Ли́півка (до 1570 року — Матіїв, до 1946 року — Фірлеїв, іноді — Фірліїв) — село в Україні, в Рогатинській міській територіальній громаді Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Населення становить 635 осіб.

Географія Розташоване на березі річки Гнилої Липи, лівої притоки Дністра, за 74 км від обласного та районного центру — міста Івано-Франківська, за 13 км від центру громади. Відстань до найближчої залізничної станції Рогатин становить 13 км. Через село пролягає територіальний автошлях державного значення Куровичі—Перемишляни—Рогатин. У селі протікає потік Залізний, який впадає у річку Гнилу Липу.

Населення Станом на січень 1939 року в селі мешкало 1680 осіб, з них 1160 українців, 440 латинників, 50 поляків, 20 євреїв та 10 німців. На початку 1970-х років у селі мешкало 953 особи. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 829 осіб, на початок 2025 року в селі мешкало 635 осіб, з них: 322 чоловіки та 313 жінок.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним: + Мовний склад населення с. ЛипівкаМоваЧисло ос.Відсоток українська 827 99,76 російська 2 0,24+

Історія

Засноване на початку XV століття. Чотири рази татари нищили й палили село.

1430 роком датується перша згадка про село Матвіїв.

1570 року королівським указом: шляхтичеві Янові Фірлею на ґрунтах села Матіїв дозволено закласти містечко Фірлеїв. запроваджені ярмарки на Зелені свята та Різдво Пречистої Діви Марії; торги — щопонеділка. дідичним війтом призначений Миколай НарайовськийBaliński Michał, Lipiński Tymoteusz Starożytna Polska pod względem historycznym, geograficznym i statystycznym. — Warszawa: Orgelbrand S., 1885. — wyd. 2. — Т. 2. — S. 869—871. .

Містечко користувалося печаткою з власним гербом — зображенням святого Станіслава, що воскрешає Пьотровіна (відбитки печатки з цим гербом, датовані XIX століттям, збереглися в колекції відомого львівського краєзнавця Антонія Шнайдера).

У XVI—XVII століттях Фірлеїв зберігав статус містечка, тут розвивався гончарний промисел. Великої шкоди господарству й населенню містечка заподіяли у 1828 році пожежа й нашестя сарани, у 1831 і 1855 роках — пошесть холери.

У селі була дерев'яна церква, спалена татарами. На її місці у 1737 році споруджено нову, також дерев'яну, яку замінено у 1893 році на кам'яну церкву Зішестя Святого Духа. Іконостас виготовляв маляр Готра у 1909 році.

На початку XX століття у містечку були дві кредитні спілки, пожежна станція, пошта з телеграфом, два млини, дві каменоломні. Колись був замок, міські укріплення. З минулої краси зберігся костел святого Станіслава, збудований у 1575 році, нині відновлений, з бідним, але цікавим інтер'єром. Біля костелу збереглася підпірна стіна з контрфорсами, яка надає храму оборонного вигляду.

7 червня 1946 року село Фірлеїв було перейменовано на Липівку, а Фірлеївську сільську раду — на Липівську«Прикарпатська правда», 13 липня 1946.

За радянських часів на території сільської ради діяв колгосп імені Калініна, центральна садиба, якого була в селі Воронові. Також поблизу села діяли кар'єри, де видобували будівельний камінь та пісок, поклади яких тут було виявлено.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області», увійшло до складу Рогатинської міської територіальної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Рогатинського району, село увійшло до складу новоутвореного Івано-Франківського району.

Археологія На території сіл колишньої Воронівської сільради знайдено скарб римських монет (II—III ст. н. е.).

Пам'ятки, визначні місця Костел святого Станіслава-єпископа, мученика Місцеву парафію було утворено 8 грудня 1573 року завдяки фундушу Миколая Нарайовського. У середині XVI століття тут спорудили мурований костел на високому урвищі над річкою Гнила Липа, на місці зруйнованої у першій половині цього ж століття церкви, від якої залишилися стіни висотою до 7 метрів. 1576 року храм консекрував (посвятив) львівський латинський архієпископ Ян Димітр Соліковський. Святиня тричі була спалена, зокрема у 1639 та 1672 роках, проте її щоразу відбудовували заново. У 60-70-х роках XVIII століття храм реконструювали, а 1774 року його повторно консекрував львівський архієпископ Вацлав Сераковський. У 1810, 1845 та 1927 роках відбулися чергові реставрації костелу. У 1941—1945 роках святиня зазнала значних руйнувань. Після другої світової війни храм зачинили (зерносховище). У 1980—1990 роках інститут Укрзахідпроектреставрація провів дослідження костелу, на підставі яких була здійснена його чергова реставрація. Відновлено головний вівтар з білого гіпсованого мармуру, а також два мармурові вівтарі в трансепті. Головний вівтарний образ святого Станіслава-єпископа, мученика, що до другої світової війни прикрашав костел святого Станіслава-єпископа, мученика у селі Журів, нині зберігається в костелі святого Станіслава-єпископа, мученика. Відновлену святиню повернули вірним 8 вересня 1991 року. Сучасна приналежність парафії: Львівська Архідієцезія римсько-католицької церкви в Україні. Парафію обслуговують дієцезіальні священики парафії РКЦ св. Миколая у Рогатині.

Щодо самої споруди, то костел мурований, однонавовий, з гранчастим вівтарем та двома півкруглими конхами трансепту різного розміру як в плані, так й по висоті. З півночі до вівтаря прибудована двоярусна ризниця. З заходу до нави прилягає чотириярусна квадратова в плані вежа-дзвіниця. В інтер'єрі основні об'єми перекриті цегляними хрестовими склепіннями.

Інфраструктура Соціальна сфера У селі діє Липівська гімназія імені Стефана Качали, розрахована на 270 учнів. 18 жовтня 2015 року у селі Липівка відбулося урочисте відкриття садочка «Сонечко». Наразі дитсадок, що складається з двох просторих кімнат — спальні та ігрової, можуть відвідувати 24 дитини. Тут також працюють клуб, бібліотека, медпункт. У 2020 році тут відкрили першу в районі амбулаторію загальної практики сімейної медицини.

Культура Традицію «повіншування Василів» у селі Липівка визнано елементом нематеріальної культурної спадщини України.

Відомі люди Міхал Вишневський (1794—1865) — польський письменник, філософ, історик літератури, політичний діяч. Демський Олексій-«Шувар» (1913—1955) — український військовик, провідник Рогатинського надрайонного проводу ОУН, лицар Бронзового хреста заслуги УПА. Какун Андрій Павлович (1912—1946) – український повстанець, керівник Перемишлянського надрайонного проводу ОУН, лицар Бронзового Хреста Бойової заслуги УПА. Стефан Качала (1815—1888) — український галицький греко-католицький священник, громадсько-політичний діяч, письменник і публіцист, фундатор і меценат багатьох українських товариств та організацій. Посол до Галицького сейму та до Австрійського райхсрату. Кічула Григорій Федорович (1932—2004) — український художник декоративно-ужиткового мистецтва, живописець, монументаліст. Кривень Михайло Якович ( 1954) — український співак і педагог, професор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Народний артист України. Ян Фірлей — власник села (міста), маршалок великий коронний Речі Посполитої. Бенедикт Хмельовський (1700–1763) — польський священик, автор першої польськомовної енциклопедії «Nowe Ateny».

Примітки

Джерела

Baliński Michał, Lipiński Tymoteusz Starożytna Polska pod względem historycznym, geograficznym i statystycznym. — Warszawa: Orgelbrand S., 1885. — wyd.2. — Т. 2. — S. 869—871.

Посилання