Пізанський університет () — навчальний заклад у Тоскані, Італія, один з найстаріших університетів Європи, чия історія простежується з XI століття. Статус університету отримав 3 вересня 1343 року. Загальне число студентів: близько 57 тисяч, кількість факультетів: 11.
Пізанський університет входить до Пізанської університетської системи (), яка зараз включає 3 навчальних заклади, в тому числі найпрестижнішу в Італії Вищу Нормальну Школу.
Історія Пізанський університет було засновано декретом Папи Климента VI 3 вересня 1343 року на базі шкіл, що існували в Пізі з XI століття. У момент заснування викладалися теологія, цивільне право, канонічне право і медицина.
1403 року, після захоплення міста Флоренцією, університет припинив роботу. 1473 року, стараннями Лоренцо Медічі, навчання відновилося і розширилося. Незабаром, однак, пішли нові війни й заколоти; в 1494 році університет було евакуйовано, він розміщувався в різних містах Італії і лише 1543 року, при Козімо I, повернувся до Пізи. 1545 року герцог Козімо затвердив університетський статут.
До кінця XVI століття Пізанський університет, при щедрій підтримці тосканських герцогів Медічі, стає одним з найавторитетніших навчальних закладів Європи, особливо в області права і медицини. В 1544 році при університеті був розбитий найстаріший в Європі академічний ботанічний сад, побудована обсерваторія, зібрана багатюща бібліотека, збільшилася кількість кафедр (включаючи математику, природничі науки, хімію та ін.)
У числі знаменитих студентів університету був місцевий уродженець Галілео Галілей; з 1589 по 1592 і Галілей був професором математики Пізанського університету. Пізніше, з 1610 року і до кінця життя, Галілей за указом герцога знову був зарахований на цю посаду, але без обов'язку викладати.
Після засудження Галілея італійська наукова школа занепадає. Відродження її було пов'язано з наполеонівськими реформами, і особливо з об'єднанням Італії. В 1839 році в Пізі відбувся Перший конгрес вчених Італії, а в університеті з'являється перша в світі кафедра сільського господарства. Після об'єднання Італії Пізанський університет знову стає передовим і престижним навчальним закладом країни.
У XX столітті кількість факультетів і кафедр було значно збільшено: з'явилися економіка, лінгвістика, фармацевтика, політика, література та ін.
Сучасний стан
Пізанський університет складається з 11 факультетів і 57 відділень. Ветеринарія Інженерія Іноземні мови і література Математика і Природничі науки Медицина і Хірургія Політичні науки Право Сільське господарство Економіка Фармацевтика Філософія Крім цих підрозділів, університет включає великі науково-дослідні центри по сільському господарству, астрофізиці, обчислювальної математики, інженерії, медицині та ветеринарії.
Корпуси університету розсіяні по місту, переважно по його центральній частині.
Найбільш відомі випускники і співробітники
Джуліано Амато, політик Ісаак Артом, сенатор, головний секретар Кавура Одоардо Беккари, ботанік Лоренцо Белліні, анатом, фізіолог, поет, особистий лікар Козімо III Медічі Еудженіо Бельтрамі, математик Чезаре Борджіа, воєвода і кардинал Джованні Альфонсо Бореллі, фізик Андреа Бочеллі, оперний співак Філіппо Буонарроті, революціонер Андреас Везалий, анатом Віто Вольтерра, математик Галілео Галілей, фізик Алессандро Д'Анкона, письменники і критик Бонавентура Кавальєрі, математик Бенедетто Кастеллі, фізик Климент IX, папа римський Климент XII, папа римський Марчелло Мальпігі, біолог і лікар Оттавіано Фабріціо Моссотті, фізик, математик і астроном Карло Йосипович Поццо ді Борго, російський дипломат і державний діяч Грегоріо Річчі-Курбастро, математик Сальваторе Трінкезе, малаколог Франческо Феррара, сенатор, економіст, глава мінфіну Італії Енріко Фермі, фізик Андреа Чезальпіно, лікар
Примітки
Посилання Офіційний сайт