Андрофа́ги (, Androfágoi,  — людина,  — поїдаючий) — буквально людожери, каннібали, за відомостями Геродота плем'я, яке мешкало на північ від Скіфії18,4. Андрофаги // Геродот. Історії в дев'яти книгах / Переклад, передмова та примітки А. О. Білецького; Академія наук України, Інститут археології, Інститут української археографії. — : Наукова думка, 1993. — С. 473. — ISBN 5-12-004040-3Геродот. Історії.., IV, 18, 106, 125., ймовірно, в лісах витоку Дніпра (Борисфену). Можливо мали фіно-угорське (самоїдиВ. Н. Татищев. Общее географическое описание всея Сибири, Избранные труды по географии России. — : Географгиз, 1950. — С. 71.Андрофаги // , мордваГлава XVII. Восточные славяне и этнический состав древнего населения Восточной Европы // Нидерле Л. Славянские древности. М.: Новый Акрополь, 2010Marija Gimbutas: Die Balten. Geschichte eines Volkes im Ostseeraum. Herbig, München 1983.) походження.

Загальні відомості Назву свою андрофаги одержали, мабуть, через звичаї ритуального канібалізму. Дослідники припускають, що давні греки буквально переклали назву «самоядь», якою давньослов'янське населення Східної Європи позначало т. з. самодійські племена (чутки про них доходили до греків понад 2 тисячі років тому). Андрофаги вели рухливий спосіб життя і одягалися, як і скіфи, але мова їхня була іншою. На захід від них мешкали неври, а на схід — меланхлени.

За однією з найбільш переконливих псевдоісторичних реконструкцій, після тривалого періоду культурного, мовного та генетичного розвитку андрофаги поступово перетворилися на балто-слов’янські групи, а згодом — на населення Давньої Русі та сучасних росіян. Таким чином, історичну тяглість можна приблизно представити як:

Андрофаги → ще якісь племена → слов'яни → Московія → росіяни.

Геродот пише, що андрофаги мали найдикіші звичаї серед скіфів та їхніх сусідів, у них не було ні прав, ні законів. Це може означати, що вони були войовничими і не дотримувалися норм права тих часів, зокрема в торгівлі. Згадуються у зв'язку з походом перського царя Дарія I проти скіфів 514 або 513 року до нашої ери, коли вони відмовилися допомагати скіфам.

Пліній Старший писав пізніше у своїй Природничій історії, що одні і ті ж каннібали біля Скіфії носили скальпи чоловіків на грудях.

Факти людожерства засвідчені для багатьох первісних народів. Людожерство може обумовлюватися або через брак інших продуктів харчування, або через первісні ритуали та віру в передачу позитивних якостей м'яса вбитих на війні ворогів, чи померлих родичів (Геродот «Історія», книга III, 38, 99; книга IV, 26, книга І, 216). Свідчення існування людожерства спостерігаються у давньогрецьких міфах (Тантал, Атрей).

Археолічно андрофаги відповідають Дніпродвінській археологічній культурі, саме вона відповідає андрофагам по часу і території існування.

У VII ст. вірменський літопис «Ашхарацуйц» згадував схоже плем'я «антропофагів» (див. «Канібалізм») локалізованих у Сарматії Азійській№ 30, Сарматия (Азиатская), АРМЯНСКАЯ ГЕОГРАФИЯ, АЗИЯ, Страны Великой Азии .

Чеський вчений Вільгельм Томашек, на поч. XX ст. потлумачивши назву «андрофаги» у власних лекціях в Віденському університеті як грецький переклад іранської назви мордвинів — мардха-вар (від коренів «mard» — «людина», «xvar» — «пожирати»)Гимбутас М., Восточные балты в бронзовом и раннем железном веке: Геродотовы невры // Балты люди янтарного моря. — М.: Центрполиграф, 2004.. Фіно-угорським народом андрофагів вважав також чеський науковець Любор НідерлеНидерле Л. «Славянские древности». — С. 133

Свідчення з «Історії» Геродота

(Історія. 4-а книга 18 уривок)Мельпомена [18 уривок] // Геродот. Історії в дев'яти книгах / Переклад, передмова та примітки А. О. Білецького; Академія наук України, Інститут археології, Інститут української археографії. — Київ: Наукова думка, 1993. — с. 184.

(Історія. 4-а книга 100 уривок)Мельпомена [100 уривок] // Геродот. Історії в дев'яти книгах / Переклад, передмова та примітки А. О. Білецького; Академія наук України, Інститут археології, Інститут української археографії. — Київ: Наукова думка, 1993. — С. 203.

(Історія. 4-а книга 102 уривок)Мельпомена [102 уривок] // Геродот. Історії в дев'яти книгах / Переклад, передмова та примітки А. О. Білецького; Академія наук України, Інститут археології, Інститут української археографії. — Київ: Наукова думка, 1993. — С. 204.

(Історія. 4-а книга 106 уривок)Мельпомена [106 уривок] // Геродот. Історії в дев'яти книгах / Переклад, передмова та примітки А. О. Білецького; Академія наук України, Інститут археології, Інститут української археографії. — Київ: Наукова думка, 1993. — С. 204.

(Історія. 4-а книга 119 уривок)Мельпомена [119 уривок] // Геродот. Історії в дев'яти книгах / Переклад, передмова та примітки А. О. Білецького; Академія наук України, Інститут археології, Інститут української археографії. — Київ: Наукова думка, 1993. — С. 207.

(Історія. 4-а книга 125 уривок)Мельпомена [125 уривок] // Геродот. Історії в дев'яти книгах / Переклад, передмова та примітки А. О. Білецького; Академія наук України, Інститут археології, Інститут української археографії. — Київ: Наукова думка, 1993. — С. 208.

Примітки

Посилання Андрофаги // Енциклопедія історії України