Регіона́льна полі́тика Європе́йського Сою́зу (), яку також називають полі́тикою згуртува́ння (), — політика, метою якої є покращення економічного добробуту регіонів Європейського Союзу, а також уникнення регіональної нерівності. Понад третину бюджету ЄС виділено на цю політику, метою якої є усунення економічної, соціальної та територіальної нерівності в межах ЄС, реструктуризація промислових районів, що занепадають, та диверсифікація сільських районів, у яких сільське господарство занепадає. При цьому регіональна політика ЄС спрямована на підвищення конкурентоспроможності регіонів, сприяння економічному зростанню та створення нових робочих місць. Ця політика також відіграє певну роль у вирішенні ширших проблем майбутнього, включаючи зміну клімату, енергопостачання та глобалізацію.
Регіональна політика ЄС охоплює всі європейські регіони, хоча регіони в межах ЄС належать до різних категорій (так званих цілей), що здебільшого залежить від їхнього економічного становища. У період з 2007 по 2013 рік регіональна політика ЄС складалася з трьох цілей: конвергенція, регіональна конкурентоспроможність та зайнятість, а також європейське територіальне співробітництво; попередні три цілі (з 2000 по 2006 рік) були відомі просто як цілі 1, 2 та 3.
Ця політика становить основну інвестиційну політику ЄС і має становити близько третини його бюджету, або 392 мільярди євро протягом періоду 2021-2027 років. У своєму довгостроковому бюджеті Політика згуртування ЄС приділяє особливу увагу регіонам, економічний розвиток яких нижчий за середній показник по ЄС.
Поняття територіальної згуртованості Територіа́льна згурто́ваність — концепція Європейського Союзу, яка ґрунтується на (ЄППР)."European Spatial Development Perspective". . Retrieved 7 April 2009."European Spatial Planning Observation Network". Retrieved 7 April 2009. Головна ідея територіальної згуртованості полягає у сприянні сталому розвитку та конкурентоспроможності Європи. Вона має на меті зміцнити європейські регіони, сприяти територіальній інтеграції та забезпечити узгодженість політики Європейського Союзу з метою сприяння сталому розвитку та глобальній конкурентоспроможності ЄС. Сталий розвиток визначається як розвиток, який «задовольняє потреби сьогодення без шкоди для здатності майбутніх поколінь задовольняти власні потреби».
Головною метою політики територіальної згуртованості є сприяння збалансованому розподілу економічних та соціальних ресурсів між європейськими регіонами з пріоритетом територіального виміру. Це означає, що ресурси та можливості повинні бути рівномірно розподілені між регіонами та їхнім населенням. Для досягнення мети територіальної згуртованості необхідний інтегративний підхід до інших політик ЄС.
Цілі
Менш розвинені регіони
Найбільший обсяг фінансування регіональної політики виділяється регіонам, визначеним як менш розвинені. Це охоплює найбідніші регіони Європи, валовий внутрішній продукт (ВВП) яких на душу населення становить менше 75% від середнього показника по ЄС. Це включає майже всі регіони нових держав-членів, більшу частину південної Італії, Греції та Португалії, а також деякі частини Сполученого Королівства та Іспанії.
Зі вступом найновіших країн-членів у 2004 та 2007 роках середній ВВП ЄС знизився. В результаті деякі регіони у «старих» державах-членах ЄС, які раніше мали право на фінансування в рамках цілі «Конвергенція», перевищили поріг у 75%. Ці регіони отримували перехідну підтримку, що «поступово виводиться», протягом попереднього періоду фінансування 2007–2013 років. Регіони, які раніше підпадали під критерії конвергенції, але перевищили поріг у 75% навіть у межах ЄС-15, отримували підтримку «поступового впровадження» через ціль «Регіональна конкурентоспроможність та зайнятість».Is my region covered?, European Commission Regional Policy. Accessed 11 June 2011Santos, E., Lisboa, I., Moreira, J., & Ribeiro, N. (2020, October). Regional Competitiveness and the Productivity Performance of Gazelles in Cultural Tourism. In International Conference on Tourism, Technology and Systems (pp. 114-124). Springer, Singapore. Незважаючи на великі інвестиційні потреби ЄС, зони згуртованості продовжують мати нижчі рівні інвестицій. Інвестували лише 77% підприємств у перехідних регіонах та 75% підприємств у менш розвинених регіонах, порівняно з 79% підприємств у більш розвинених регіонах.
Фінансові обмеження частіше зустрічаються в менш розвинених регіонах, особливо для малих та середніх підприємств (МСП). МСП у цих регіонах більш ніж удвічі частіше (11%) повідомляють про фінансові труднощі, ніж їхні колеги в перехідних (5%) та некогезійних зонах (5%). Менш розвинені регіони також мають найнижчий відсоток підприємств, які здійснили інвестиції для боротьби зі зміною клімату або скорочення викидів вуглецю, – 46%. У 2022 році кредитування від Групи ЄІБ у рамках політики фінансування МСП/середньої капіталізації досягло 3,5 мільярда євро.
У менш розвинених регіонах банківські позики становлять 49% фінансування. Гранти складають більшу частину фінансування в менш розвинених районах, на них припадає 13% зовнішнього фінансування.
Багато регіонів Південної Європи та перехідних регіонів у державах-членах з вищим рівнем доходу зазнали економічного спаду та скорочення населення. Спостерігалося загальне зростання ВВП на душу населення та зайнятості, але регіональні відмінності в межах країн ЄС зберігаються, зі значними розбіжностями між капітальними та некапітальними районами, особливо в молодих державах-членах.
Участь жінок у робочій силі, включаючи жінок старшого віку, значно зросла за останні роки, хоча помітні регіональні відмінності залишаються. У регіонах згуртованості рівень зайнятості жінок значно нижчий, ніж у чоловіків, а гендерний розрив у зайнятості сягає 30% у деяких частинах Південної Європи.
Ареали, визначені як менш розвинені у період з 2014 по 2020 рік
Болгарія – вся (крім Південно-Західного регіону) Хорватія – вся Чехія – вся (крім Праги ) Естонія – вся Франція – Французька Гвіана, Гваделупа, Мартініка, Реюньйон Греція – Східна Македонія і Тракія, Західна Греція, Епір, Центральна Македонія, Тессалія Угорщина – вся (крім Центральної Угорщини) Італія – Базиліката, Калабрія, Кампанія, Апулія, Сицилія Латвія – вся Литва – вся Польща – вся (крім одиниці Варшавського метрополітену NUTS2, виділеної з Мазовецького воєводства) Португалія – Алентежу, Азорські острови, Центр, Північ Румунія – вся (крім Бухареста) Словаччина – вся (крім Братислави) Словенія – Східна Словенія Іспанія – Естремадура Сполучене Королівство – Корнуолл та острови Сіллі, Західний Уельс та долини
Перехідні регіони Це регіони, ВВП на душу населення яких становить від 75 до 90 відсотків від середнього показника по ЄС. Таким чином, вони отримують менше фінансування, ніж менш розвинені регіони, але більше фінансування, ніж більш розвинені регіони. У перехідних регіонах банківські позики становлять 69% фінансування. Особливо перехідні регіони, схоже, отримують вигоду від інвестицій у більш розвинені регіони. За певних обставин вплив на ВВП становить 34%, а на зайнятість – 47%.
У період зеленого переходу 19% фірм у перехідних регіонах стверджують, що зміна клімату суттєво впливає на їхній бізнес, тоді як 43% вважають, що зміна клімату має незначний вплив. 25% підприємств у перехідних регіонах також можна віднести до категорії «зелених та цифрових».
Ареали, визначені як перехідні регіони з 2014 по 2020 рік
Австрія – Бургенланд Бельгія – вся Валлонія (крім Валлонського Брабанту) Данія – Зеландія Франція – Овернь, Корсика, Франш-Конте, Лангедок-Руссійон, Лімузен, Лотарингія, Нижня Нормандія, Нор-Па-де-Кале, Пікардія, Пуату-Шаранта Німеччина – Люнебург, вся колишня Східна Німеччина без Берліна (крім Лейпцига) Греція – Західна Македонія, Іонічні острови, Крит, Пелопоннес, Центральна Греція, Північні Егейські острови Італія – Абруццо, Молізе, Сардинія Мальта – вся Польща – жодного Португалія – Алгарве Іспанія – Андалусія, Канарські острови, Кастилія-Ла-Манча, Мелілья, Мурсія Сполучене Королівство – Камбрія, Девон, Східний Йоркшир та Північний Лінкольншир, Хайлендс та острови, Ланкашир, Лінкольншир, Мерсісайд, Північна Ірландія, Шропшир та Стаффордшир, Південний Йоркшир, долина Тіс та Дарем Болгарія – Південно-Західний регіон
Більш розвинені регіони Це охоплює всі європейські регіони, які не охоплені іншими фондами, а саме ті, ВВП на душу населення яких перевищує 90 відсотків від середнього показника по ЄС. Головною метою фінансування цих регіонів є створення робочих місць шляхом сприяння конкурентоспроможності та підвищення привабливості відповідних регіонів для бізнесу та інвесторів. Можливі проєкти включають розвиток чистого транспорту, підтримку дослідницьких центрів, університетів, малого бізнесу та стартапів, забезпечення навчання та створення робочих місць. Фінансування здійснюється через ЄФРР або ЄСФ.
У всіх регіонах банківські позики є найпоширенішим видом зовнішнього фінансування. У більш розвинених регіонах на них припадає 58% фінансування.
Ареали, визначені як більш розвинені регіони з 2014 по 2020 рік
Австрія – вся (крім Бургенланду) Бельгія – вся Фландрія, Брюссель, Валлонський Брабант Кіпр – весь Чехія – Прага Данія – вся (крім Зеландії) Фінляндія – вся Франція – Ельзас, Аквітанія, Бургундія, Бретань, Центр, Шампань-Арденни, Іль-де-Франс, Південь-Піренеї, Пеї-де-ла-Луар, Прованс-Альпи-Лазурний берег, Рона-Альпи, Верхня Нормандія Німеччина – Берлін, Лейпциг, вся колишня Західна Німеччина (крім Люнебурга) Греція – Аттика, Південне Егейське море Угорщина – Центральна Угорщина Ірландія – вся Італія – Емілія-Романья, Фріулі-Венеція-Джулія, Лаціо, Лігурія, Ломбардія, Марке, П’ємонт, Південний Тіроль, Трентіно, Тоскана, Умбрія , Валле д'Аоста, Венето Люксембург – увесь Нідерланди – всі Польща – одиниця NUTS2 Варшавського метрополітену, виділена з Мазовецького воєводства Португалія – регіон Лісабон, Мадейра Румунія – Бухарест Словаччина – Братислава Словенія – Західна Словенія Іспанія – Арагон, Астурія, Балеарські острови, Країна Басків, Кантабрія, Кастилія і Леон, Каталонія, Сеута, Галісія, Ла-Ріоха, Мадридська область, Наварра, Валенсія Швеція – вся Сполучене Королівство – весь Лондон, Південно-Східна Англія та Східна Англія, а також Дорсет, Сомерсет, Глостершир, Вілтшир, Герефордшир, Вустершир, Ворікшир, Вест-Мідлендс, Лестершир, Ратленд, Нортгемптоншир, Дербішир, Ноттінгемшир, Чешир, Великий Манчестер, Західний Йоркшир, Північний Йоркшир, Тайн-енд-Вір, Нортумберленд, Південно-Західна Шотландія, Східна Шотландія, Північно-Східна Шотландія та Східний Уельс.
Європейське територіальне співробітництво Ця ціль спрямована на зменшення важливості кордонів у Європі – як між країнами, так і всередині них – шляхом покращення регіональної співпраці. Вона дозволяє три різні типи співпраці: транскордонну, транснаціональну та міжрегіональну. Наразі ця ціль є найменш важливою з чисто фінансової точки зору, складаючи лише 2,5% бюджету регіональної політики ЄС. Вона фінансується виключно за рахунок ЄФРР.
Інструменти та фінансування
Політика згуртованості становить майже третину бюджету ЄС, що еквівалентно майже 352 мільярдам євро протягом семи років у 2014-2020 роках та 392 мільярдам євро у 2021-2027 роках, що спрямовані на сприяння економічному розвитку та створенню робочих місць, а також на допомогу громадам і країнам у підготовці до переходу Європейського Союзу до більш сталої та цифрової економіки. Кредитування на згуртованість мало великий відсоток внеску в досягнення кліматичних та екологічних цілей у 2021 та 2022 роках. Стала енергетика та природні ресурси становили 10,2 мільярда євро, або 34% від загального обсягу позик на згуртованість Європейського інвестиційного банку, порівняно з 26% для некогезійних регіонів. 52% позик у Європейському Союзі на сталий розвиток (19,6 мільярда євро) було спрямовано на проєкти в сферах згуртованості.