової війни він переїхав до Німеччини, де вступив до Мюнхенського університету і вивчав філософію й історію мистецтв. Під час канікул він іноді повертався додому до Цюриху або залишався на фермі своєї родини в селі, для того, щоб писати на самоті:

Потім Шелл повернувся до Цюриху, де він рік служив у швейцарській армії, після чого знову вступив до Цюрихського університету ще на один рік, а потім до Базельського університету на шість місяців. У цей період він професійно грав невеликі ролі, як в класичних, так і в сучасних п'єсах, і вирішив, що присвятить своє життя акторському мистецтву, а не академічній освіті:

Шелл почав працювати в Базельському театрі.

Рідний брат Шелла, Карл, також був актером, а сестри Марія та Іммі Шелл — актрисами.

Кар'єра Дебют Шелла в кіно відбувся в німецькому антивоєнному фільмі «Діти, матері і генерал» (1955). Це була історія про п'ять матерів, які протистояли німецькому генералу на лінії фронту, коли вони дізнались, що їхні сини, деяким з яких всього 15 років, «повинні були стати гарматним м'ясом для Третього рейху». У фільмі знявся Клаус Кінскі в ролі офіцера, а Шелл зіграв роль офіцера-дезертира.«Kinder, Mutter und Ein General (1955)» , New York Times, accessed, Sept. 29, 2013 Історія, яка, на думку одного з критиків, «зображує безумство продовження війни, яка програна», стане «товарною маркою» для багатьох майбутніх ролей Шелла.Reimer, Robert C. and Carol J., The A to Z of German Cinema, Rowman and Littlefield (2008) pp. 258—260

Згодом Шелл знявся ще в семи фільмах, зроблених в Європі, перш ніж вирушити до США.Monush, Barry. The Encyclopedia of Hollywood Film Actors, Applause Theatre and Cinema Books (2003) pp. 666—667 Серед них був фільм «Змова з метою вбивства Гітлера» (1955). Пізніше в тому ж році він зіграв другорядну роль у фільмі «Заколот з чоботом», у якому він грає «чуйного філософа», який використовує етику для приватного обговорення аргументів на користь вбивства Гітлера.

У 1958 році Шелл був запрошений до Сполучених Штатів для участі в бродвейській п'єсі «Interlock» Айри Левіна, в якій Шелл грав роль концертного піаніста-початківця.Interlock , Playbill, Feb. 6, 1958 Він дебютував у Голлівуді в антивоєнному фільмі про Другу світову війну «Молоді леви» (1958) у ролі німецького офіцера, головні ролі у цьому фільмі виконувалі Марлон Брандо і Монтгомері Кліфт. Німецький історик кіно Роберт С. Реймер пише, що фільм, знятий режисером Едвардом Дмитриком, знову спирався на потужний німецький характер Шелла, щоб «зобразити молодих офіцерів, розчарованих війною, яка більше не мала сенсу».

У 1960 році Шелл повернувся до Німеччини і зіграв головну роль в «Гамлеті» Вільяма Шекспіра для німецького телебачення, цю роль він зіграє ще два рази в театральних постановках протягом своєї кар'єри. За словами одного автора, поряд з Лоуренсом Олів'є Шелл вважається «одним з найвеличніших Гамлетів, які коли-небудь існували».

У 1959 році Шелл виконав роль адвоката в телевізійному фільмі «Нюрнберзький процес» і його гра в телевізійній драмі виявилася настільки гарною, що з усіх акторів телефільму тільки його і Вернера Клемперера відібрали для виконання своїх ролей у фільмі Нюрнберзький процес Стенлі Крамера 1961 року. Він отримав премію Оскар за кращу чоловічу роль, яка стала першою перемогою німецькомовного актора з часів Другої світової війни.

Особисте життя У 1960-х роках у Шелл була трирічні стосунки з Сорайєю Есфандіярі-Бахтіарі, колишньою дружиною останнього шаха Ірану. З чуток, він був заручений з першої афроамериканської супермоделлю Доньяле Луною в середині 1960-х років. У 1985 році він познайомився з російською актрисою Наталією Андрейченко, на якій одружився в червні 1986 року; їхня дочка Анастасія народилася 1989 року. Після 2002 року, відокремившись від своєї дружини (з якою він розлучився 2005 року), Шелл мав стосунки з Елізабет Мітч. З 2008 року він був романтично пов'язаний з німецької оперною співачкою Івою Міханович; в результаті вони одружилися 20 серпня 2013 року.

Помер 1 лютого 2014 року в віці 83 років в Інсбруку після «раптової і важкої хвороби». Німецька служба телевізійних новин Tagesschau повідомила, що Шелл проходив курс лікування від пневмонії.Maximillian Schell is Dead at Tagesschau (German language) . Retrieved 1 February 2014

Фільмографія Знявся в 57 фільмах та серіалах, зокрема: Українська назва Назва Рік Роль Діти, матері та генерал Kinder, Mütter und ein General 1955 Дезертир Сюжет для вбивства Гітлера The Plot to Assassinate Hitler 1955 член гуртка Дорослішання молоді Ripening Youth 1955 Юрген Сенгебуш Дівчина з Фландрії Ein Mädchen aus Flandern 1956 Олександр Галлер Шлюб доктора Данвіца The Marriage of Doctor Danwitz 1956 Д-р Освальд Гаузер Серце повертається додому A Heart Returns Home 1956 Вольфганг Томас Останні будуть першими Die Letzten werden die Ersten sein 1957 Лоренц Даррандт «Молоді леви» The Young Lions 1958 Капітан Гарденберг Чудове літо Ein wunderbarer Sommer 1958 Йозеф Оспел Гамлет Hamlet, Prinz von Dänemark 1961 Гамлет «Нюрнберзький процес» Judgment at Nuremberg 1961 Ганс Рольф П'ять вправ для пальців Five Finger Exercise 1962 Вальтер Затворники Альтони Les Séquestrés d'Altona 1962 Франц фон Герлах Вимушений святий The Reluctant Saint 1962 Джузеппе «Топкапі» Topkapı 1964 Вальтер Гарпер Повернення з попелу Return from the Ashes 1965 Станіслав Пілігрим Доктор і диявол The Doctor and the Devil 1965 Смертельна справа The Deadly Affair 1966 Дітер Фрей Відчайдушні The Desperate Ones 1967 Марек Контрапункт Counterpoint 1967 Генерал Шиллер Замок The Castle 1968 'K.' Гайді Heidi 1968 Річард Сессеман Кракатау, на схід від Яви Krakatoa, East of Java 1968 Капітан Гансон Сімон Болівар Simón Bolívar 1969 Сімон Болівар Перше кохання Erste Liebe 1970 Батько Пауліна 1880 Paulina 1880 1972 Мікеле Кантаріні Папеса Іоанна Pope Joan 1972 Адріан Пішохід The Pedestrian 1973 Андреас Гізе Досьє ОДЕССА The Odessa File 1974 Едуард Рошманн Репетиція The Rehearsal 1974 Людина в скляній будці The Man in the Glass Booth 1975 Артур Голдман Суддя і його кат Der Richter und sein Henker 1975 Роберт Шмід на аудіокасеті День, який потряс світ The Day That Shook the World 1975 Джуро Сарач Сент Айвз St. Ives 1976 Доктор Джон Констейбл Залізний хрест Cross of Iron]] | 1977 | Гауптман фон Странський |- | «Міст надто далеко» | A Bridge Too Far| 1977 | Обергруппенфюрер і генерал Ваффен-СС Вільгельм Біттріх |- | «Джулія» | Julia| 1977 | Йоганн |- | Гравці | Players| 1979 | Марко |- | Історії Віденського лісу | Geschichten aus dem Wienerwald| 1979 | Відвідувач театру |- | Експрес-лавина | Avalanche Express| 1979 | Микола Бунін, полковник КДБ |- | Разом? | Together?| 1979 | Джованні |- | Чорна діра | The Black Hole| 1979 | Доктор Ганс Рейнхард |- | Щоденник Анни Франк | The Diary of Anne Frank| 1980 | Отто Франк |- | Тріумфальна арка | Arch of Triumph| 1980

Примітки

Посилання

Максиміліан Шелл

Źródło i licencja