Однодо́мність ( — один, наодинці та  — дім) — один зі способів сучасних вищих рослин уникати самозапилення на користь більш прогресивного перехресного запилення, при якому в одній особині (або «в одному домі») розвиваються не лише гермафродитні (двостатеві квітки, які мають одночасно маточки і тичинки), а й роздільностатеві: пестичкові (жіночі) і тичинкові (чоловічі) квітки.

Чарлз Дарвін показав, що самозапилення є вимушеним засобом відтворення рослинами насіння за відсутності умов для перехресного запилення, в результаті якого потомство набуває здатність суміщати спадкові ознаки обох батьків. В ході еволюції перехресне запилення виявилось більш прогресивним шляхом розширення можливостей до пристосування до різних умов проживання. З метою запобігання ймовірності самозапилення у рослин виробилися різноманітні пристосування, у тому числі: дихогамія — не одномоментні (різні по часу) строки дозрівання пестиків і тичинок у межах однієї гермафродитної квітки гетеростилія — відмінність морфології пестиків і тичинок у межах однієї рослини, частина квіток якої містить пестики з довгими стовпчиками й тичинки з короткими тичинковими нитками, а інші — навпаки. При цьому насіння нормально сформується тільки у разі попадання на довгий пестик пилку з довгих тичинок, а на короткий — з коротких.

Однодомність зазвичай спостерігається в процесі перехресного запилення серед вітрозапильних рослин (анемофілія). Цей спосіб сприяє застаріванню самозапилення, але не застерігає від гейтоногамії (запилення приймочки пилком інших квітів тієї ж особини). У живій природі зустрічаються різноманітні види однодомних багатошлюбних (полігамних) рослин, у яких в межах одного екземпляра співіснують двостатеві (гермафродитні) і одностатеві (пестичкові — жіночі та тичинкові — чоловічі) квітки: гречка, ясен, жоржина, диня.

Представники

До однодомних рослин відносяться: береза, бук, волоський горіх, дуб, кукурудза, ліщина, вільха, гарбуз і гарбузові (кавун, огірок та інші), хлібне дерево, велика кількість осок.

Історія Термін «однодомність» () був уперше ужитий Карлом Ліннеєм. Дарвін помітив, що квітки однодомних видів іноді виявляли сліди функцій, які виконували квітки протилежної статі. Вперше про однодомні коноплі повідомили в 1929 році.

Поширеність Однодомність поширена в зонах із помірним кліматом і часто пов'язані з неефективними запилювачами або рослинами, що запилюються вітром.

Близько 10 % усіх насінних видів є однодомними. Однодомними також є 7 % покритонасінних. Однодомність поширена в Гарбузових і Молочайних . .. У Дводомність замінюється на однодомність у поліплоїдних підвидів Водянки чорної, E. nigrum ssp. hermaphroditum і поліплоїдних популяцій Mercurialis annua.

Еволюція Еволюції однодомності було приділено невелику увагу. Чоловічі та жіночі квітки еволюціонували від гермафродитних через андромоноєцію або гіномоноєцію.

У Щириць однодомність могла еволюціонувати від гермафродитизму через різні процеси, викликані генами чоловічої безплідності та генами жіночої фертильності.

Еволюція від дводомності до однодомності, імовірно, передбачає дизруптивний добір квіткових співвідношень статей. Однодомність також вважається кроком на еволюційному шляху від гермафродитизму до дводомностіhttps://scholarship.claremont.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1100&context=aliso. Деякі автори навіть стверджують, що дводомність та однодомність є спорідненими.

Примітки