Ресу́рсна еконо́міка — тип економіки, зорієнтований на переважний розвиток добувних галузей і первинного перероблення сировини, що забезпечує позитивне сальдо торговельного балансу за рахунок значної частки (понад 50 %) сировини в експорті національної економіки.
Основні характеристики У ресурсній економіці основна увага приділяється розширенню рамок традиційної неокласичної економіки шляхом включення обліку істинної вартості (цінності) природних ресурсів, особливо ресурсів («товарів») громадського користування, таких як атмосферне повітря і вода, при визначенні оптимального розподілу (розміщення) ресурсів . Розроблено методи неринкової оцінки ресурсів, які дають можливість визначити витрати або вигоди, пов'язані з неоціненими в грошових величинах природними ресурсами (природними ресурсами, що не мають ціни). Ресурсна економіка використовує фундаментальні положення неокласичної економіки, такі як кругообіг товарів і послуг в економіці, тобто циклічність процесу: фактори виробництва — компанії — ринки — споживачі — виробничі фактори. Додана вартість на кожному етапі цього циклу забезпечує можливість безперервного економічного зростання. Економічна діяльність вважається бездоганною, циклічною і незалежною від інших систем.
Див. також Фактори виробництва Список проблем довкілля Економічні інструменти екологічної політики Сталий розвиток Економіка сталого стану Індикатори сталого розвитку Зелена економіка Прокляття ресурсів
Джерела Енциклопедія сучасної України Еколого-економічний словник Економічна цінність природи Концепция общей экономической ценности природных благ Традиционные и косвенные методы оценки природных ресурсов
Література Daly H., Farley J. Ecological Economics: Principles and Applications. — Washington: Island Press, 2004.