Е́ціо Форту́ніо Пі́нца (; 18 травня 1892, Рим, Італія — 9 травня 1957, Стемфорд, США) — італійський оперний співак (бас), якого називають першим басом Італії XX століттяСайт belcanto.ru .
Біографія Навчався в Болонській консерваторії. 1914 року був призваний до армії та брав участь у воєнних діях упродовж усієї Першої світової війни. З 1919 року — в труппі Римської опери, відтак в оперному театрі Турина. 1922 року переходить до «Ла Скала». З 1925 по 1948 рік — соліст «Метрополітен-опера».
У травні 1948 року покидає оперну сцену, попри це з'являється в оперетах і в кіно, продовжує концертну діяльність, але 1956 року з огляду на хворобу серця зовсім припиняє виступати.
Працював із такими диригентами, як Артуро Тосканіні, Бруно Вальтер і Тулліо Серафін.
Творчість Еціо Пінца вирізнявся вельми різноманітним репертуаром, у якому були опери Вагнера, Моцарта, Верді, Белліні, Россіні та багатьох інших композиторів.
З-поміж ролей Пінца зазвичай особливо виділяють партію Дон Жуана в опері Моцарта й партію Пімена в «Борисі Годунові» Мусоргського, які він виконував у «Метрополітен-опера».
За деякими відомостями, на репетиції за участі Еціо Пінца диригент Артуро Тосканіні сказав: «Нарешті ми знайшли співака, який може співати!» Критика 1920-30-х рр. називала співака «молодим Шаляпіним», але й сам Федір Шаляпін, що виконував на одній сцені з Пінца Бориса Годунова, високо оцінював образ, що він створив.
Нагороди й премії Іменем Еціо Пінца названа премія в царині оперного мистецтва, серед лауреатів якої — Ферруччо Фурланетто.
Дискографія 1936 — «Самсон і Даліла», диригент Моріс де Абраванель (Верховний жрець Дагона) 1936 — «Кармен», диригент Луїс Хассельманс (Ескамільйо) 1937 — «Дон Жуан», диригент Бруно Вальтер (Дон Жуан) 1937 — «Лючія ді Ламмермур», диригент Дженнаро Папі (Раймонд Бідебент) 1937 — «Норма», диригент Етторе Паніцца (Оровезо) 1937 — «Весілля Фігаро», диригент Бруно Вальтер (Фігаро) 1937 — «Аїда», диригент Етторе Паніцца (Рамфіс) 1939 — «Симон Бокканегра», диригент Етторе Паніцца (Якопо Фіеско-Андреа) 1939 — «Борис Годунов», диригент Етторе Паніцца (Борис Годунов) 1940 — «Богема», диригент Дженнаро Папі (Коллен) 1940 — «Фауст», диригент Вільфрід Пеллетьє (Мефистофель) 1940 — «Весілля Фігаро», диригент Етторе Паніцца (Фігаро) 1941 — «Аїда», диригент Етторе Паніцца (Рамфіс) 1941 — «Любов трьох королів», диригент — автор опери Італо Монтемецці (Аркібальдо) 1941 — «Лакме», диригент Вільфрід Пеллетье (Нілаканта) 1942 — «Богема», диригент Чезаре Содеро (Коллен) 1942 — «Дон Жуан», диригент Бруно Вальтер (Дон Жуан) 1943 — «Луїза», диригент Томас Бічем (Батько) 1943 — «Фауст», диригент Томас Бічем (Мефистофель) 1943 — «Дон Жуан», диригент Пауль Брайзах (Дон Жуан) 1943 — «Севільский цирульник», диригент Фернан Леже (Базиліо) 1943 — «Сила долі», диригент Бруно Вальтер (пріор) 1944 — «Весілля Фігаро», диригент Бруно Вальтер (Фігаро) 1944 — «Казки Гофмана», диригент Томас Бічем (Доктор Міракль, Коппеліус) 1944 — «Дон Жуан», диригент Джордж Селл (Дон Жуан) 1946 — «Борис Годунов», диригент Еміль Купер (Борис Годунов)
Виноски
Література Ezio Pinza; Robert Magidoff Ezio Pinza: An Autobiography. — RINEHART & COMPANY, INC., 1958. Илка Попова. Эцио Пинца / Встречи на оперной сцене (сс.83-88). Спб.2013. Электронная версия, исправленная и дополненная (пер. с болг. М. Малькова.)
Посилання http://www.britannica.com/EBchecked/topic/461276/Ezio-Pinza Оперна дискографія Е.Пінца Е.Пінца на сайті belcanto.ru