Володимир Антонович Ястржембський (1866, Олександрія, Херсонська губернія, Російська імперія - не раніше 1927) — російський та радянський правознавець, фахівець у галузі міжнародного права. Магістр права (1908), професор.

Останній завідувач кафедри міжнародного права юридичного факультету Імператорського Харківського університету. Після Жовтневої революції до середини 1920-х залишався в Харкові, де викладав на юридичному факультеті Харківського інституту народного господарства, який був створений на основі юрфаку Харківського університету. Найбільшу популярність отримав як автор праці «О капитуляциях в Оттоманской империи».

Біографія Володимир Ястржембський народився в місті Олександрія Херсонської губернії Російської імперії (нині Кіровоградська область України) у 1866 році. Середню освіту здобув у другій гімназії міста Харкова. У 1886 році Володимир вступив на філологічний факультет Імператорського Харківського університету, але на цьому факультеті він провчився всього півмісяця, а потім перевівся на юридичний факультет цього ж університету.

Навчаючись на юридичному факультеті, Ястржембський написав роботу, в якій розглядав право війни і за яку в 1890 році був удостоєний премії імені професора Дмитра Івановича Каченовського. У своїй автобіографії Ястржембський говорив, що робота мала назву «О праве войны» (), при цьому в нарисі до 100-річчя юрфаку Харківського університету робота названа, як «Военное международное право в русско-турецкую войну 1877—78 гг.» (). Дослідник історії міжнародного права Юлія Дмитрієва писала, що робота називалася — «Военное международное право во время русско-турецкой войны 1877—1878 гг.». Ястржембський увійшов до групи студентів, яка займалася перекладом підручника Карла Майнца з історії римського права. Цей підручник був виданий у 1889 році за редакцією професора Харківського університету Андрія Стоянова.

Відучившись на юридичному факультеті вісім семестрів, у 1890 році він закінчив юридичний факультет Харківського університету, але лише у травні та вересні 1891 року йому вдалося скласти випускні іспити. Ще через рік від імені юридичного факультету Харківського університету та за рекомендацією професора Всеволода Даневського було направлено клопотання про залишення Володимира Ястржембського працювати на кафедрі міжнародного права. Однак, в атестаті у Володимира була низька оцінка з дисципліни «стародавні мови», що було формальною перепоною для подальшої роботи в університеті. З огляду на це юридичний факультет вказував, що Ястржембський «досить» знає іноземні мови та має «відмінні» оцінки з основних дисциплін. На розгляд клопотання у Міністерстві народного просвітлення Російської імперії пішло півтора року. 1 січня 1894 року клопотання було задоволено.

Навесні 1895 року Ястржембський успішно склав магістерські іспити і був призначений приват-доцентом. Тоді ж від імені юридичного факультету було подано ще одне клопотання до Міністерства народної освіти, про призначення Володимира Ястржембського, який ще не мав магістерського ступеня читати обов'язкову дисципліну «міжнародне право». Однак у відомстві вирішили призначити на це місце магістра Михайла Догеля. Таким чином, у 1895/96 навчальному році Ястржембський читав паралельний обов'язковий курс міжнародного права. У грудні 1895 року юрфак ще раз подав клопотання перед міністерством, цього разу про відправлення Ястржембського до закордонного відрядження, але клопотання міністерством було відхилено. Через півроку юридичний факультет повторив своє клопотання від відправлення Володимира Ястржембського у відрядження за кордон і цього разу воно було задоволене і відрядження було призначено на початок 1897 року. Перший семестр навчального 1896/97 року він читав приватний курс «історія міжнародних зносин», а в січні 1897 року почалося його закордонне відрядження.

На початку січня 1899 року закінчилося відрядження Ястржембського і він повернувся до Харківського університету. На той час професор кафедри міжнародного права Михайло Таубе, який читав обов'язковий курс міжнародного права, пішов із Харківського університету. У зв'язку з цим Володимира Антоновича було запрошено юридичним факультетом на місце Таубе — читати обов'язковий курс міжнародного права. Проте, з Міністерства народної освіти на це місце було направлено вченого з Москви Володимира Уляницького та Ястржембський протягом двох наступних років продовжував читати паралельний обов'язковий курс міжнародного права. Тільки після того, як у 1901 році Уляницький перевівся в Томський університет, Ястржембський був призначений читати обов'язковий курс міжнародного права. У той самий період він разом із Миколою Куплеваським керував підготовкою до подальшої університетської роботи Олександра Алексєєва. Крім того, Ястржембський виступав як рецензент і опонент з докторської дисертації Михайла Догеля на тему «О военном занятии» ().

Володимир Ястржембський очолював кафедру міжнародного права Імператорського Харківського університету, однак точний період перебування на чолі кафедри невідомий. Юлія Дмитрієва пише, що він очолив кафедру після повернення із закордонного відрядження. Інший дослідник вчений-правознавець Костянтин Савчук вказував, що у 1901 році Ястржембський «зайняв кафедру міжнародного права у званні приват-доцента». У книзі, присвяченій 210-річчю Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (правонаступник Імператорського Харківського університету), без зазначення конкретних дат говориться, що Володимир Ястржембський був останнім завідувачем кафедри у дореволюційний період. 23 квітня 1908 року в Київському університеті В. А. Ястржембський захистив магістерську дисертацію на тему «О капитуляциях в Оттоманской империи . Його офіційними опонентами на захист цієї роботи були професор Оттон Ейхельман і приват-доцент Олександр Жилін.

Того-ж року він узяв участь у написанні біографічного словника для книги «Юридический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования» (). За оцінкою дослідниці Т.Г. Павлової, стаття Ястржембського про професора Каченовського була однією з трьох статей у словнику, які можна було назвати науковими. 28 травня того- ж року на засіданні юридичного факультету юридичного факультету Харківського університету приват-доцент Ястржемський був одностайно обраний виконувачем обов'язків екстраординарного професора кафедри міжнародного права. У лютому 1909 року він в числі 98 харківських суспільних діячів (гласних міської думи, професорів, будинковласників, банкирів, представників торгівельних фірм, лікарів та інженерів) підписав звернення у міську думу, в якому пропонувалося провести трамвайну гілку замість вулиці Клочківської через Панасівку до Благовіщенського базару. В жовтні 1911 року Ястржембський разом з професором Владиславом Бузескулом був направлений від Харківського університету на святкування 75-річчя Афінського університету та з'їзд орієнталістів. 31 грудня того-ж року Володимир Ястржембський як екстраординарний професор Харківського університету був удостоєний ордена Святої Анни ІІІ ступеню. У березні 1914 року він разом з Олександром Алєксєєвим виступив офіційним опонентом на захистів дисертації професора Київського університету Петра Богаєвського за темою «Красный Крест в развитии международного права» ().

Після Жовтневої революції багато вчених — спеціалістів у галузі міжнародного права, покинули територію колишньої Російської імперії. Проте Ястржембський залишився у Харкові. У 1919 році було закрито Харківський університет, а у 1920 році на базі юридичного факультету було створено Інститут народного господарства, при якому було засновано правовий факультет. Першими викладачами цього вишу стали вчені Харківського університету, серед яких був і професор Ястржембський. Про його роботу у період відомо лише те, що він до 1926 року викладав міжнародне право. Подальша доля професора невідома. Джерела сходяться на думці, що він помер після 1927 року.

Публікації У третьому номері журналу Міністерства народного просвітлення за 1895 рік було опубліковано рецензію Володимира Ястржембського на книгу його колеги Михайла Догеля «Юридическое положение личности во время сухопутной войны. Комбатанты». У 1905 року під назвою «Д. И. Каченовский, как учёный и преподаватель» на двадцяти сторінках було опубліковано промову Ястржембського вимовлену 22 листопада 1903 року під час урочистого засідання Юридичного Товариства при Імператорському Харківському університеті. У тому ж році в Харкові було видано його авторську книгу «О капитуляциях в Оттоманской империи».

Робота, присвячена капітуляціям Османської імперії, вважається найважливішою у діяльності професора Ястржембського і називається сучасними вченими фундаментальною. У роботі Володимир Антонович зосередився на дослідженні причин виникнення режиму капітуляцій Османської імперії європейським державам, розробив систему періодизації капітуляцій Османської імперії та проаналізував їх основні закономірності. Крім того, в цьому ж дослідженні було вивчено правовий статус іноземців та дипломатичних місій на території Османської імперії, а також роль дипломатичних місій при виникненні юридичних (в галузі кримінального, цивільного та комерційного права) суперечок у підданих їх держав в Османській імперії.

У 1924 році в 16-му номері журналу «Вестник советской юстиции» було видано статтю В. А. Ястржембського «Ліга Націй». Ця робота є єдиною відомою публікацією професора після Жовтневої революції.

Сучасні вчені-правознавці відносять професора Ястржембського до представників дореволюційного періоду харківської школи міжнародного права і ставлять його в один ряд з професорами Тихоном Степановим, Дмитром Каченовським, Андрієм Стояновим та Всеволодом Даневським.

Примітки

Література