Мютюелізм (від , )Слово mutual, mutualidad, mutuo, яке має синоніми recíproco та reciprocidad, походить від латинського mutuum, що означає позику (замінного майна) і, в більш широкому сенсі, обмін. Відомо, що при позиці замінного майна позичальник споживає позичене майно і повертає лише його еквівалент, або в тому ж вигляді, або в будь-якій іншій формі. Припустимо, що позикодавець стає позичальником, і тоді маємо взаємну позику, а отже, обмін. Такий логічний зв'язок зумовив надання однакової назви двом різним операціям». П'єр-Жозеф Прудон, «Політична здатність робітничого класу» — це напрям анархістської думки, який пропонує майбутнє суспільство без держави, в якому власність на засоби виробництва може бути індивідуальною або колективною, за умови що обмін товарами та послугами представляє еквівалентні обсяги праціDavid Miller, Janet Coleman, William Connolly, Alan Ryan. The Blackwell encyclopaedia of political thought p.11Miller, David. 1987. "Mutualism." The Blackwell Encyclopedia of Political Thought. Blackwell Publishing. p. 11. Витоки цієї доктрини сягають творів П'єра Жозефа Прудона.
Історія Витоки За словами Петра Кропоткіна, витоки мютюелізму лежать у подіях Французької революції, зокрема у федералістській та прямо-демократичній структурі Паризької комуни. Основи мютюелістської економічної теорії лежать у радикалізмі англійського соціаліста Томаса Спенса. Спираючись на Біблію, а також на ліберальні праці Джона Локка та Джеймса Гаррінгтона, Спенс закликав до скасування приватної власності та до контролю робітників над виробництвом через робітничі кооперативи. Термін «мютюелізм» вперше був використаний у 1820-х роках; спочатку визначався як синонім таких термінів, як «взаємодопомога, взаємність та чесна гра». У 1822 році французький філософ-утопіст Шарль Фур'є використав термін «конвергентний складений мютюелізм» (), щоб описати форму прогресивної освіти, яка адаптувала Систему моніторингу учнів-вчителів.
Овенізм та Джосія Уоррен
Мютюалістську платформу Томаса Спенса підхопив Роберт Оуен, і овенізм став новаторською силою в історії кооперативного руху. До 1826 року термін «мютюалізм» використовувався членами утопічної громади Оуена в Нью-Гармоні, штат Індіана, щоб запропонувати більш децентралізований та лібертаріанський проєкт. Наступного року Джосія Уоррен покинув Нью-Гармоні та заснував магазин Cincinnati Time Store, який базувався на його ідеях «справедливої торгівлі». Ця система встановлювала вартість як межу ціни та встановлювала обмін на основі трудових векселів. Дотримуючись своїх мютюелістських принципів, Уоррен відмовився суттєво розширювати свій бізнес, підтримуючи рівний обмін між власником крамниці та покупцем. Він сподівався, що крамниця зрештою стане ядром для створення «мютюалістського села».
Після трьох років управління, у травні 1830 року, Уоррен вирішив ліквідувати магазин «Time Store», намагаючись реалізувати свій план будівництва мютюелістського селища в Огайо. Це привернуло увагу Роберта Оуена, який запропонував натомість побудувати мютюелістську громаду в Нью-Йорку, але цей проєкт так і не був реалізований. Уоррен вирішив відкласти створення своєї мютюелістської громади до 1833 року. Попередні роки він разом з іншими потенційними членами розробляв волюнтаристську структуру планованої громади. Вони заснували свою анархістську громаду в окрузі Таскаравас, штат Огайо, але вона проіснувала недовго, оскільки епідемія грипу змусила їх покинути село до 1835 року. Уоррен повернувся до Нью-Гармоні, де заснував ще один магазин Time Store, але отримав мало підтримки від інших членів громади та закрив його в березні 1844 року. Тим не менш, його мютюелістські ідеї все ще підтримували інші радикали того періоду, зокрема Джордж Генрі Еванс та його Асоціація земельної реформи відстоювали мютюелістські аргументи проти концентрації власності на землю.
Формулювання Прудона
Термін «мютюеліст» був прийнятий у 1828 році канутами Ліона, які продовжили керувати серією повстань протягом 1830-х років У цей же час молодий французький активіст П'єр-Жозеф Прудон вперше звернувся до утопічного соціалізму Фур'є; до 1843 року Прудон приєднався до мютюелістів у Ліоні. Прийняття терміна «мютюеліст» Прудоном та розвиток ним анархізму призвели до зміни його значення та розуміння. Теорія Ключовою концепцією мютюелізму є створення економіки, заснованої на взаємовигідному обміні. Для цього традиційно використовується певне тлумачення теорії вартості праці. Таким чином, вони дотримуються етики, згідно з якою ціни базуються на вартості (витрати плюс виконана робота). Нерівноцінний обмін або угода, на їхню думку, є експлуатацією або лихварством. У цьому сенсі мютюелісти виходять за межі уявлення про осіб, які отримують певну вигоду (в обміні), дохід (від оренди) або відсотки (від позик), що на тому чи іншому рівні вважаються «несправедливими» економічними угодами, оскільки вони вважають, що ці особи не працюють. З іншого боку, багато з них стверджують, що держава здійснює структурне спотворення — пряме або непряме — на ринку, що надає перевагу одним особам за рахунок інших, тим самим порушуючи можливість здійснення рівноцінних обмінів. Тому вони стверджують, що якщо державні привілеї припиняться, доходи будуть зрівнюватися через збільшення конкуренції в капіталі, і особи отримуватимуть доходи, що не перевищують суму їхньої праці, вважаючи відсутність прибутку бажаноюTandy, Francis D., 1896, Voluntary Socialism, capítulo 6, párrafo 19.
Carson, Kevin, 2004, Studies in Mutualist Political Economy, capítulo 2 (after Ricardo, Dobb & Oppenheimer).. Однак, оскільки мютюелізм є некомпульсивною теорією, прибуткові види діяльності залишаться необов'язковими, хоча, на їхню думку, вони будуть значно ослаблені.
Первинними аспектами мютюалізму є вільні асоціації, вільний банкінг, взаємність у формі взаємодопомоги, демократія робочого місця, самоврядування робітників, поступовість та двовладдя. Прихильники мютюелізму часто описують його як пропаганду антикапіталістичного вільного ринку. Мютюелісти стверджують, що більшість економічних проблем, пов'язаних з капіталізмом, зводяться до порушення принципу вартості, або, як взаємозамінно казав Джосія Уоррен, вартість межі ціни. Натхненням для нього стала трудова теорія вартості, яку популяризував, хоча й не винайшов, Адам Сміт у 1776 році. Трудова теорія вартості стверджує, що фактична ціна речі (або справжня вартість) – це кількість праці, витраченої на її виробництво. З точки зору теорії вартості межі ціни Уоррена, вартість має бути межею ціни, а вартість – це кількість праці, необхідної для виробництва товару чи послуги. Будь-хто, хто продає товари, повинен стягувати не більше, ніж вартість його придбанняWilbur, Shawn P. (2018). "Mutualism". In Adams, Matthew S.; Levy, Carl. The Palgrave Handbook of Anarchism. Springer. pp. 213–224. ..
Договір та федерація Мютюелізм стверджує, що виробники повинні обмінювати свої товари за собівартістю, використовуючи контрактні системи. Хоча ранні визначення собівартості Прудона базувалися на фіксованих припущеннях щодо вартості робочих годин, пізніше він переосмислив собівартість, включивши інші фактори, такі як трудомісткість, характер виконуваної роботи тощо. Він також розширив свої поняття контракту до розширених понять федерації.
Вільні асоціації Мютюелісти стверджують, що об'єднання необхідне лише там, де існує органічне поєднання сил. Операція вимагає спеціалізації та багатьох різних робітників, які виконують завдання для завершення єдиного продукту, тобто фабрики. У цій ситуації робітники за своєю суттю залежать один від одного; без об'єднання вони пов'язані як підлеглі та начальники, господар та найманий раб. Операція, яку окрема особа може виконувати без допомоги спеціалізованих робітників, не потребує об'єднання. Прудон стверджував, що селяни не потребують суспільної форми, і лише удавано об'єднуються для солідарності, скасовуючи орендну плату, купуючи клуби тощо. Він визнавав, що їхня праця за своєю суттю суверенна та вільна.
Для Прудона мютюелізм передбачав створення промислової демократії. У цій системі робочі місця були б «передані демократично організованим асоціаціям робітників». … Ми хочемо, щоб ці асоціації були взірцями для сільського господарства, промисловості та торгівлі, новаторським ядром тієї величезної федерації компаній та товариств, вплетених у спільну тканину демократичної соціальної Республіки»Guerin, Daniel, ed. (2006) No Gods, No Masters. 1. Oakland: AK Press. p. 62. ..
К. Стівен Вінсент у своєму глибокому аналізі цього аспекту ідей Прудона зазначає, що «Прудон послідовно просував програму промислової демократії, яка повернула б контроль та керівництво економікою робітникам». Для Прудона "сильні робітничі асоціації ... дозволили б робітникам спільно визначати шляхом виборів, як підприємство мало б керуватися та функціонувати на щоденній основі"Vincent, K. Steven (1984). Pierre-Joseph Proudhon and the Rise of French Republican Socialism. Oxford: Oxford University Press. pp. 156, 230. ..
Взаємний кредит Мютюелісти підтримують взаємний кредит і стверджують, що вільне банківське обслуговування має бути повернуте народом для встановлення систем вільного кредиту. Вони стверджують, що банки мають монополію на кредит, так само як капіталісти мають монополію на засоби виробництва, а землевласники мають монополію на землю. Банки створюють гроші, позичаючи депозити, які їм не належать, а потім стягуючи відсотки за кредити. Мютюелісти стверджують, що шляхом створення демократично керованої або кредитної спілки можна буде видавати безвідсотковний кредит, щоб гроші могли створюватися на благо учасників, а не банкірів. До індивідуалістичних анархістів, відомих своїми детальними поглядами на мютюелістичне банківське обслуговування, належать П'єр-Жозеф Прудон та Вільям Батчелдер Грін.
Нерухомість П'єр-Жозеф Прудон був анархістом і соціалістичним філософом, який висловлював думки про природу власності. Він стверджував, що «власність – це крадіжка», «власність – це свобода» та «власність неможлива». За словами Коліна Уорда, Прудон не бачив суперечності між цими гаслами. Це було тому, що Прудон розрізняв те, що він вважав двома різними формами власності, часто пов'язаними під одним ярликом. Для мютюеліста це різниця між власністю, створеною примусом, і власністю, створеною працею. Власність є крадіжкою, «коли вона пов'язана із землевласником або капіталістом, чиє право власності походить від завоювання або експлуатації та підтримується лише через державу, закони про власність, поліцію та армію». Власність – це свобода для «селянської або ремісничої родини, яка має природне право на дім, землю, яку вони можуть обробляти, … до знарядь ремесла" та плодів цього обробітку, але не до володіння чи контролю над землями та життям інших. Перше вважається незаконною власністю, тоді як друге є законною власністюWard, Colin (2004). Anarchism: A Very Short Introduction.Silvia Vega María Cuvi Alexandra Martínez, Historia de la Filosofía III, p.76.