Шунт () — електричне або магнітне відгалуження, яке вмикають паралельно до основного кола, аби відвести частину струму з цього кола; або відгалуження вимірювального приладу (наприклад, амперметра). Операцію підключення шунта називають шунтуванням.
Шунтування — процес паралельного під'єднання електричного елемента до іншого елемента, зазвичай з метою зменшення підсумкового електричного опору кола.
Його вперше запропонував 1893 року американський винахідник Едвард Вестон (Патент США № 496 501 від 2 травня 1893)Патент США № 496,501 від 2 травня 1893 р..
Застосування Шунти дозволяють розширити діапазон вимірювання амперметрів магнітно-електричної системи. При цьому необхідний опір шунта розраховують за формулою: , де — опір шунта; — опір амперметра; — максимальний струм, який буде відповідати повному відхиленню стрілки приладу; — номінальний максимальний струм, який амперметр може виміряти без шунта. Якщо необхідна межа вимірювання значно перевершує номінальний струм амперметра, то цим струмом у знаменнику можна знехтувати, і тоді формула набуває вигляду:
Наприклад, для вимірювання струмів до 10 А амперметром, який має опір 2000 Ом і максимальний струм 50 мкА, знадобиться шунт опором Ом.
Література Будіщев М. С. Електротехніка, електроніка та мікропроцесорна техніка. Підручник. — Львів: Афіша, 2001. — 424 с.
Примітки