Теплоносі́й — речовина, що переносить теплоту від тіла нагрітого у більшій мірі до тіла менш нагрітого.
Види теплоносіїв Розрізняють: холодоагенти — теплоносії агрегатний стан яких в процесі перенесення теплоти змінюється, тобто переноситься теплота фазового переходу, а їхня температура залишається сталою (наприклад, киплячі рідини, пара, що конденсується); теплоносії (холодоносії), що їхній агрегатний стан залишається незмінним а у процесі роботи знижується або підвищується їх температура (некиплячі рідини, перегріта пара тощо).
Найпоширенішими теплоносіями є топкові (димові) та інші гази, вода і водні розчини етиленгліколю і пропіленгліколю з модифікувальними присадками (антифриз), оливи, розчини солей, водяна пара, метали у рідкому стані (калій, натрій, ртуть), аерозолі сипких матеріалів, фреони тощо.
Основні характеристики теплоносіїв Теплоносії для тих чи інших теплообмінників підбираються за наступними параметрами: робочий діапазон температур; теплоємність; корозійна активність; в'язкість; змащувальні властивості; безпечність (токсичність, температура спалаху, температура займання тощо).
Застосування Теплоносії застосовують у системах теплопостачання, опалення, охолодження, вентиляції, сонячних колекторах, в сушильних та інших технологічних апаратах, ядерних реакторах (в них теплоносій часто служить і сповільнювачем нейтронів).
Див. також Теплообмінний апарат Холодоагент Активна зона
Джерела Плановский А. Н. Процессы и аппараты химической технологии / А. Н. Плановский, В. М. Рамм, С. З. Каган. — М.: Химия, 1967. — 847 с. Петухов Б. С., Генин Л. Г., Ковалев С. А. Теплообмен в ядерных энергетических установках, — М.: Энергоатомиздат, 1986. — 470 с. Делайе Дж., Гио М., Ритмюллер М. Теплообмен и гидродинамика в атомной и тепловой энергетике. /Пер. с англ. Под ред. П. Л. Кириллова. — М.: Энегоатомиздат, 1984. — 422 с. Чечеткин А. В. Высокотемпературные теплоносители. Изд. 3-е перераб и доп. — М.: Энергия, 1971. — 496 с.
Посилання
«Теплоносій» в УРЕ