Тоналізм — напрямок в образотворчому мистецтві живопису Сполучених Штатів на зламі XIX та XX століть. Для тоналізму характерне домінування в зображенні тонів повітряного простору або туману.
Історія Пейзажний живопис, як модний напрямок, що мав попит, успішно розвивала низка художників Сполучених Штатів. В напрямку були відчутні впливи барбізонської школи. Але згодом художники почали використовувати тьмяні, зближені тони і значне узагальнення в малюванні навіть при створенні в живопису інтер'єрів (Томас Девін). Цьому сприяла також свідома фіксація лише на ефектах вечірнього освітлення та туманах, часто присутніх в картинах. З кінця 1890-х років художні критики надали їм назву тоналізм.
Напрямок охопив період з 1880-х до 1910-х років. В живопису Сполучених Штатів тоналізм відбився в сільському пейзажі та в краєвидах великих, урбанізованих міст. Він співіснував з американським імпресіонізмом і згодом поступився йому. Значні узагальнення форм та неяскраві фарби в картинах тоналістів та ефекти освітлення і туманів навіть дали підстави художнім критикам називати тоналізм попередником абстракціонізму 20-му століття, хоча це перебільшення. В тоналізмі форми цілком впізнавальні. Точнішими були вказівки на спорідненість тоналізму з пізнім американським академізмом.
Швидкий розвиток фотографії в країні сприяв звертанню фотографів до ефектів атмосферного освітлення та туманів. Сприяли цьому і докори критиків щодо документальної точності і різкої праматичності готових фото. Ефекти атмосферного освітлення та тумани наближали готові фото до картин і графіки напрямку тоналістів. Згодом американських фотографів (Едвард Стайхен, Кларенс Вайт, Альфред Штигліц) також зарахували до тоналістів, а картини на виставках експонують разом із фото.
Після перерви тоналізм зберіг привабливість для художників країні і низка митців повернулась до його стилістики. Митців називають прихильниками нео-тоналізму.
Головні представники
Джордж Іннес (1825—1894) Джеймс Вістлер (1834—1903) Гренвілл Редмонд (1871—1935) Леон Дабо (1870?—1960) Хавьєр Мартінец (1869—1943) Артур Френк Метьюз (1860—1945) Томас Девін (1851—1938) Едвард Мітчел Ваністер (1833—1901) Джон Генрі Твахтман (1853—1917) Едвард Стайхен (1879—1973), художник і фотограф Джон Мерфі (1953—1921) Генрі Ворд Рейнджер (1858—1916) Артур Метьюз (1860—1945) Чарльз Варрен Ітон (1857—1937) Генрі Феррер (1844—1903) Вільям Кейт (1838—1911) Альберт Пінкем Рідер (1847—1917) та ін.
Вибрані твори
Див. також Пейзаж Перспектива Барбізонська школа Школа річки Гудзон Символізм Живопис Сполучених Штатів
Джерела і посилання http://www.tfaoi.com/newsm1/n1m555.htm Tonalism - An American Experience, Diana Dimodica Sweet, Robert R. Preato, William H. Gerdts, Grand Central Art Galleries, 1982. The Poetic Vision: American Tonalism, Ralph Sessions, Ira Spanierman Gallery, 200 р., 2005, ISBN 0-945936-74-5. Intimate Landscapes: Charles Warren Eaton And The Tonalist Movement In American Art, 1880-1920: Tonalism in American Painting, David Adams Cleveland, Antique Collectors' Club, 112 р., 2007, ISBN 0-9760374-0-8. American tonalism: Selections from the Metropolitan Museum of Art and the Montclair Art Museum, Kevin J. Avery, The Museum, 40 р., 1999, ISBN 0-936489-58-8. Color of Mood: American Tonalism, 1880-1910, Wanda M. Corn, M. H. De Young Memorial Museum, 46 р., 1972.