Orthrozanclus reburrus — викопна морська тварина з групи хальваксіїд, представник фауни сланців Берджес. Виявлено у відкладеннях Берджесс, що датуються серединою кембрійського періоду (близько 505 млн років тому). Ця тварина поєднує в собі морфологічні ознаки халкіеріїд і віваксіїд, що вказує на її еволюційну близькість до загального предка Lophotrochozoa (надтип, що включає в себе в тому числі типи молюсків, кільчастих червів, мохуваток та інші).

Етимологія назви Родова назва Orthrozanclus — від  — «зоря» (у світлі філогенетичної класифікації тварини як раннього представника свого типу) і  — «серп» (зважаючи на його довгі склерити). Видова назва reburrus — від  — "наїжачений " (вказує на зовнішній вигляд тварини).

Історія відкриття Два перших викопних примірники цієї тварини були знайдені Уолкоттом, першовідкривачем відкладень сланців Берджесс, але вони так і не були описані . Ще 9 примірників були зібрані експедицією Королівського музею Онтаріо в проміжку від 1994 до 2000 року. Всі екземпляри були знайдені в кар'єрі Уолкота (Walcott Quarry). Інтерес вперше був проявлений до нього в 2006 р. дослідниками з Торонтонського університету Кероном і Джексоном. У науковій літературі він був вперше згаданий під назвою scleritomorph C; детальний опис тоді був відсутній. У 2007 р. Керон і Морріс Саймон Конвей (Simon Conway Morris, дослідник з Кембриджу) опублікували опис цього викопного і дали йому назву Orthrozanclus reburrus.

Опис Orthrozanclus reburrus мав витягнуте, майже овальне тіло, звужене в задній частині. Довжина знайдених примірників лежить в діапазоні від 6 мм до 11,3 мм (включаючи «голки»). Верхня частина Orthrozanclus була опуклою, опуклість була облямована плоским краєм. Нижня сторона тварини була плоска і незахищена, верхня ж сторона несла кілька захисних деталей: невелика черепашка, що прикриває передню частину тіла; три зони, вкритих склеритами, що щільно прилягають до тіла (одна з цих зон оперізувала його цілком) ; від 16 до 20 довгих голок з кожного боку, що вигинаються догори. Ні склеріти, ні голки не були мінералізовані і мали круглі в перетині внутрішні порожнини. Черепашка була опуклою і мала форму трикутника із заокругленими кутами. Спереду вона мала виступ, іззаду була піднята, а по її поздовжній осі тягнувся гребінь. На черепашці можна було розрізнити два типи кілець: дрібні кільця, які свідчать про поступове нарощування матеріалу по краях, і великі, що можливо вказують на метамерію Orthrozanclus. Функція черепашки досі залишається нез'ясованою.

Спосіб життя Анатомія Orthrozanclus reburrus вказує на те, що він був бентосною твариною. Є ймовірність, що він мав одну мускулисту ногу на зразок сучасних черевоногих молюсків. Імовірно Orthrozanclus не був хижаком, і голки служили йому для захисту від ворогів= 10426836 Spiky oddball prowled ocean half billion years ago. The New Zealand Herald.

Класифікація

Склеріти Orthrozanclus за своєю структурою нагадують склеріти його сучасника зі сланців Берджесс Wiwaxia. З іншого боку, його передня черепашка нагадує за своєю будовою фрагменти черепашки, також знайдені у відкладеннях Берджесс, які належали так званому Oikozetetes із клади халкієриїд, більшість з яких датується раннім кембрієм. Схожість в будові раковини була продемонстрована і з іншими раньокембрійскими викопними, такими як Ocruranus і Eohalobia. Всі ці дані дозволили висунути гіпотезу про існування клади Хальваксиїди, до якої, крім Orthrozanclus, входять всі халкієриїди і віваксія. Ця гіпотеза суперечить гіпотезі Ніколаса Баттерфілда, який вважає, що віваксія ближче до кільчастих червів ніж до молюсків, в той час як халкієриїди ближче до молюсків. Таким чином, вивчення Orthrozanclus важливе для з'ясування еволюційної історії молюсків або навіть всіх спіральних.

      Кладограми: Конвей Морріса і Кеннон (2007) — гіпотеза 1 (ліворуч) і 2 (праворуч).Автори вважають, що наявний фактологічний матеріал краще пояснюється першою гіпотезою Філогенія молюсків згідно з гіпотезою Баттерфілда

Примітки

Ресурси Інтернету New fossil unites three branches of life in the Cambrian. Ars Technica