Історичний центр Кривого Рогу або Старе МістоМельник О. О., Балабанов С. В. Історична енциклопедія Криворіжжя. — Т. 2, — С. 189. — місцевість у Центрально-Міському районі Кривого Рогу, що була ядром формування міста. Розташований у районі колишнього злиття річок Інгулець та Саксагань, та має лінійно-витягнуту й квартальну забудовуМельник О. О., Балабанов С. В. Історична енциклопедія Криворіжжя. — Т. 2, — С. 188..

Історія

XVIII—XIX століття Розвиток майбутнього міського центру розпочався за козацької доби. У 1734 році поселення зафіксоване в переліку зимівників Інгульської паланки Запорозької Січі. У 1775 році (офіційна дата заснування міста) за розпорядженням останнього кошового отамана Петра Калнишевського тут було відкрито поштову станцію, яка визначила трасування майбутньої головної вулиці — Поштової. Найстарішим транспортним маршрутом району також вважається вулиця Українська, яка розвинулася з давнього Чумацького шляху.

У 1829 році Кривий Ріг перетворили на військове поселення Бузького уланського полку. Це докорінно змінило характер забудови: з'явилися перші кам'яні споруди (зокрема, кам'яний міст через Саксагань у 1828 році) та штабні об'єкти, а у 1841 році було розроблено перший проєкт регулярного планування вулиць.

Отримання статусу містечка у 1860 році перетворило центр на торговельний осередок Херсонського повіту, де щорічно вирували масштабні ярмарки. Новий поштовх розвитку дало відкриття Олександром Полем промислових покладів залізняку в 1881 році. Старе Місто почало стрімко забудовуватися цегляними будинками у стилі «цегляного модерну» та еклектики. За кошти дворянина Федора Мершавцева наприкінці XIX століття було закладено міський сад (нині — парк імені Федора Мершавцева), де згодом з'явилися перша човнова станція та фонтан. ХХ століття На початку століття Поштовий проспект та Свято-Миколаївська вулиця стали осередками ділового та культурного життя. У 1904 році на Свято-Миколаївській спорудили двоповерхову будівлю Азовсько-Донського комерційного банку, виконану в класичному стилі з елементами ренесансу. Формувався театральний простір: у 1909 році відкрився перший міський театр «Колізей», а у 1912 році — театр «Чари».

Під час подій Української революції та радянсько-української війни статус адміністративного центру коливався, але у 1919 році Кривий Ріг офіційно затвердили містом. З утворенням у 1936 році Єжовського (з 1939 року — Центрально-Міського) району історичний центр став головним адміністративним майданчиком міста: на вулиці Жовтневій діяв окружний виконком, а на вулиці Леніна — міськвиконком та міськком партії. У цей період зводяться споруди у стилі конструктивізму та сталінського ампіру, зокрема готель «Металург» та будівля тресту Дзержинськруда.

У роки Другої світової війни та нацистської окупації значна частина історичного фонду (включно з театрами та культовими спорудами) була спалена або зруйнована, проте в повоєнний час її частково відбудували з переплануванням колишніх торгових площ (зокрема формування сучасної площі Захисників України).

Сучасність

Сьогодні Історичний центр зберігає статус культурного та туристичного серця Кривого Рогу. Домінантами району залишаються: Будівля колишнього Азовсько-Донського банку; Театр імені Тараса Шевченка (зведений у повоєнний період на місці зруйнованих театральних споруд); Житлові будинки кінця XIX — початку XX століть по проспекту Поштовому; Криворізький історико-краєзнавчий музей, який акумулює дослідження з археології та історії розвитку Кривбасу.

Уздовж річкових русел простягається рекреаційна зона — парки імені Федора Мершавцева та імені Юрія Гагаріна з відновленою у стилі класицизму човновою станцією, яка є одним із головних візуальних символів міста.

Примітки

Джерела Мельник О. О., Балабанов С. В. Історична енциклопедія Криворіжжя. — Кривий Ріг : Видавництво «СТПРЕС», 2009. — Т. 2, — 704 с.