«Юппі-Ду» (), французька версія існує під назвою «Поспішай, поки не повернулася дружина» — культовий італійський художній фільм 1975 року з Адріано Челентано, Шарлоттою Ремплінг і Клаудією Морі в головних ролях. При створенні цієї картини Челентано виступив також як продюсер, режисер, сценарист і композитор.

Після першого успіху «Юппі-Ду» на довгий час був забутий, однак у 2008 році фільм знову привернув увагу глядачів. Картина була присвячена Граціано Алонсо, оператору фільму, який трагічно загинув під час зйомок.

Сюжет Сільвія (Шарлотта Ремплінг) імітує самогубство, щоб розірвати свій шлюб з Феліче (Адріано Челентано) і нарешті жити з тим, з ким вона хоче — міланським багатієм. Кілька років по тому Сільвія хоче повернути дочку — Моніку (Розіта Челентано), народжену нею у шлюбі з Феліче. Феліче, який тим часом одружився, тішить себе думкою знову побачити Сільвію. Він завжди її любив і хотів би жити з нею та їхньою спільною дитиною. Але поруч жінка з не дуже легким характером — Аделаїда (Клаудія Морі).

Художні особливості Картина розповідає про життя простих і бідних людей, а також про особисті переживання головного персонажа — Феліче. Фільм поставлений в жанрі рок-мюзиклу і кіноесе. Видовище в ньому поєднується з абсурдом, ексцентрикою і сюрреалізмом. У кінострічці присутні елементи комедії та драми (загибель друга головного героя через нещасний випадок на виробництві).

«Юппі-ду» — данина молодіжній контркультурі кінця 1960—1970-х років, яка намагається прорватися до внутрішнього життя людини через ірраціональне. Звідси і атмосфера фільму, де все рухається на межі реального і гротескного. Картина стала культовою для італійського народу того часу, багато критиків вважають її найважливішою і значущою роботою в кінематографічній кар'єрі Челентано.

У ролях

Адріано Челентано — Феліче; Шарлотта Ремплінг — Сільвія; Клаудія Морі — Аделаїда; Розіта Челентано — дочка Феліче, Моніка; Джино Сантерколе — Наполеон; Меммо Діттонго — Сканьямілло; Ліно Тоффоло — Нано; Піппо Старнацца — чоловік з бару; Доменіко Серен Гей — коханець Сільвії; Сона Вівані — подруга Наполена; Карла Брайт — офіціантка; Раффаеле Ді Сіпіо — чоловік в туалеті; Альберто Лонгоні — Мімо.

Знімальна група Режисер — Адріано Челентано; Оператор — Альфіо Контіні; Композитор — Адріано Челентано, Детто Маріано; Сценарій — Адріано Челентано, Альберто Сільвестрі, Мікі Дель Прете; Сценографія — Джантіто Бурчелларо.

Продюсування Продюсуванням фільму зайнявся Челентано. Він залучив до бюджету фільму 420 мільйонів лір, віддавши в заставу свою віллу і землю в провінції Бріанца.

Музика

У 1975 році вийшов альбом «Yuppi du», що містив саундтреки до фільму. 2008 року разом з відреставрованою версією фільму вийшло ремастоване перевидання альбому на CD.

Список композицій

Челентано про фільм

Венеційський кінофестиваль 4 вересня 2008 року з нагоди відкриття 65-го Венеційського кінофестивалю, де був присутній Адріано разом з дружиною Клаудією Морі, поза програмою в «Палаццо дель Сінема» було представлено відреставровану версію фільму «Юппі-Ду». Незабаром після цього фільм видано на DVD разом з ремастованим альбомом із саундтреками.

Нещасний випадок Під час роботи над фільмом «Юппі-Ду» в містечку Павія, на плоту, обладнаному для знімання на воді, стався нещасний випадок — оператор Граціано Алонсо впав у воду і потонув. Знімання припинили на деякий час, а Адріано постав пізніше перед судом. Його звинуватили в ненавмисному вбивстві з необережності, як режисера-постановника фільму. Тільки в 1977 році суд виправдав Челентано за всіма пунктами, і ця трагедія була визнана нещасним випадком.

Нагороди та номінації Номінація на 28-му Каннському кінофестивалі, 1975 рік.. Премія «Срібна стрічка» від «Італійського національного синдикату кіножурналістів» як «Найкращий музичний фільм», 1976 рік.

Джерела

Посилання