Вічне життя - багатозначний термін, що позначає уявлення про безкінечне або невичерпно тривале існування. У різних релігіях він пов’язаний із посмертним духовним буттям душі, станом спасіння чи переродження. У філософії може мати метафоричний зміст, а в наукових і футурологічних концепціях - стосуватися ідей радикального подовження життя або біологічного безсмертя. Значення терміна залежить від світоглядної традиції та контексту його вживання.
В науці Біологи ставлять експерименти з ферментом теломераза, намагаючись домогтися того, щоб клітини ділилися більшу кількість разів. Вченим відомо, що старі, пошкоджені клітини знищуються і заміщуються новими. Завдяки цьому протягом життя людини велика частина клітин організму оновлюється кілька разів. Якби цей процес можна було продовжити, то, як вважають вчені, «людський організм міг би оновлюватися дуже довго — навіть вічно».
За допомогою терапевтичного клонування, про який ведеться багато суперечок, теоретично можливо отримати нові органи для трансплантації, абсолютно сумісні з тканинами організму пацієнта, наприклад печінку, нирки і серце. Такі органи могли б вирощуватися з використанням стовбурових клітин самих пацієнтів.
В релігіях
Християнство
Юдаїзм
Див. також Безсмертя Трансгуманізм Еліксир життя
Література Joseph Ratzinger: Eschatologie — Tod und ewiges Leben (Kleine Katholische Dogmatik; IX). Regensburg 1977: Friedrich Pustet. Hans Küng: Ewiges Leben? — München 1982: R. Piper & Co Verlag, ISBN 3-492-02806-3 Jürgen Hübner: Vorstellungen vom ewigen Leben. In: Theologische Realenzyklopädie 20 (1990) S. 546–555.
Посилання Walter Toman: Keine Auferstehung? Nur endloser Tiefschlaf? Ausführliche Bibliografie.